Наприкінці 2014 року уряд Чехії заявив про виділення коштів на реалізацію спеціальної програми з переселення співвітчизників. Щоб прискорити процес оформлення необхідних документів, в Україні навіть були додатково відкриті тимчасові консульські відділи Чехії.
З початком 2015 року процес розпочався, і в березні в Чеській Республіці вже вітали автобус з України, який привіз першу групу етнічних чехів. У першу чергу в путь вирушили жителі населених пунктів, що опинилися поруч або безпосередньо в зоні військового конфлікту. 1 квітня в готелі відомства внутрішніх справ Чехії в місті Червена-над-Влатвою переселенців вітав прем'єр країни Богуслав Соботка та голова МВС Мілан Хованець.
«У першу чергу ми займалися областями України, де ведуться бойові дії. Захід України більш спокійний, і там немає настільки серйозного тиску, що підштовхує людей до негайного переселення. Тому друга хвиля планується на кінець поточного та початок наступного року», – заявив тоді керівник Міністерства внутрішніх справ.
Переселенцям-співвітчизникам обіцяно тимчасове розміщення в готелі, можливість відвідування курсів чеської мови, допомогу при пошуку роботи та одноразову фінансову підтримку в розмірі 50 тисяч крон (1 800 євро) на дорослого і 20 тисяч крон (727 євро) на дитину. У квітні все виглядало так, що програма переселення призначена всім етнічним чехам.
Через півроку справи вже стояли інакше. Сприяння та фінансова допомога належить тільки жителям гарячих точок, а всі інші можуть переселитися до Чехії, але тільки забезпечивши собі та своїй сім'ї житло, а також фінансові кошти на перебування самостійно.
– Все почалося ще навесні 2014 року, коли Росія анексувала Крим і почалися перші збройні сутички на сході України, і ситуація в країні ставала все складнішою, – розповідає жителька Житомира, член місцевої чеської громади Ірина Левицька. – У Житомирі з'явилися військові блокпости. Люди почали боятися за свої життя. Тоді 40 сімей з товариства волинських чехів вирішило попросити допомоги у чеського президента, і було написано відповідне звернення. Спочатку жодних відгуків на звернення не надійшло, хоча до міста приїжджало чеське телебачення, яке знімало репортажі, в яких все було відображено – і блокпости, і люди у формі.
Все частіше проходили мобілізації, ми боялися за своїх чоловіків і синів, тому восени 2014 року ми звернулися до чеського уряду з проханням допомогти нам переселитися на територію Чехії, оскільки ситуація все більше ускладнювалася.
Першою нашою перемогою стало прийняття програми з допомоги співвітчизникам при поверненні до Чеської Республіки. 8 грудня 2014 року чеський уряд прийняв цю програму, і ми поштою безпосередньо з Праги отримали перші листи, в яких містилося прохання написати автобіографію та надати дані про сім'ю тощо.
Щодо програми переселення співвітчизників на сайті чеського уряду можна знайти повідомлення, датоване 8 грудня 2014 року, в якому говориться: «Допомога чеської держави співвітчизникам, які заявили про бажання отримати ПМЖ, в даний час може бути надана на підставі індивідуальної заяви тим співвітчизникам, які доведуть свою належність до категорії соціально або економічно слабких громадян. Чеські співвітчизники, які подадуть заяву про надання допомоги відповідно до нової програми, будуть зобов'язані довести, що їхня нинішня економічна ситуація перешкоджає виконанню умов так званого закону про перебування іноземців, – наприклад, мати достатній обсяг коштів для перебування та проживання».
Формулювання повідомлення на сайті уряду дає право саме на такий варіант перекладу.
– У найкоротші терміни ми все заповнили, відіслали анкети і стали чекати подальших кроків, як нам і було написано в офіційному листі, – розповідає Ірина Левицька. – У цей час ми почали оформляти підтвердження про належність до чеської громади, оскільки в багатьох не було цих документів. Моїй сім'ї, наприклад, потрібно було відновлювати дуже багато документів. Незважаючи на витрати та час, ми все необхідне зробили. Однак, на наш подив, перше тимчасове консульство було відкрите не в Житомирі, де проживає найбільша громада волинських чехів, а в Одесі.
– У перших надісланих листах вам була пояснена суть програми, прийнятої чеським урядом?
