«Шлагбаум» для каравану
Гонку скасували за лічені години до старту. Чутки про можливу зміну маршруту ходили ще за пару днів до «часу Х» і були пов'язані з убивством у Мавританії чотирьох французьких туристів. З цього приводу уряд Франції рекомендував виключити країну маврів з маршруту ралі. І все ж організатори були сповнені рішучості провести гонку в повному обсязі. Зниклий за день до старту на півдні Марокко «автомобіль-розвідник», нечіткі дані про загрози з боку місцевого терористичного угруповання та, за деякими даними, відмова великих страхових компаній від підписання угоди з організаторами стали тими соломинками, які переломили спину верблюду. Називалися й суто політичні причини - нібито французький уряд таким чином вирішив натиснути на норовисту Мавританію.
Скасування окремих етапів гонки у зв'язку з військовими діями в африканських республіках, екстрені перекидання всього каравану літаками через неспокійні райони та виправлення в дорожніх книгах вже давно стали нормою для «Дакара». Все це не дивно: практично неможливо, щоб гігантський проект пройшов без сучка, без задирки, тим більше в такому нестабільному регіоні. Однак ралі цілком не скасовували ніколи. І тому в рішення компанії A.S.O. - організатора «Дакара» - знайшлося чимало критиків.
«Дивно, що ми не побачили в дії «план Б», за якого учасникам довелося б пройти «Дакар» зміненим маршрутом», - каже екс-директор «Дакара» Юбер Оріоль. Однак організатори стали заручниками торішніх подій: після виключення з гонки двох етапів у ще більш нестабільному та небезпечному Малі їм довелося більше двох третин кілометражу спецділянок «нарізати» саме по Мавританії. За словами Олексія Кузьмича, саме ці спецділянки мали стати родзинкою гонки.
Обрушилися з критикою на організаторів і представники влади Мавританії, які гарантували особисто директору гонки Етьєну Лавіню безпеку маршруту - адже країна залишилася без єдиної події світового масштабу, здатної привернути туди туристів та їхні гроші! І водночас більшість великих заводських команд, зокрема основні претенденти на перемогу в «легковому» заліку - «Фольксваген» і «Міцубісі» - з розумінням поставилися до рішення A.S.O., незважаючи на власні величезні фінансові втрати. Адже в їхньому складі чимало досвідчених марафонців, які не з чуток знають, що таке безпека в пустелі.
«Зазвичай військовим у наказному порядку дають вказівку охороняти караван, - ділиться дакарським досвідом російський штурман. - На кожному бівуаку (так називається на «Дакарі» парк відпочинку та сервісу. – прим. Ред.) в Малі та Мавританії стояло подвійне оточення з кулеметами та АК. Подекуди вдалині виднілися танки. Солдати з автоматами патрулювали навіть сам табір, а коли перетинали Західну Сахару, «канал» охороняли джипи з великокаліберними кулеметами. Однак той, хто жодного разу не був у пустелі, не може собі навіть уявити, що в цих пісках можна без проблем сховати цілу танкову дивізію за лічені метри від траси, і ніхто цього не помітить! Якось ми потрапили в невелику піщану пастку в дюнах, і стало очевидно - своїми силами вибратися буде важко. Справа була за якусь сотню метрів від основної траси. Ніхто з проїжджаючих екіпажів нас просто не бачив! Чотири години ми витратили на те, щоб вибратися з піщаного полону!
Іншого разу в аналогічній ситуації, як тільки ми застрягли, буквально нізвідки з'явилися місцеві жителі та взялися допомогти нам за €10. Коли машину вдалося виштовхати і я склав лопати, нікого з аборигенів уже поруч не було - вони зникли так само раптово, як з'явилися. Досі не розумію, як таке можливо, адже до найближчого села було кілька десятків кілометрів. Тож коли «канал» учасників розбредається пустелею в пошуках оптимального шляху через дюни, забезпечити безпеку кожного - справа неможлива».
