Досвідчені фотографи вміють працювати і з «цифрою», і з плівкою
Коли намічається фото- або відеозйомка випускного вечора, дня народження, весілля або хрестин, все частіше люди задаються питанням: на що краще знімати – на «цифру» чи плівку? Трохи більше десяти років тому ніхто не знав про перший варіант, а при появі цифрових камер і носіїв швидко забули про аналогові методи.
Але, як виявилося, і те, і інше має багато плюсів і мінусів. Молодята часто радяться з друзями, обговорюють на інтернет-форумах і отримують однозначні відповіді: «тільки плівка» або «тільки цифра». Це залежить від знайомих. Хто фотографує на цифрові камери – хвалять свій метод, хто на плівку – відповідно, агітують за аналогові камери.
Є багато доводів щодо охоплення цифрової матриці та аналогової плівки, про шум і зернистість, глибину кольору і багато іншого. Ці характеристики можна проаналізувати в Інтернеті. Прокоментуємо кілька тверджень на користь цифрового методу зйомки та доводи, що стосуються плівки. А ви далі вирішите вже самі.
У плюс «цифри» ставлять хороший діапазон і чутливість матриці. Якщо говорити простіше – фотографу не потрібна сумка з плівкою різної чутливості (від 100 до 1600 одиниць). Якщо фото зйомка передбачає зміну умов освітлення – можна просто все переключити на камері. Але при цьому потрібно пам'ятати, що фотограф збирається не у вільний похід. Він знає про заплановані прогулянки, ситуацію зі світлом у ресторані, спалах залишити вдома не дозволить собі ніхто з поважаючих себе спеціалістів. Тут плюс є, але він не настільки категоричний.
У цифрі кожен знімок ми бачимо на екрані і можемо відразу помітити закриті очі або інші дефекти. Плівка такої можливості не дає – це факт. Але, по-перше, на маленькому екрані все не розгледиш, а по-друге, коли при репортажній зйомці робиш по тридцять кадрів за хвилину – які вже тут деталі. У такому випадку варто нагадати, що видошукач у плівкової «дзеркалки» набагато світліший за цифровий і розгледіти щось набагато легше.
Третій аргумент на користь «цифри» – легкість і широкі можливості для монтажу, накладання спецефектів, фільтрів. А ще не треба переживати через можливі помилки оператора лабораторії, який буде вносити на свій розсуд корекцію на кожен кадр.
Комп'ютерна обробка – річ хороша, але «нежива». Одна справа – прибрати дефекти, інша – «розмазати» обличчя на портреті до невпізнаваності. Фотографії завжди можна відсканувати і підкоригувати. А подряпини на плівці залежать від професійності лабораторії. Там можна, до речі, познайомитися з оператором і безпосередньо слідкувати за процесом проявки та виготовлення ваших фотографій. У більшості солідних лабораторій це є звичайною практикою.
А щоб не обмежувати свою роботу недоліками обох систем, краще практикуватися і в «цифрі», і в плівці.
_