– Було написано, що, оскільки ми виявили бажання переїхати і з метою надання в цьому допомоги, ми повинні надати певні дані.
– Детального пояснення не було?
– Детального пояснення не було. Подальші інструкції ми отримали в травні вже після того, як відкрилося консульство в Одесі та поїхала перша група. Ми отримали листа електронною поштою, в якому було сказано: «Щоб сприяння при переселенні було найбільш ефективним, було вирішено відкрити тимчасове консульство в Києві. У даному офісі ви можете отримати докладну інформацію про ваше переселення». Була також обіцяна допомога у зборі документів тощо. Але одразу ж було сказано, які документи ми повинні надати – довідки про несудимість, паспорти, оригінали документів, переклади цих документів. Витрати на кожну людину були колосальними. Однак наше прагнення було великим, і ми впоралися.
Коли ми приїхали в травні до тимчасового консульства, то нас запевняли, нас розпитували – чи розуміємо ми, на який відповідальний крок ми йдемо, що міняємо країну проживання. Радили подумати. Але моя сім'я на 100% вирішила, що Чехія для нас на даний момент є виходом з тієї складної ситуації, яка склалася в країні. Ми все розповіли, як є, нічого не перебільшуючи. Ми середня сім'я, особливих доходів у нас немає і не було. Ми розраховували, що потрапимо на цю програму.
– А в цей момент вам пояснили, наприклад, що програма розрахована на категорію земляків, чиї життя перебувають під загрозою?
– Ні, нам не говорили, що ця програма для тих, чиє життя в небезпеці. Та й по тимчасовому консульству в Одесі можна судити. Там також переселилися люди не тільки з Донецька чи східних областей, а переселилися звичайні жителі Одеси. Виходячи з цього ми припускали, що така ж ситуація буде і в нашого товариства волинських чехів. От і все.
А вийшло, що прийшов лист, де було сказано, що ми проживаємо не в небезпечній зоні, а також економічно і соціально захищені. Економічно захищені? В наш час, коли курс євро виріс у 2,5 рази, а зарплати залишилися колишніми, враховуючи можливості працевлаштування? Ми не є економічно захищеними.
Безліч сімей етнічних чехів з Житомира та околиць, де проживає найбільша громада волинських чехів в Україні, повіривши в можливість швидкого переселення на історичну батьківщину, як і сім'я Ірини Левицької, почали ґрунтовно готуватися до переїзду.
– Я вже попередила в школі, що забираю дитину, бо ми переїжджаємо. Я звільнилася з роботи. Справа в тому, що коли ми заповнювали анкету на ПМЖ, то в графі «прописка» мені сказали написати адресу готелю МВС Чехії в місті Червена-над-Влтавою. Там жила перша група переселенців. Виходячи з цього, я була впевнена, що, якщо мені сказали написати саме цю адресу, то на 99%, наша надія обґрунтована.
А є люди, які продали нерухомість, продали свій бізнес, готуючись до переїзду, щоб у них були кошти на автобус або літак. Людям же потрібні гроші?
Ірина Левицька, як і ще десять сімей, про яких знає наша співрозмовниця, отримали відмову на переселення в рамках особливої урядової програми, але їм було запропоновано протягом 60 днів, які на даний момент вже минули, подати заяву на отримання дозволу на проживання в Чехії в звичайному порядку.
– Ми повинні надати кошти на перший час проживання. Якщо ми навіть продамо квартиру, то цих коштів нам не вистачить на сім'ю з п'яти осіб. Виходить, що всі наші листи та прохання пішли нанівець.
У вересні волинські чехи, які отримали відмову чеського МВС, знову надіслали листа президенту Чеської Республіки Мілошу Земану, сподіваючись на допомогу.
– Ми описали суть наших актуальних проблем, написали, що у нас немає коштів і можливостей. Для України необхідна сума нереальна! Я не знаю, ким треба працювати, щоб такі кошти отримати. Тому ми написали листа і чекаємо тепер відповіді. Подивимося, яка буде реакція, – розповідає Ірина Левицька.
Ми ж у свою чергу, щоб уточнити критерії, впроваджені в програму переселення етнічних чехів на історичну батьківщину і спробувати розібратися в причинах отриманих відмов, звернулися з кількома питаннями до чеського МВС. На жаль, на момент публікації даного матеріалу МВС Чехії відповіді не надало.
Антон КАЙМАКОВ.
«Радіо Прага»