З місцевими жителями без військової форми у «марафонців» склалися дуже цікаві стосунки. «Аборигени сприймають караван насамперед як нескінченне джерело халяви і намагаються хоч щось урвати будь-якими доступними способами - випросити або вкрасти... Якщо в черзі до пункту контролю часу відчинити двері, моментально налетить ціла юрба з дітей та дорослих з єдиною метою - вкрасти все, до чого можна дотягнутися. Це відбувається не тому, що вони погано ставляться особисто до тебе, просто там стиль життя такий», - зазначає Олексій.
Як оживає пустеля
Дистанція ралі-марафону цього року мала становити понад 9 тис. кілометрів - це та відстань, яку машини долають своїм ходом, без урахування поромної переправи. Більше половини траси становлять спецділянки - відрізки дистанції, на яких автомобілі їдуть «у бойовому режимі» - на повну силу, на максимально можливій для екіпажу та машини швидкості. Щоб подолати такий шлях, потрібні величезні вкладення - як під час підготовки машини до гонки, так і на дистанції - для підтримання автомобіля (мотоцикла, вантажівки) в боєздатному стані.
Автомобільна, «джиперська» частина «Дакара» ділиться на дві великі групи підготовки - «серійні» автомобілі (вони ж - Т2, або клас Production) та «прототипи» (Т1, або Super Production). Сюди ж входять баггі оригінальної конструкції - на таких виступають, наприклад, легендарний Лис Пустелі Жан-Луї Шлессер або російський пілот Сергій Шмаков. Технічні вимоги групи Т1 настільки ліберальні, що гонка в цьому класі давно вже перетворилася на війну капіталовкладень і технологій - саме тут виступає більшість «автомобільних» заводських команд і найбільш іменитих «приватників», серед яких неодноразові учасники, призери та переможці пустельного марафону. Бюджети таких команд та їхні фінансові втрати від скасування гонки важко навіть уявити - кожна з них може витратити на один «Дакар» кілька мільйонів доларів!
Бюджети в класі Т2 скромніші. З технічної точки зору це дійсно майже стандартні автомобілі. Якщо забути на час про обов'язкові вимоги безпеки - каркас, сидіння, чотири- або шеститочкові ремені та специфічне штурманське обладнання, а також життєво необхідні в пустелі 400-літрові бензобаки, то незначно змінити можна тільки підвіску та програму керування двигуном. Коробка передач, редуктори, блоки циліндрів - все це точно таке ж, як на звичайному Pajero, Pathfinder або L200 з будь-якого дилерського автосалону. Коштує такий автомобіль, повністю підготовлений до гонки, близько €150-180 тис.
Є можливість не купувати машину, а взяти її в оренду разом з обслуговуванням на гонці - це обійдеться приблизно в ті ж €180 тис. У цю суму будуть включені зарплата механіків, автомобілі-технічки, проживання в готелях, необхідне екіпірування, шини, паливо, певний набір запчастин та стартовий внесок. З кожного позашляховика він становить €24 тис., з мотоцикліста - €13 тис. Для вантажівок плата, природно, більша. Саме цю суму та деякі інші «прямі» платежі організатори обіцяли повернути учасникам, але це - крапля в морі.
Варіант з орендою прийнятний для тих, хто не ставить перед собою надзавдань. Якщо ж амбіції екіпажу сягають призових місць, то везти в Африку доведеться і власну машину, і власну команду - механіки повинні як свої п'ять пальців знати автомобіль і працювати злагоджено та чітко. Крім технічного персоналу на один екіпаж потрібні як мінімум дві технічки. Одна з них - «верблюд» - їде в заліку вантажівок і везе все необхідне для термінового ремонту, а при його неможливості бере «бойовий» автомобіль на буксир і тягне його до бівуаку. Зі спортивної точки зору, це такий самий учасник марафону, тільки навантажений запчастинами. Друга технічка являє собою величезний вантажівок - «слон», який пересувається від бівуаку до бівуаку найкоротшим шляхом і має право надавати допомогу своїм підопічним лише у спеціально відведений для сервісу час.
