Списки дітей з проблемами дихальної системи, які потребують оздоровчого відпочинку, складають земляцькі товариства в Україні, а перебування нащадків етнічних чехів на батьківщині їхніх предків фінансує чеське Міністерство охорони здоров'я. Про те, як зароджувалася традиція оздоровчих таборів, в інтерв'ю «Радіо Прага» розповів Томаш Лукавський, голова Чеської ради Чесько-російського товариства:
«Частина сімей українських чехів, незважаючи на можливість добровільного переселення в рамках проекту репатріації 1990-х років, з різних причин хотіла залишитися в Україні, однак наслідки Чорнобильської катастрофи позначилися на їхньому здоров'ї. Тому ми шукали альтернативний спосіб, як покращити стан їхнього здоров'я і одночасно посприяти контакту з батьківщиною предків. Порадившись з багатьма представниками влади того часу, ми придумали проект оздоровчих заходів. Етнічних чехів в Україні на той час проживало більше, ніж сьогодні, тому тільки з 1991 по 1993 рік ми організували тринадцять таборів».
Табори влаштовуються в екологічно чистих місцях; останнім часом перевага надається охоронюваній області Єсеніків з найчистішим повітрям не тільки в Чехії, але й у всій Центральній Європі. Туристи люблять бувати в тутешніх замках або приїжджають подивитися на найстарішу вузькоколійну залізницю в Центральній Європі. Табір знаходиться в кількох кілометрах від курортного містечка Карлова-Студанка, в Оскаве – Вацлавове. Цього року з України приїхало 56 дітей. Їх супроводжує п'ятеро дорослих.
«В рамках 25-річної традиції таборів простежується і спадкоємність поколінь, – говорить Томаш Лукавський. – Серед вожатих, які приїхали разом з дітьми, вже є ті, хто в дитячому віці побував у перших оздоровчих таборах. Цей проект торкнувся вже двох поколінь».
Живим прикладом такої спадкоємності є і дівчина Оля, яка познайомилася з Чехією під час повторних оздоровчих таборів ще дитиною. Сьогодні уродженка України з чеським корінням вчить у таборі дітей чеської мови.
«Я приїхала з Вінниці, це центр України. У нас там уже давно діє культурно-освітнє товариство «Голендерські чехи». Ми там співаємо, танцюємо, знайомимося з чеською культурою. Моя бабуся і мама за походженням чешки, у них є відповідні документи, якими це підтверджується. А я в документах вказую українську національність. Мама і бабуся розмовляють чеською мовою, а мій тато українець, і я, хоч і розумію чеську, але вдома чеською говорю мало. В Чехії я була вже багато разів – ми також їздимо з танцювальним ансамблем на земляцький фестиваль до Праги. А в таборі у мене зараз цікава роль, тому що я приїхала сюди вже як вчителька».
«Останнім часом, у міру скорочення чисельності старого покоління, активне знання чеської мови знижується, – зазначає Томаш Лукавський. – Однак з іншого боку треба сказати, що діти, які повторно прибувають до табору, виявляють вищий рівень знань, і не лише мовних, але й в галузі історії та культури, ніж діти, які приїжджають сюди вперше».
Окрім навчання чеської мови та краєзнавства, діти в таборі беруть участь у різних конкурсах та іграх, а також здійснюють екскурсії та відвідують найближчі пам'ятки.