Міжнародна організація праці заснована в 1919 році, а в 1946 стала першим функціонуючим підрозділом ООН. У свої щорічні доповіді про порушення прав трудящих вона включає як власні дані, так і результати досліджень, проведених іншими організаціями в більш ніж двохстах країнах світу.
Жінки
В останні роки чітко простежується тенденція до входження жінок на ринок праці. З 1995 по 2004 рік у 174 досліджених країнах частка жінок у робочій силі збільшилася на 3,5%. Найбільші темпи зростання цього показника зафіксовані в країнах Латинської Америки та Карибського басейну (5,8%). Цікаво, що в Європі (за винятком Євросоюзу) він навпаки знизився з 62,2% до 60,9%, а в самому Євросоюзі – збільшився з 57,9% до 60,4%.
У країнах, що розвиваються, велика частка жінок, які працюють безкоштовно в сім'ї або громаді. Оплачувані ж посади зайняті переважно чоловіками. Наприклад, у Південній Азії жінки займають лише 16,5% оплачуваних позицій у несільськогосподарському секторі. Для порівняння, у США та Канаді цей показник сягає 49%.
Навіть у розвинених країнах досі зберігається розрив між заробітними платами чоловіків і жінок, які займають рівноцінні позиції. У Швеції, Норвегії та Австралії різниця становить близько 10% і знижується, тоді як у Ботсвані вона наближається до 50%, а в Бахрейні сягає 55%-ї позначки.
Рома і мбороро
Дискримінація за расовою та етнічною ознакою знижується лише в тих країнах, уряди яких борються з нею. Такими є, наприклад, Бразилія та ПАР. В інших ситуація або не змінюється, або погіршується. У США роботодавці вважають молодих чорношкірих чоловіків «лінивими, нечесними або буйними», тому рівень безробіття серед них вищий, а заробітні плати нижчі, ніж серед білого населення.
У Сполученому Королівстві утиски в основному стосуються працівників з чорної Африки та Центральної Америки, які виконують роботи, що потребують низької кваліфікації. Відповідно, їхні зарплати нижчі, ніж у білого населення, а ризик бути звільненими – вищий. Рівень безробіття в цій групі становить 13%, при тому, що загалом не перевищує п'яти.
На думку авторів доповіді, від безробіття в країнах Східної Європи страждає народність рома, відома в народі як цигани. Чисельність циган становить близько 10 млн осіб, і в деяких країнах 90% з них не має роботи. Основна причина такого стану речей – низький рівень освіти представників народності рома. Однак навіть освічені цигани в середньому схильні до безробіття вдвічі сильніше за інші національності.
У Камеруні в племенах скотарів мбороро, бака, бакола і багіелі часто або конкретні представники племені, або цілі сім'ї є власністю своїх сусідів.
У всьому світі налічується близько 86 млн трудящих-мігрантів. У Європі вони становлять 10% робочої сили, у країнах Перської затоки їхня частка сягає 50%. Часто жити їм важче через інший колір шкіри, мову або віросповідання. Нелегальні мігранти не завжди мають доступ до суду, медичної допомоги і тим більше освіти.
Мусульмани і християни
Автори звіту відзначають зростання антимусульманських настроїв у США та країнах Західної Європи. У Сполучених Штатах з року в рік на 20-30% збільшується кількість скарг на антимусульманські переслідування та акти насильства. У Німеччині шкільній вчительці довелося в суді відстоювати своє право одягати ісламську хустку, носіння якої заборонено в чотирьох землях Федеративної Республіки. А в Сенегалі та Судані християни, щоб влаштуватися на роботу, повинні відмовитися від своєї релігії і перейти в іслам.
Касти і прописка
Дискримінація на основі соціального походження має широке поширення в азійських суспільствах. Так, у Китаї існує система «хюку», подібна до паспортного режиму Радянського Союзу, що діяв до 1974 року. Її особливість полягає в тому, що китаєць, прописаний у сільській місцевості, не може користуватися всіма належними городянам правами.
Незважаючи на заборону де-юре самого поняття «недоторканності», в Індії та Непалі досі вихідці з цих каст в основному займаються прибиранням сміття та трупів тварин. Одним із кроків індійського уряду щодо полегшення їхньої долі було скасування закону, який зобов'язував прибирати сміття голими руками.
У Ємені етнічна група аль-ахдам вважається соціально відкинутою, яка не має права на громадянство. Аль-ахдам доручають прибирати лише відходи людської життєдіяльності.
Молодь і старі
Крім давно існуючих форм дискримінації, є також визнані відносно нещодавно. Одна з них – дискримінація за віковою ознакою. Молодь становить 44% усіх безробітних, хоча частка цієї групи в населенні працездатного віку не перевищує 25%. Понад 300 млн молодих людей, що становить близько чверті від їхньої загальної кількості, живуть на $2 на день і менше.
