Вважати інтеграцію дітей ключовим моментом для набуття «нормального» візового статусу закликав днями голова МВС Саксонії Альбрехт Буттоло. Він вимагав «чітко і суворо обмежити» право іноземців на легалізацію, а саме, дати таке право лише сім'ям «з дітьми, які відвідують школу». «Неодружені, бездітні та батьки дітей дошкільного віку чудово можуть заново адаптуватися в країнах походження», – запевнив він. Колеги на місцях підтримали ідею Буттоло. Баварський міністр внутрішніх справ Гюнтер Бекштайн – зазначивши «нераціональність» проекту федерального МВС про видачу ПМЖ особам з «невизначеним статусом», коли «вже за останні півроку такий отримали 50.000 осіб». Бранденбурзький, Йорг Шенбом – натякнувши на необхідність здобувачів «бути інтегрованими вище середнього», зокрема, вести суспільно корисну роботу. «Вище середнього», вважає депутат Бундестагу від шлезвіг-гольштейнського округу Піннеберг Оле Шредер, має бути і шкільна успішність горезвісних емігрантських дітей, а батьки їх зобов'язані «достатньою мірою володіти німецькою мовою і власними силами забезпечувати існування сім'ї».
Дана тема як один з аспектів питання про «іноземців без статусу» (а таких, за підрахунками правозахисної організації Pro Asyl, в Німеччині сьогодні понад 275.000 осіб) мала обговорюватися на вересневій Конференції міністрів внутрішніх справ (IMK). Так само як і ще одна «дитяча» тема – боротьба з фіктивним батьківством. Проблему фіктивних шлюбів більш-менш, можна сказати, вирішили: січнева ініціатива голови федерального МВС Вольфганга Шойбле «протидіяти проституції», піднявши до 21 року вікову планку для тих, хто каже німцям урочисте «так» іноземок, знайшла розуміння практично в усіх політичних таборах (незважаючи на деяке упередження з боку прихильників тексту Конституції ФРН, а саме її шостої статті про захист сім'ї). Тепер настав час розібратися з фіктивними батьками. Тобто, особами, які в корисливих цілях оголошують рідною кровиночкою немовля, якого в житті не бачили і з фізичною матір'ю якого знайомі не були. Та й не з цими особами навіть, а з дамами, готовими виплатити незнайомцю енну суму за визнання батьківських прав (і обов'язків). Притому, що незнайомець має в кишені німецький паспорт.
Чому ця тема схвилювала міністра юстиції Бригітте Циприс цієї осені? Та тому, що завершена вчасно робота спеціальної комісії, скликаної попередньою IMK, і статистичні результати її волають до справедливості: за період з квітня 2003 року по травень 2004 2.338 іноземок «змінили свій статус перебування в країні через встановлення родинних зв'язків з громадянином Німеччини», 1.694 з них – перебуваючи в цей час під загрозою депортації. «Там, де немає ні генетичної спорідненості, ні соціальної прив'язки, мова може йти тільки про навмисне підтасовування даних», – свідчить експертиза.
За відомостями, отриманими Бригітте Циприс, мабуть, із глибоко секретних джерел, схема злочину виглядає приблизно так: іноземна мати-одиначка, випадково помітивши, що її віза закінчується, вирушає до найближчого пивного ларька, вибирає маргінала більш-менш, платить йому (звідкись і сума відома!) плюс-мінус €5.000, чекає, коли той протверезіє, і веде за ручку до районного загсу, де означений маргінал підписує документ про визнання батьківства. Далі – просто: на підставі §4 закону «Про німецьке громадянство» дитина, яка має одного з батьків – німця, сама стає громадянином ФРН (принаймні до повноліття); §28 того ж закону гарантує матері-іноземці статус перебування «для здійснення особистої турботи» про спадкоємця. А оскільки маргінал скоїв благородний вчинок в ім'я порятунку жіночої честі і сам матеріальної можливості «особисто піклуватися» про дитину не має, та, що отримала статус, мама слідує до соціального відомства з готовою заявою на виплату допомоги їй та немовляті. Хеппі-енд. Сльози розчулення, новенька вклейка в паспорті, новенькі іграшки у дитини, колективна пиятика біля пивного ларька, чергова гиря на шиї платників податків.
