«У нас завжди день відкритих дверей!» – кажуть в інтеграційному центрі Праги
За роки його роботи стало очевидно, що надання цілеспрямованої допомоги мігрантам корисне не тільки самим іноземцям, а й корінному населенню Чехії. Однак, як зазначає «Радіо Прага», багато хто з нещодавно приїхавших до країни не знають про існування подібного центру, а деякі за звичкою бояться зв'язуватися з будь-якими організаціями.
Щоб подолати страх і подружитися, а також розповісти всім, як проходить робота Інтеграційного центру та які послуги тут можна отримати, було організовано День відкритих дверей у головному офісі організації в Празі на вулиці Житна (Žitná). І постійних гостей, і тих, хто переступив поріг цієї будівлі вперше, прямо біля входу зустрічав Станіслав Бутурін, керівник філії в районі Прага 14:
– Сьогодні в нашій організації день відкритих дверей, тому ми підготували спеціальну програму для всіх наших гостей. Ви можете взяти програмку, де є розклад того, що і коли відбуватиметься, а також план будівлі з позначками, в яких приміщеннях організовуються окремі заходи. Ми також просимо всіх записатися на вході: вказати своє ім'я та прізвище, статус у Чеській Республіці, а також написати, з якої країни ви родом. Хотів би підкреслити, що о 17:30 запланована коментована екскурсія по всій будівлі, і наші співробітники розкажуть все про кожен кабінет.
Відразу за стійкою реєстрації – велике та світле приміщення, де гостей зустрічають співробітники центру. Тут можна почути розмови різними мовами: чеською, російською, українською, в'єтнамською, англійською та іншими. Стіни приміщення прикрашені яскравими фотографіями. Яке відношення до інтеграції мають ці знімки, пояснила Катерина Газукіна – інтеркультурний співробітник для української громади та асистент проекту INTEGRA:
– Ми підготували виставку «Photo Voice, або Інтеграція іноземців очима пражан». Виставка є частиною проекту INTEGRA та виконана в рамках соціального дослідницького методу Photo Voice – коли люди розповідають щось за допомогою своїх фотографій. У нашому випадку темою була інтеграція: як вони бачать інтеграцію в Празі, які плюси та які мінуси, що можна покращити, який у них був інтеграційний досвід. У проекті брали участь і іноземці, які живуть у Празі, і чехи. До нас надійшло понад 150 фотографій від 20 учасників, у рамках виставки ми вирішили показати історії тринадцяти з них. Це люди, які приїхали з Іраку, Білорусі, Росії, України, Чилі та інших країн. Я думаю, ця виставка цікава як для чехів, щоб вони змогли зрозуміти, що таке інтеграція, так і для іноземців.
Розповідаючи про себе, люди раптово усвідомлювали речі, про які, перебуваючи в постійному круговороті роботи та домашніх клопотів, часом не замислювалися: скільки років минуло з моменту переїзду, як змінилося їхнє сприйняття життя за кордоном, чи стали іншими вони самі та місцеві жителі. Тому організатори підкреслюють, що проект INTEGRA корисний для всіх: для тих, хто приїхав до Чехії вже давно, для тих, хто тільки освоюється в цій країні, та й для корінного населення.
Докладніше про проект, який проходить не тільки в Чехії, а й в інших країнах, розповіла Катерина Газукіна:
– INTEGRA – це міжнародний проект на два роки. Всього в ньому бере участь шість організацій з партнерських міст: дві з Болгарії, далі з Хорватії, Італії, Словаччини та, відповідно, з Чехії. Важливо зазначити, що це проект на рівні міст, а не країн. У перший рік аналізувалася інтеграційна політика та досвід у цих містах, на основі чого були створені рекомендації для міської адміністрації та всіх, хто якимось чином бере участь у процесі інтеграції. У другому році буде організована кампанія, яка має покращити інформування як іноземців, так і чехів з питань інтеграції. Ми намагаємося стирати стереотипи та бар'єри. У рамках цієї програми ми організовуємо кілька заходів: ми вже провели захід у Будинку престарілих, плануємо проведення в школах. Наша фотовиставка – також частина цього великого проекту.