• До речі, незалежно від того, на якому автомобілі проходить участь у гонці, і Мітсубісі, і Тойота запчастини комплектує заздалегідь. Адже залишитися на трасі без необхідних комплектуючих не захоче не лише професійний гонщик, але й звичайний водій. Саме тому автомобільні команди особливу увагу приділяють технічній підтримці.
Зрозуміло, що, не напружуючись, оплатити гонку з власної кишені спроможне дуже обмежене число людей. Більшість екіпажів, які захворіли ідеєю поїхати на легендарний ралі-марафон, або шукають для цієї мети спонсорів, або беруть багатотисячні кредити... І далеко не кожному під силу зрозуміти стан тих, хто замість унікальної перевірки себе на міцність отримав лише нездійсненну мрію та борги перед спонсорами чи банками. Адже для багатьох участь у найзнаменитішій автомобільній пригоді давно стала сенсом життя... Цього року «в прольоті» залишилися 245 мотоциклістів, 205 екіпажів позашляховиків (410 осіб) і 100 екіпажів на вантажівках (300 осіб).
Криза світового масштабу
Природно, постраждали від скасування ралі не лише екіпажі. Всього в забезпеченні гонки беруть участь близько п'яти тисяч осіб, неймовірна кількість позашляховиків та вантажних автомобілів, а також вертольоти та літаки. «Уявіть собі місто розміром майже зі столичний мікрорайон, яке за день згортається, переїжджає на нове місце і до приїзду гонщиків уже нормально функціонує. І все це - посеред пустелі!» - намагається хоч якось пояснити мені велич дакарського бівуаку Олексій Кузьмич. Зрозуміло, що вся ця інфраструктура вимагає ретельної та дорогої підготовки. А якщо додати сюди бронювання готелів та авіарейсів, телевізійні контракти та спонсорство самої гонки, необхідність повернути стартові внески, то, за підрахунками західних ЗМІ, компанія A.S.O. втратила через скасування ралі близько $52 млн! І це, можливо, ще не найстрашніше. Окрім грошей компанія втратила й імідж. Адже вперше в історії була скасована гонка, що стала за 30 років символом світового автоспорту, своєрідним вінцем творіння, до якого окремі гонщики йдуть усе своє життя! І зараз уже мало хто вірить у повернення колишнього «Дакара» через рік. Серед песимістів - навіть такі завсідники гонки, як Жан-Луї Шлессер, Семен Якубов, Стефан Петрансель, Люк Альфан, Кенджіро Шінозука, та інші суперзірки. Багато хто з них тепер планує замість оманливого «Дакара» поїхати на інші змагання.
Удар по іміджу завдано скоріше за все не лише організаторам легендарного марафону, але й всьому автоспорту в цілому. Вже давно не секрет, що в ньому все чутливіше відчувається гострий дефіцит спонсорських грошей - техніка постійно вдосконалюється і дорожчає, а віддача від реклами не завжди виправдовує гігантські вкладення. Після подібних подій спонсори вже точно не стануть зговірливішими. Особливо гостро на собі це можуть відчути російські автогонщики - адже саме «Дакар» був єдиною міжнародною гонкою такого рівня, в якій наші співвітчизники з команди «КАМАЗ-Майстер» давно стали головними фаворитами.
Втім, наївно було б припускати, що сьогоднішні події відіб'ються тільки на автоспорті. Скасування знаменитої гонки може означати, як не сумно це визнавати, початок епохи перемоги міжнародного тероризму. Перемоги навіть над такими сильними духом, бувалими та ризиковими людьми, як організатори та учасники «Дакара». Яку наступну подію світового масштабу скасують за примхою африканських чи азійських голодранців з бомбами та автоматами? Чемпіонат світу з футболу чи Олімпійські ігри? У щирих турботах про безпеку учасників гонки A.S.O. та французький уряд створили небезпечний прецедент, адже давно відомо: будь-яке виконання вимог терористів призведе лише до подальшого зростання терористичної загрози.