Ось це «але» ми й вирішили обговорити докладніше, тим більше що обіцяні холоди вже на носі. А ще, між іншим, нинішній зимовий сезон – унікально рідкісний випадок, коли на покупці модної, красивої та теплої шуби можна непогано заощадити.
Від убитого тигра до щипаної норки
Щоб докладно переказати історію хутряної моди, не вистачить і реферату: хутро відіграло справді вагому роль у розвитку людства. І завжди точно відображало рівень розвитку суспільства. Так, люди кам'яного віку вірили, що до носія шкури вбитої тварини перейде фізична сила звіра. У Стародавньому Єгипті містики в хутрі не вбачали, але все одно знали їм ціну: шкури могли собі дозволити лише представники правлячого класу. У середньовічній Європі «хутряну ієрархію» оформлювали на всяк випадок законодавчо, чітко прописавши, яким станам яке хутро дозволено, щоб, наприклад, купецтво не надумало наслідувати аристократії.
Налагодити повноцінну торгівлю хутром допомогла колонізація європейцями великих територій у XVII та XVIII столітті. Попит на хутро – не важливо, розкішне чи демократичне – продовжував зростати, і нові торговельні шляхи були дуже доречні. Хутро стало валютою для міжнародних торговельних розрахунків. На Русі, наприклад, шкурки сибірських хутрових звірів пропонували східним колегам-купцям в обмін на делікатеси, гарні тканини та інший дефіцит. Крім того, в обігу були гроші з «хутряними» назвами – перші російські металеві засоби розрахунків, недовго думаючи, охрестили білами та кунами (від слів «білка», «куниця»). Хутро на Русі носили виключно хутром всередину – не зі скромності, а для тепла. Лицьову сторону покривали дорогими тканинами з вишивкою та інкрустацією.
Пізніше, у XIX столітті, хутрові ферми відкрилися в усіх країнах-учасницях промислової революції, тож міжнародна торгівля шкурами втратила своє колишнє значення. Хутро обробляли так, щоб воно було легшим і витонченішим.
У руках дизайнерів
У XX столітті хутро, вже більш поширене та доступне, зацікавило модних дизайнерів. І стало в основному прерогативою жінок, які завжди виявляли до моди та постійної зміни тенденцій набагато більше інтересу, ніж представники сильної статі. Мода на текстури, кольори та форми шуб швидко змінювалася. Вже у 1920-ті роки неймовірно вибагливі дами бажали екзотичних шубок із хутра мавпи, леопарда, тигра, «щоб не як у всіх».
У середині століття, після історично обумовленого затишшя, дизайнери оголосили нового жіночого кумира – норку. Відтоді це хутро зберігає стійку репутацію престижного та «народного» водночас.
У хіпуючі 1970-ті в моді було довговорсове хутро, а в мінімалістичні 1990-ті, навпаки, зовсім гладке. Модельєри постійно працювали над способами обробки шкурок і навчилися робити так, щоб дешеве хутро скидалося на дороге і навпаки, а також імітувало різні тканини (шовк, оксамит).
Карт-бланш на зиму 2014-2015 років
У зв'язку з хутряною великою кількістю шуба майже перестала бути безумовним символом статусу, як колись. Це стосується навіть норки. Справді якісна норкова шуба, як і раніше, коштує недешево, але магазини навперебій пропонують знижки та найдемократичніші моделі з дрібних шматочків благородного хутра.
Хіба що єдиний бастіон хутряного престижу в наші дні – це соболь. Вартість шубки з цього хутра можна порівняти з ціною нового автомобіля. У чому немає нічого дивного: через теплові якості та безперечну красу соболь перебував в особливій шані й у давнину. У певному сенсі соболина шуба навіть досі може служити грошовим засобом: якщо вона набридне через пару сезонів, від неї легко позбутися за хорошою ціною через сайти купівлі-продажу (хутро дуже зносостійке і довго залишається в хорошому стані).
З іншого боку, навіщо такі божевільні витрати, якщо в моду вкотре повернулися демократичні хутра? Головні модниці світу красуются в шубках з лами, яка, козлика, мутона. Дизайнери так попрацювали над вичинкою та фасонами, що їх і не впізнати: виглядають набагато стильніше, ніж нудна класика на зразок коричневої норки, добре поєднуються з повсякденним одягом, навіть джинсами та кедами.
Зоозахисники можуть бути задоволені: штучне хутро теж нарешті визнане актуальним, і, схоже, це тільки початок. На щастя, воно більше нічим не нагадує шубу з чебурашки, що стояла дибки, пам'ятну кожній радянській дівчинці. Але важливо обрати штучну шубку правильно, а в цьому й полягає поки головна заковика: вибір не сказати, що великий, і найкращі моделі коштують не дешевше за аналоги з натурального хутра. Ще одна заковика в тому, що не кожна екошуба гріє так само, як натуральна, тому деякі виробники передбачають у виробах утеплювальну підкладку (при покупці це питання краще уточнити заздалегідь).
Основний принцип вибору шуби з екохутра – відійти подалі від класики. Не треба імітувати натурального соболя, норку, шиншилу чи інше престижне хутро. Найкращі моделі відрізняються зовсім не класичними фасонами та виконані з життєрадісного кольорового хутра, при цьому ворс може бути і довгим, і коротким.
У новому сезоні в тренді ще й екошубки в стилі печворк (із шматочків різномастного кольорового хутра), а також моделі з принтами. Допустимо навіть візерунок «під леопарда», який довгі роки перебував в опалі. Подібне буяння кольору може швидко набриднути, але й носитиметься з великим задоволенням, ніж щось тривіальне.
Давня традиція носити шубу хутром всередину не померла. Вона творчо переосмислена, і тепер можна відчути себе російською бояринею, придбавши куртку-парку з підкладкою з натурального густого, розкішного хутра. Ця ідея – частина концепції hidden luxury («прихованої розкоші»), яка останніми роками набирає сили не лише в моді, а й у дизайні інтер'єрів, архітектурі, автомобілебудуванні. Така зовні невибаглива «шуба» сподобається тим, хто любить спортивний стиль, але не хоче звичайну куртку на синтепоні чи пуху.
Залишилося не так багато часу, щоб як слід підготувати гардероб до холодів. Шуба – штучна чи натуральна, дорога чи бюджетна – ще довго залишатиметься царицею зимової моди, тому точно заслуговує місця у вашій шафі.
Юлія ВЕРБІ.
«Lenta.ru»