У кутку залу, де проходить виставка, стоїть невеликий диванчик і стіл, за яким сидять кілька людей, захоплених настільною грою. А, як відомо, ігрові методи навчання дуже ефективні. Інтеркультурний співробітник для російськомовної діаспори Міла Гасіна часто супроводжує мігрантів у різні інстанції, і настільна гра була створена на основі її професійного досвіду:
– Спільно з колегою ми вирішили придумати щось, що буде інтерактивним, але водночас надзвичайно інформативним. Ми зрозуміли, що настільні ігри користуються зараз величезною популярністю, і вирішили зібрати всі питання та проблеми, з якими ми стикалися, всі граблі, на які ми коли-небудь наступали. Зібравши все це воєдино, ми з цих питань зробили завдання для гри. Всі ці завдання пов'язані з перебуванням людини в Чехії, з проблемами, з якими їй доведеться зіткнутися.
Ідея з настільною грою явно виявилася вдалою: до столу підходило все більше охочих взяти участь. Які ж питання чекають на гравців, які складнощі їм доведеться подолати, які завдання вирішити, щоб дістатися до бажаного «Фінішу»?
– Якщо ми говоримо про найбазовіші та найпростіші питання, які скоріше просто для розігріву та розваги, то це лінгвістичні загадки. Наприклад, що таке drobáky (розмовною чеською – дріб'язок)? Варіанти відповідей: гроші, діти та овоч. Людина, яка нещодавно переїхала до Чехії, ще не знає таких мовних подробиць. Тож деякі завдання забавні, а деякі більш інформативні, наприклад, питання про те, в чому різниця між окремими видами трудових договорів. Багато хто в цьому плутається, і ми пояснюємо різницю між цими поняттями. Ми хотіли б, щоб люди якось захистили себе від скоєння хоча б деяких помилок.
Трохи далі на першому поверсі Інтеграційного центру розташована невелика бібліотека – кілька стелажів з виданнями різними мовами. Тут є книги на найрізноманітніші теми, від юридичних довідників до дитячих казок. Однак у день заходу співробітники центру створили ще одну бібліотеку – живу. Пояснити ідею цього проекту ми попросили Катерину Газукіну:
– Жива бібліотека – це бібліотека, де замість книг живі люди. Власне, вони і є книгами, які розповідають історії про життя та інтеграцію в Чехії. У бібліотеці беруть участь наші колеги з різних країн, це дуже цікаве поєднання різних національностей та мов. Тут можна поговорити з менеджером головного проекту AMIF, він із Боснії, або з інтеркультурним працівником для в'єтнамської громади, вона чешка. Тож кожен наш гість може підійти, обрати «книгу» та дізнатися щось нове, поспілкувавшись різними мовами.
Крім загальних та професійних питань про інтеграцію та специфіку життя в Чехії, «живі книги» можуть розповісти безліч цікавих історій – як із власного досвіду, так і тих, які їм довелося почути від інших іноземців. Про що може розповісти російськомовна «жива книга» Катерини Шлигіної:
– Я є інтеркультурним працівником для російськомовної громади, допомагаю людям, які приїхали не лише з Росії, а й з України, Казахстану, Грузії, Азербайджану. Я часто супроводжую їх до лікарень, до шкіл, допомагаю домовитися тим, хто ще не дуже добре говорить чеською. Крім того, ми організовуємо різні заходи, наприклад, у нас щотижня проходять інтеркультурні зустрічі. Зараз приїжджають дуже активні мігранти. І допомога їм потрібна лише трохи, лише на перших порах: пояснити систему, як все працює, може, кілька разів супроводити їх до школи. Але вони самі дуже активні, дуже швидко вчать мову – видно, що вони мотивовані, хочуть інтегруватися, хочуть освоїтися.
У сусідньому приміщенні, поруч із живою бібліотекою, зовсім інша атмосфера – більш стримана, більш серйозна. За столом сидить людина, одягнена в костюм та білу сорочку. Купа паперів та довідників наводить на думку про те, що тут працює юрист. Це підтвердила Катерина Газукіна:
– У цьому кабінеті ми хотіли б показати, як проходять юридичні консультації. Тут можна поговорити з юристом, який працює в нашій організації. Ми розповімо, які питання найчастіше ставляться, з якими проблемами стикаються приїжджаючі до Чехії мігранти. Крім того, тут можна обговорити різні міфи, які оточують перебування іммігрантів у Чехії. Якщо у когось із гостей є власні запитання, наш юрист дасть компетентну відповідь.
