На початку травня 10 країн Східної Європи та Середземномор'я стануть членами Євросоюзу. Деякі сподівання, які населення цих країн пов'язувало зі вступом до ЄС, тепер доведеться дещо пригасити. В принципі, всі трудящі Євросоюзу мають право без обмежень працювати на всьому просторі цієї континентальної організації. Однак із наближенням травня 2004 року дедалі більше країн ЄС поспішають запровадити обмеження, аби захиститися від натиску тих, хто шукає роботу.
Єдина країна Євросоюзу, яка поки що не виставляє в цьому плані жодних обмежень, — це Ірландія, яка головує нині в Європейському Союзі. Інші — серед них безпосередньо межуючі з новачками Німеччина та Австрія — із самого початку виторгували для себе семирічний перехідний період, протягом якого робоча сила зі Східної Європи стикатиметься з обмеженнями на німецькому та австрійському ринках праці. Тепер до них приєдналися Бельгія та Фінляндія.
Тепер і Швеція, і Данія оголосили, що видаватимуть дозвіл на роботу лише тим, хто може пред'явити відповідний трудовий договір. Глава уряду Швеції заявив, що було б наївно очікувати від Швеції відкриття кордонів, тоді як інші країни ЄС зачиняють двері перед робочою силою зі Східної Європи. Ще нещодавно у Великій Британії говорили про працівників із нової Європи як про джерело довгоочікуваного пожвавлення економіки. Тепер, однак, і британці запроваджують обмеження на приплив робочої сили строком на два роки. Тоні Блер заявив у зв'язку з цим про бажання відлякати «відвідувачів суспільства добробуту», які, мовляв, хотіли б лише скористатися соціальними благами старої Європи.
Також дворічний обмежувальний період запровадили Греція, Іспанія та Франція. Іспанія домовилася з Польщею про квотування робочої сили в будівельній галузі. Здавалося б, вільний для східноєвропейців ринок праці в Італії. Але під тиском свого міністра з питань економічних реформ із «Ліги Півночі» і прем'єр-міністр Берлусконі, ймовірно, піде на обмеження.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що експерти Єврокомісії протягом перших двох років після розширення зовсім не обов'язково повинні отримувати від 15-ти старих членів ЄС звіт щодо обмежувальних заходів, які діють у цих країнах. Лише після закінчення двох років старі члени ЄС зобов'язані подати до Брюсселя перелік обмежувальних заходів, які можна буде продовжити ще на п'ять років.
За оцінками Єврокомісії, близько чверті мільйона громадян країн, які нині вступають до ЄС, захочуть працювати в Західній і Південній Європі. До цього числа не входять особи вільних професій, дрібні підприємці та члени їхніх родин. Уже зараз, наприклад, у Німеччині працюють 250.000 поляків, але здебільшого — на сезонних роботах у сільському господарстві. На думку експертів з міграції ОБСЄ, прагнення залишити батьківщину в пошуках роботи в нових членах ЄС не таке вже й велике.
Відповідальний за розширення ЄС єврокомісар Гюнтер Ферхойген не дуже задоволений невизначеністю ситуації, що виникла через те, що ЄС у ході переговорів про розширення не дійшов до єдиних правил. Але в Брюсселі вказують на те, що нові громадяни ЄС після укладення відповідних угод із роботодавцем стають володарями повного пакета прав старих європейців.
Експерти побоюються, що всі ці обмеження не лише демонструють лицемірство старої Європи, а й викличуть розширення нелегальної зайнятості. Адже після 1 травня 2004 року кожен новий європеєць може приїхати на Захід без жодної візи і — розчинитися на не надто прозорому ринку чорної роботи.