Влада Чехії відмовилася підписати міграційну угоду ООН
Як зазначає «Радіо Прага», ще на початку листопада голова уряду Чеської Республіки Андрей Бабіш заявив, що не має наміру підписувати договір ООН про регулювання міграції – слідом за США, Угорщиною та Австрією. Однак тоді він додав, що попередньо обговорить це рішення з коаліційним урядом. Зараз же відмова від підписання пакту стала легітимним офіційним рішенням Чеської Республіки.
Прем'єр Андрей Бабіш не раз зазначав, що документ фактично стирає межу між легальною та нелегальною міграцією, а також зазначив, що міграція загрожує не лише безпеці, а й культурі європейських країн, у тому числі й Чехії.
«Ми повинні захищати все те, що протягом століть створювали наші предки – нашу історію, нашу культуру. Мені здається, що далеко не всі в Європі це розуміють. Ми наполягаємо на тому, щоб Європейський Союз перестав приймати всі ці кораблі з мігрантами, тоді вони поступово перестануть випливати. Ми будемо активно боротися з нелегальними перевізниками мігрантів. До того ж, подавати документи на отримання політичного притулку ці люди повинні зі своєї вітчизни, а не з країн ЄС після нелегального перетину кордонів. Ще раз хочу підкреслити, що ми одностайно дотримуємося думки про необхідність регулювання міграції і не допустимо введення цієї «фальшивої солідарності», – заявив голова уряду Чеської Республіки.
Нагадаємо, що Глобальний пакт ООН про безпечну та регульовану міграцію (The Global Compact for Safe, Orderly and Regular Migration) був схвалений у липні поточного року – на той момент на підтримку пакту висловилися представники 193 країн, за винятком постпреда США. Документ мав бути підписаний у грудні 2018 року в Марокко. Серед положень, які мають увійти до документа, – боротьба з дискримінацією мігрантів, надання основних соціальних служб та відмова від розміщення мігрантів у спеціальних таборах (такий крок допускається лише як крайній захід).
Однак поступово все більше країн стало відмовлятися від підписання Всесвітнього пакту про міграцію. Першою європейською державою, яка офіційно заявила про свою незгоду з цим документом, стала Угорщина. За словами угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто, причина – у різниці підходів ООН та Будапешта. За його словами, ООН намагається представити міграцію як природний, безперервний і позитивний процес, якому слід сприяти, в Угорщині ж її вважають процесом негативним і таким, що становить небезпеку як для своєї країни, так і для всієї Європи.
31 жовтня 2018 року про відмову від підписання документа заявила влада Австрії, ставши, таким чином, першою державою Західної Європи, яка не підтримує пакт ООН. На початку листопада про свої сумніви щодо підписання документа повідомили уряди Хорватії, Польщі та Чехії.
Європейська комісія негативно сприйняла відмову низки своїх членів від підписання пакту ООН. На думку представників ЄК, міграція є глобальним викликом, і лише глобальні рішення та глобальна відповідальність можуть дати значущий результат.
Слід зазначити, що ті країни, які відмовилися від підписання пакту з міграції, раніше вже висловлювали незгоду зі спробами нав'язати їм зовнішнє регулювання міграційних потоків у рамках ЄС. Основні побоювання щодо цього документа – це зменшення суверенітету окремих держав.
Про причини відмови від підписання пакту Чеською Республікою розповів заступник голови уряду ЧР Ріхард Брабець: «Уряд Чеської Республіки ухвалив рішення про те, що наша країна не приєднається до Глобального пакту ООН про безпечну та регульовану міграцію. Причин тому кілька, і ми вже не раз їх озвучували. Я хотів би зазначити найголовнішу з них – Чеська Республіка протягом тривалого періоду наполягає на введенні принципу необхідності поділу міграції на легальну та нелегальну. Наша основна мета – зробити так, щоб нелегальна міграція не підтримувалася на офіційному рівні. Саме до цього пункту в уряду Чехії було найбільше зауважень. Оскільки ЄС проігнорувала всі наші поправки та зауваження, що стосуються цих пунктів у пакті ООН, урядом ЧР було ухвалено рішення про відмову в підписанні цього документа».
Чеські політики також зазначили, що безліч пунктів цього пакту стосуються лібералізації процесу міграції. Наприклад, питання про уникнення покарання при перетині кордону нелегальними іммігрантами або відмова від поміщення нелегальних мігрантів під арешт. Деякі політики вказують на створення привілейованого становища мігрантів у суспільстві.