Фото epa
Однією з найінтернаціональніших команд завжди вважалася збірна Голландії. У 70-ті роки оранжеву футболку приміряв андаманець Симон Тахамата, у 80-ті блищали сини батьків із Суринаму - Рууд Гулліт, Франк Райкаард, Гералд Ваненбург. У середині 90-х конфлікт на расовому ґрунті розколов команду Гуса Хіддінка. Можливо, тому нинішня збірна Голландії вирізняється своєю білизною. Лише смуглявий молукканець (з острова Калімантан) Джованні ван Бронкхорст та вихідний на заміну мулат Данні Ландзаат дещо розбавляють картину. Невже Марко ван Бастен, який з'їв не один пуд солі з тими ж Гуллітом і Райкаардом, почав звертати увагу на колір шкіри?
Ні, звичайно ж. По-перше, є ще в заявці Кью Ялінс, Едвіг Мадуро, Раян Бабел, які напевно з'являться на полях Німеччини. Інші - Патрік Клюйверт, Джиммі Хасселбайнк, Кларенс Зеедорф завершили міжнародну кар'єру. Голкіпер Бой Ватерман травмований, та й будь він здоров, навряд чи Едвін ван дер Сар поступився б йому постом номер один. Саломону Калу не встигли оформити громадянство Нідерландів, на що івуарієць образився і вирішив, що більше не буде голландцем. Не витримали конкуренції Ромео Кастелен і спартаківець Квінсі Овусу-Абейє. Хто справді може ображатися на ван Бастена, то це Пітбуль - Едгар Давідс і Джордж Боатенг. Але навряд чи, відраховуючи цих півзахисників від збірної, ван Бастен керувався їхнім походженням. Адже не спаде ж на думку ще одному відрахованому - Клаасу-Яну Гунтелару шукати якісь таємні причини своєї відсутності в заявці.
Молодого спартаківця Квінсі Овусу-Абейє хотіли бачити в збірній Гани - історичної батьківщини футболіста. Але Квінсі вважав за краще чекати своєї години в збірній Голландії. А Гана підтримала реноме експортера футболістів. Пам'ятаєте капітана збірної Франції Марселя Десаї, він адже теж народився на Золотому Березі. Але Голландія відмовилася від послуг уже згаданих Квінсі і Боатенга, а американці обійшлися без вундеркінда Фредді Аду. Зате в збірній Німеччини одразу два ганці - Джералд Асамоа і Давід Одонкор. Німці не залишилися в боргу і делегували в африканську команду Ганса Шарпая і Отто Аддо.
Загалом збірна Німеччини - команда дуже інтернаціональна. Окрім двох вихідців з Гани в бундестім виступають два поляки - Лукаш Подольський і Мірослав Клозе. Яково їм було грати проти своїх земляків. Вирішальний м'яч у тому матчі провів також не етнічний німець Олівер Нойвілль, а франкошвейцарець, із дитинства який відгукувався на ім'я Олів'є Новіль. Склад німців міг бути ще строкатішим, якби Клінсманн включив у заявку нащадка іммігрантів з Нігерії Патріка Овомоелу, ще парочку поляків - Лукаша Сінкевича і Ежена Полянського, а також Кевіна Кураньї - трохи угорця, трохи цигана, трохи бразильця, трохи панамця. Але Клінсманн порахував подібний інтернаціонал перебором.
Зате у Швейцарії приймають усіх. І іспанців Кабаньяса з Сендеросом, і албанців Бехрамі з Джемаїлі, і турка Якіна, і івуарійця Джуру. Місця вистачить усім.
Головним експортером футболістів залишається Бразилія. Окрім збірної Бразилії чарівники м'яча виступають ще за кілька команд. Деку забиває за Португалію, Зінья - за Мексику, Маркус Сенна носить іспанську футболку, Алекс б'ється за Японію, а травмований Франселудо Сантос уболіває за збірну Тунісу. Бразильські легіонери не самотні. Аргентинець Маріано Пернія навіть переніс своє весілля заради того, щоб допомогти збірній Іспанії. Ще один аргентинець - Мауро Каморанезі несе службу в італійській команді.
Традиційно багато вихідців з Африки та Вест-Індії у збірній Франції. Якщо далека від футболу людина подивиться на французьку команду, то зможе прийняти її за якусь африканську збірну, в яку випадково затесалися Бартез, Саньоль і лише трохи смуглявий алжирець Зідан.
У Європі навчилися толерантності. Канули в Лету часи, коли англійські вболівальники освистували і закидали бананами Віва Андерсона та Лютера Бліссета. Тепер англійці люблять і поважають своїх темношкірих зірок - Ешлі Коула, Сола Кемпбелла, Ріо Фердінанда, Еарона Леннона і юного Тео Волкотта. Ось тільки голкіпера Девіда Джеймса цілком заслужено називають Стихійним Лихом. Але цікава деталь. Усі темношкірі англійці - вихідці з Вест-Індії. А от афроанглійцям хронічно не щастить: уродженця Нігерії Уго Ехіогу тричі відраховували від великих турнірів.
Першим в історії чорним голкіпером збірної Англії міг стати не Джеймс, а Шака Хіслоп. Але не склалося. Дипломований космічний інженер Хіслоп запропонував свої послуги історичній батьківщині - Тринідаду і Тобаго. Як бачимо, недарма. 37-річний англієць став одним із героїв нинішньої першості. Але якщо Хіслоп зовні не відрізняється від своїх товаришів по збірній, то Кріса Берчілла важко з кимось переплутати. Перший білий гравець в історії «воїнів футболу». Мама півзахисника «Порт Вейла» народилася в далекій вест-індській країні, і ця обставина дозволила Крісу зіграти на першості світу. Коли ще туди потрапить футболіст другого англійського дивізіону!
Нікого не бентежать вихідці з Африки і в складі збірної Португалії. Найзахідніша країна Європи була першою, хто вдався до послуг талантів зі своїх колоній - Мозамбіку, Анголи, Островів Зеленого Мису. Ангола, яка вперше потрапила на першість світу, так само призвала на допомогу своїх білих синів - воротаря Жоана Рікарду і півзахисника Фігейреду, які давно поїхали в метрополію, але пам'ятають про далеку африканську батьківщину.
Ну і в кінці ще одна інтрига матчу третього туру в групі F між збірними Австралії та Хорватії. В австралійській команді аж сім етнічних хорватів, зокрема й капітан Марк Відука. Могло бути й десять, але Джозеф Шимуніч, Тоні Шеріч і Джо Дідуліца вирішили допомогти історичній батьківщині. Ось така колізія очікувала гравців: хорватські австралійці боролися проти австралійських хорватів. Але й це ще не все. Брати Ніко та Роберт Ковачі все життя прожили в Німеччині, що не заважає їм бути на перших ролях у складі «картатих», а Ніко носити ще й капітанську пов'язку.