Мають бути виконані всі три передумови. Недостатньо добре володіти німецькою мовою та мати у власному внутрішньому посвідченні особи запис про німецьку національну приналежність. Без релевантного німецького предка німецької національності або громадянина Німеччини статус пізнього переселенця отримати не вдасться.
Після зниження критеріїв статусу пізнього переселенця в законі від 2013 року декларацію приналежності до німецького народу різними шляхами можна зробити і сьогодні, мову можна вивчити та прийти на повторний іспит. Проблематичнішим є доказ німецького походження, його важко зробити заднім числом. Недоведеність німецького походження стає однією з головних причин відмови при прийомі до Німеччини за статусом пізнього переселенця.
Важливо знати, що для доказу німецького походження достатньо довести предка з німецьким громадянством. Наприклад, українцю Павлу Коробко в період війни було присвоєно громадянство Німеччини. Після війни П. Коробко було повернуто до СРСР. Нащадки П. Коробко можуть претендувати на статус пізнього переселенця, хоча вони не мають біологічного та культурного зв'язку з німецьким народом.
Раніше Федеральне адміністративне відомство визначало німецьке походження на рівні мінімум одного з батьків, доведеного німецької національності. У 2008 році Федеральний адміністративний суд визначив достатність німецького походження на рівні предків другого або навіть третього покоління (дідусь, бабуся, прадід, прабабуся). Відмови, що базуються на недоведеності німецького предка першого покоління (батько або мати), не відповідають чинному законодавству, а тому невірні.
Часто заявнику важко довести німецьке походження предка. Наприклад, після розлучення батьків втрачено контакт з німецьким батьком, німецький дідусь давно помер у Казахстані, його особисті документи не збереглися або депоновані у далеких родичів, зв'язок з якими втрачено. Одні лише однозначно німецькі ім'я та прізвище німецького предка ще не доводять його приналежність до німецького народу. Німецький предок повинен довести, живи він сьогодні, що він відповідає актуальним критеріям приналежності до німецького народу і може претендувати на прийом за статусом пізнього переселенця §4 BVFG.
Заявник повинен довести, що німецький предок (іноді на рівні прародителів) міг говорити німецькою мовою в достатньому обсязі, декларував себе людиною німецької національності і сам мав німецьких предків. Для доказу німецького походження на рівні прадіда це означає, що заявник повинен зайнятися вивченням особи прапрабабусі та прапрадіда. Завдання важке, але не неможливе. Простіше тим, чиїм, хай і померлим предкам, було доведено присвоєно статус пізнього переселенця або вигнаного німецької національності, або доведено натуралізацію періоду війни.
Спочатку варто переглянути всі наявні документи, де могли б бути внесені відомості про національну приналежність предків. Документи першого ступеня важливості: паспорт, військовий квиток, комсомольський або партійний квиток, свідоцтво про народження дитини. Інші, менш значущі документи за обставинами випадку та в рамках подання загальної картини справи: виписка з домової книги, облікова картка персоналу у відділі кадрів та інші документи. Потім потрібно достовірно відновити рівень володіння предком німецької мови. Загальних порад тут немає, все вирішується за обставинами конкретного випадку, адже покійного предка не можна запросити на мовний тест для перевірки знання німецької мови. Тут доводиться працювати з непрямими доказами, документальною базою, припущеннями та свідченнями свідків. Все ж, з інструментарієм спеціалізованого адвоката завдання вирішуване.
Іншою проблематичною констеляцією стало твердження відомства прийому німецьких переселенців про недоведеність походження від німецького предка. Причин цьому багато: втрата та заміна документів, зміна прізвища, виховання в сім'ї прийомних батьків, перебування в дитячому будинку, іноді свідома зміна ідентичності особи. У зв'язку з відомими випадками фальсифікації повторні документи з датою видачі після 1990 року особливо уважно та недовірливо вивчаються відомством прийому пізніх переселенців. Зрештою, залишається можливість генетичного доказу спорідненості з стверджуваною особою.
На території колишнього СРСР працює багато приватних генетичних лабораторій, але й тут німецькі влади виявляють високий ступінь підозрілості до результатів генетичного аналізу такої лабораторії. Можливе проведення генетичного аналізу генетичною лабораторією на території ФРН. Результати генетичного аналізу німецької лабораторії зазвичай не оспорюються відомством прийому німецьких переселенців. Порівняння генетичного матеріалу можливе між родичами різного рівня.
Важливо своєчасно опротестувати негативні рішення німецьких влад відповідно до вимог закону. Актуальна редакція правил прийому пізніх переселенців дозволяє поновлювати розгляд заяви про присвоєння статусу пізнього переселенця і за давно закритими справами, де десятиліття тому було винесено відмовне рішення.
Томас ПУЕ,
німецький адвокат.