Село Бездіж славиться білоруськими народними промислами
Це тільки здається, що ця країна – сестра-близнючка Росії, відома тракторами «Беларусь» і виробниками недорогого керамограніту. Насправді це не зовсім так. Є безліч цікавих прикладів, які доводять, що Білорусь може бути самобутньою і цікавою для туризму не менше, ніж, скажімо, далекі заморські країни. Ось деякі з них.
Де, скажіть, будь ласка, у світі можна знайти музей з такою цікавою назвою, а головне – настільки високоцінним вмістом, як Музей старовинних промислів і технологій «Дудуткі»? Тут безліч експонатів та інформації з історичних ремесел країни: від млина та ковальської справи до ткацтва та хлібопечення. Але є тут один експонат, заради якого за огорожі закладу зазирають навіть люди, дуже далекі від історії. У цьому музеї стоїть справжнісінький самогонний апарат – мабуть, єдиний офіційно дозволений і зареєстрований у країні.
Найцікавіше, що співробітники музею цілком офіційно – в наукових цілях – виробляють кілька видів цього традиційного білоруського напою. Під час екскурсій проводяться дегустації під контролем екскурсоводів.
А в селі Бездіж, відділеному від усього світу непрохідними болотами, і в XXI столітті знаходиться єдиний у світі музей фартухів, для яких і нитки з льону, і полотно, і самі фартухи, майстерно вишиті традиційними візерунками, робилися вручну за давньою технологією.
Що не робиться – все на краще. Яскраве тому підтвердження – робота білоруських учених на території, прилеглій до Чорнобильської АЕС. Незважаючи на жахливу ядерну трагедію, жителі Білорусі не втрачають віри в краще майбутнє і намагаються перетворити погане на добре. Вже півтора десятиліття існує єдиний у світі Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник. Знаходиться він на особливо постраждалих територіях Брагинського, Наровлянського та Хойницького районів республіки.
Дослідження ведуться з метою вивчення наслідків аварії та можливостей використання території, на яких вже не живуть люди і не проводяться сільськогосподарські роботи. За 15 років багато чого досягнуто: вже висаджено фруктовий сад, плоди якого не накопичують радіонукліди, відновлюється ліс, ведеться охоронна діяльність рідкісних видів тварин і птахів. У заповіднику працює близько 2700 осіб.
Білоруським ученим важливі навіть найменші мешканці своєї рідної країни. У 2007 році, дбаючи про фауну в Березинському державному заповіднику, дорожники спільно з вченими побудували перший в СНД підземний перехід для земноводних. Зроблено це було для того, щоб не зникла популяція жаб, які мешкають на території заповідника, через який проходить швидкісна автомобільна дорога Мінськ-Вітебськ. За словами вчених, цей захід вже дав позитивні результати.
Які б перипетії не чекали в майбутньому Білорусь, країну, в якій настільки привітні люди намагаються зберегти свою історію та культуру, чекає добре майбутнє.