Напевно, кожен, хто живе в Чехії, хоча б раз стикався з міфами про перебування в цій країні. Найчастіше вони поширюються через інтернет: багато людей, готуючись до переїзду за кордон, намагаються знайти якомога більше інформації, але замість цього нерідко отримують дезінформацію, через яку можна потрапити в халепу або навіть отримати відмову у візі. Серед найпоширеніших міфів – інформація про те, що громадянство можна отримати шляхом вступу в шлюб або що дитина, народжена на території країни, автоматично отримує чеське громадянство. Однак, за словами Катерини Газукіної, і відомості місцевих жителів про іммігрантів часто теж далекі від істини.
– Більшість чехів не усвідомлює, що приїхати сюди на заробітки, отримати дозвіл на роботу – це дуже складна процедура. Ніхто не може просто так взяти і приїхати, для цього необхідні відповідні дозволи, дуже часто це трудова карта, і її не так просто отримати. Якщо хтось працює за трудовою картою, він не може підробляти, а якщо може, то на певних умовах. Все це дуже складно як для самого працівника, так і для роботодавця. Тож міф про те, що вони просто так приїжджають і відбирають роботу у чехів, безпідставний.
Під час екскурсії багато хто виявив, що Інтеграційний центр набагато більший, ніж вони думали. І це цілком виправдано: щодня сюди приходить кілька десятків мігрантів – хтось за соціальною, хтось за юридичною допомогою, а хтось відвідує уроки чеської або інтеграційні курси. Про історію центру та його досягнення можна дізнатися в одному з кабінетів на другому поверсі:
– Зараз ми знаходимося на другому поверсі, в приміщенні, де представлена інформаційна кампанія нашої організації. Я хотіла б підкреслити, що ми вже сім років надаємо допомогу іноземцям, які походять не з країн ЄС, легально перебувають на території Чехії та мають дозвіл на перебування терміном понад 90 днів. На графіку можна побачити наші досягнення за ці роки: скільки людей ми вже підтримали, кому надали якусь допомогу чи послугу. Тут також можна переглянути відео про життя іноземців у Чехії, яке руйнує деякі стереотипи, або дізнатися про смартфон-додаток, який ми винайшли. Додаток називається Praguer, і його головна мета – допомогти іноземцям зорієнтуватися в столиці, допомогти розібратися, наприклад, у соціальній сфері: до якої організації їм треба піти, яке відомство їм треба відвідати, – розповідає Катерина Газукіна.
Також на другому поверсі знаходиться кілька класів, де проходять уроки чеської мови та зустрічі так званого «Комунікативного клубу», який під час екскурсії кілька разів згадували працівники Інтеграційного центру. Як проходять зустрічі та чим вони відрізняються від звичайних мовних курсів, описала Юлія Лапіна, інтеркультурний співробітник для української діаспори:
– Зараз ми знаходимося в класі, де зазвичай проходять уроки чеської мови, але сьогодні тут відбудеться інтеркультурна зустріч, в якій зможуть взяти участь гості нашого Дня відкритих дверей. Інтеркультурні зустрічі – це такий «конверсаційний», або, простіше кажучи, «розмовний клуб». Ми завжди заздалегідь готуємо певні теми. Такою темою може стати, наприклад, система освіти Чеської Республіки – у такому випадку ми пояснимо основні пункти, що стосуються цієї сфери. Після вступної інформації ми вивчаємо певні фрази з цієї теми, які допоможуть домовитися з вчителями в школі або, наприклад, на батьківських зборах. А потім ми зазвичай граємо: моделюємо ситуацію, в якій клієнти можуть використовувати ці фрази та подолати бар'єр або страх, який заважає говорити чеською мовою.
Інтеграційний центр був заснований 14 березня 2012 року, тоді будівля, що знаходиться в самому центрі столиці, в пішій доступності від Вацлавської площі, була єдиним офісом організації. Сьогодні бажаючі можуть відвідати філії в шести районах Праги. Крім головного офісу вони є в районах Панкрац, Модржани, Лужини, Райська Заграда та на в'єтнамському ринку Sapa. Тут також проходять юридичні консультації, уроки чеської мови та інтеркультурні зустрічі.