Ось, панове, і корінь зла. Знищувати який треба, всупереч надто вже ліберальним для нашого неспокійного часу ідеям Вольфганга Шойбле про «нормалізацію» статусу для чи не всіх поголовно біженців, які живуть в Німеччині понад шість років. Хтось, звісно, обурився. Наприклад, «зелені» та «ліві» в Бундестазі і представниця ВДП, колишня міністр юстиції Сабіне Лейтхойзер-Шнарренбергер, яка назвала плани Бригітте Циприс «посяганням на права дитини»: «Уявіть собі, як буде малюкові, коли до нього в кімнату будуть заходити дядьки та тітки з інстанцій і запитувати: а ти добре знаєш свого тата?» – з жахом запитує вона.
Але час-то який, пані Лейтхойзер-Шнарренбергер... Тероризм причаївся за кожним кутом, у кожній безхазяйній валізі, у кожному сусіді по купе – он у нього наче чотки з кишені виглядають... Ісламський фундаменталіст! І малюки з нездешньо темними оченятами, хоч і за наявності німецького тата, – чим не завтрашні фундаменталісти, вже в дитячих садках що вивчають інструкції з виготовлення бомб? Відстежувати ці інструкції в Інтернеті та перекладати їх з різних малозрозумілих мов у правоохоронних органів немає ні сил, ні засобів. А тому треба припинити саму можливість поширення «іноземного» тероризму в Німеччині, вирішили міністри внутрішніх справ і, зібравшись у Берліні, відсунули «дитячі» та «статусні» теми на другий план і злилися в екстазі з приводу «антитерористичної бази даних» – поліцейського реєстру, до якого увійдуть відомості про «потенційно небезпечних для країни» жителів-мігрантів.
Домовилися, нарешті – після п'яти років суперечок про те, чи конституційно архівувати інформацію про віросповідання. Поділили базу на дві частини – загальнодоступну для всіх правоохоронних органів (з іменами, адресами, сімейним станом), і закриту, що містить такі дані про підозрюваних у належності до терористичних організацій, як релігійні погляди, поїздки за кордон та володіння зброєю; доступ до неї з боку поліції, прокуратури та контррозвідки можливий буде тільки за спецзапитом. Момент етичний «розрулили» досить елегантно: за словами Гюнтера Бекштайна, до комп'ютерної пам'яті в жодному разі не будуть вноситися дані про віросповідання толерантних і ліберальних представників мусульманської громади Німеччини, а тільки про «погляди реально небезпечних фундаменталістів».
Електронна база даних початковою вартістю €50 млн – хороша річ, дуже корисна, напевно, в контексті постійно зростаючої загрози для Німеччини стати новим місцем розгулу тероризму – особливо, якщо частини бундесверу вирушать-таки на Близький Схід для «мирного врегулювання». Не зовсім зрозуміло, правда, навіщо вносити до поліцейського реєстру «толерантних і ліберальних» мусульман. Тільки на підставі віри? Начебто той, хто сповідує іслам, уже сам по собі небезпечний або, як мінімум, підозрілий? Ой, було, було. Не з мусульманами, правда, з іншими.
А що ж «батьки і діти», начебто забуті учасниками IMK? Та все гаразд! Відповідний закон «Про оскарження батьківства» без шуму і без пилу затверджено минулого тижня Бундестагом, а землям уже доручено сформувати необхідні експертні комісії. Адже можуть же швидко, коли захочуть.
Наступний аспект «іноземної тематики», який має намір розглянути Конференція міністрів внутрішніх справ у поточному році – питання про полегшення в'їзду до Німеччини зарубіжних спеціалістів. Їх до країни, яка гостро потребує висококваліфікованих кадрів, у 2005 році прибуло всього 900 – наполовину менше, ніж у 2004. Відповідний законопроект, який передбачає зниження обов'язкового для отримання ПМП річного заробітку (не менше €84 тис.) або мільйонного вкладення в німецьку економіку, готує зараз урядова робоча група під керівництвом експерта СДПН з внутрішньої політики Дітера Віфельшпютца та його колеги від ХСС Ханса-Петера Уля. Як підкреслив Альбрехт Буттоло на засіданні IMK, на професіоналів у галузях високих технологій обмеження щодо «наявності дітей шкільного віку» поширюватися не будуть.