З точки зору роботодавців, літні люди є менш привабливими працівниками, оскільки вони важче навчаються, у них знижена працездатність, вищі витрати на охорону здоров'я.
Сексменшини, інваліди і ВІЛ-інфіковані
Ще одна група людей, яких утискають у багатьох країнах – люди нетрадиційної сексуальної орієнтації. Вони піддаються образам і насильству, а в деяких державах гомосексуалізм вважається злочином, за який працівник може бути звільнений, покараний фізично або посаджений до в'язниці. Однак за останні 10 років близько півтора десятка країн включили до законодавства пункти, що забороняють на виробництві дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації.
Приблизно 650 млн осіб у всьому світі є інвалідами. 80% з них живе в країнах, що розвиваються. В Європі, одному з найблагополучніших регіонів світу, зайнятість серед повністю працездатного населення становить 66%, серед тих, хто частково втратив працездатність, цей показник знижується до 47%. І лише чверть людей з тяжкою формою інвалідності має роботу. За даними дослідження, проведеного у Франції, потенційні роботодавці телефонують лише двом відсоткам людей, які вказали в резюме свою інвалідність.
Окремий вид утиску – зневажливе ставлення до хворих на ВІЛ/СНІД. Дослідження в Індії показало, що 74% жінок і 68% чоловіків, хворих на СНІД, зазнавали тих чи інших форм дискримінації. У розвинених країнах найчастіше надходять скарги від інфікованих громадян, права яких були порушені при влаштуванні на роботу, в армію або медичні заклади.
Західна екзотика
До новітніх форм утиску, характерних скоріше для розвинених країн, можна віднести дискримінацію за генетичною ознакою та за способом життя. Справа в тому, що генетичне тестування, яке може бути профілактичним заходом, також часто стає підставою для звільнення працівника у випадку, якщо у нього виявляється схильність до тих чи інших захворювань. Закони про неприпустимість утиску «генетично неправильних» працівників прийняті у Франції, Швеції, Фінляндії, Данії та США. В Австрії, Нідерландах, Люксембурзі, Греції та Італії заборонено збирати відомості про спадковість без згоди працівника.
Мабуть, найвитонченішою є дискримінація за способом життя. Йдеться про те, що з точки зору роботодавця куріння, надмірна вага або гіпертонія працівника є недоліком, тому такі співробітники мають додатковий ризик звільнення. У країнах Євросоюзу, США та Австралії тривають гарячі дебати про золоту середину, яка дозволяє роботодавцям не витрачати зайві кошти на страхування курців, а самим курцям – відстояти недоторканність особистого життя.
Для Росії, мабуть, найбільш актуальними є питання дискримінації за національною та релігійною ознаками, за ознакою сексуальної орієнтації, а також хронічне небажання помічати людей з обмеженими фізичними можливостями та хворих на ВІЛ/СНІД. Як зазначає МОП, толерантність населення не збільшується сама по собі, для цього необхідні відповідні соціальні програми.
Антон ПОМИНОВ.
Lenta.ru
В Україні присутні всі форми трудової дискримінації
Тією чи іншою мірою в Україні можна спостерігати всі форми дискримінації у сфері праці, заявив національний кореспондент Міжнародної організації праці (МОП) в Україні Василий Кострица.
Зокрема, права працюючих українців ущемлюються через їхній вік, стан здоров'я, стиль і спосіб життя, а також за статевою ознакою. Дискримінація за віком, за словами Кострицы, на даний момент не дуже виражена, однак у майбутньому через проблему старіння населення її прояви будуть зустрічатися частіше.
Великі проблеми виникають і з оплатою праці. Незважаючи на тенденцію зменшення заборгованості із зарплати, у країні це питання є актуальним і знаходиться на контролі МОП, зазначив її представник в Україні. Залишає бажати кращого і розмір трудової винагороди українців. Організація відносить Україну до країн з низькою оплатою праці. У березні середня зарплата в країні склала 1.230 гривень. Ще одним проблемним моментом України є те, що при загальному скороченні безробіття попит на певну роботу не відповідає пропозиції.
Разом з тим МОП не може оцінити рівень поширення різних форм трудової міграції в Україні порівняно з іншими країнами, оскільки ця організація не складає подібних рейтингів. Для покращення ситуації з порушенням прав праці МОП пропонує Україні привести національне законодавство у відповідність з міжнародними нормами та неухильно його дотримуватися. Крім того, українське суспільство повинно усвідомлювати наявність проблеми трудової дискримінації для її подолання.