Ліберали та зміни в імміграційній політиці
Якщо говорити про політичну платформу лібералів та їхнє ставлення до іммігрантів, то прихід до влади команди Джастіна Трюдо є хорошою новиною для тих, хто бажає потрапити до Канади. Питання лише в тому, за що візьмуться ліберали в першу чергу, і як швидко ми побачимо зміни. А от тут уже виникають питання.
Справа в тому, що консерватори, які були при владі останні 9 років, залишили лібералам складну спадщину. Поставивши перед собою амбітне завдання створити абсолютно нову модель відбору іммігрантів, уряд Гарпера в процесі реалізації своїх планів зазнав жорстокої поразки. У результаті він примудрився зруйнувати те, що більш-менш справно працювало, не давши нічого реально працюючого натомість.
Зараз лібералам доведеться терміново виправляти те, що можна виправити, і створювати щось нове там, де виправити вже неможливо. Є ще один шлях – повертатися до того, що справно працювало раніше, і від чого консерватори просто відмовилися.
На даний момент поки незрозуміло, який шлях оберуть ліберали, і на що вони звернуть увагу в першу чергу. Думаю, потрібно почекати щонайменше до кінця цього року – зазвичай наприкінці грудня міністерство громадянства та імміграції оголошує про свої плани на майбутнє. І навряд чи варто чекати швидких змін: від самого факту, що змінився уряд, нічого миттєво в імміграційній сфері не зміниться, це досить інерційна машина. Мине ще не один місяць, якщо не рік, перш ніж ми побачимо якісь реальні зміни. Звертаю на це увагу тому, що постійно стикаюся з очікуванням миттєвих змін у канадській імміграційній політиці лише через факт зміни уряду. На жаль, не все так просто.
Програми для кваліфікованих працівників
Безсумнівно, найбільш чутливою темою залишаються програми для кваліфікованих працівників. Як показала практика, введена консерваторами система попереднього відбору Express Entry виявилася настільки погано продуманою і настільки неякісно реалізованою, що від неї або потрібно відмовлятися, або кардинально змінювати. Про те, що система Express Entry логічно ніяк не пов'язана з федеральними програмами для кваліфікованих працівників, і фактично є абсолютно чужорідною надбудовою, я писала ще до впровадження цієї системи в дію. Минулий рік повністю підтвердив мої висновки – система Express Entry не допомагає кращому відбору іммігрантів, вона тільки заважає. У результаті на сьогодні ми маємо недобір заяв, прийнятих до розгляду в імміграційні органи, хоча завжди картина була зворотною.
Що більш важливо, система Express Entry практично не дає жодної переваги особам, які мають щонайменше 1 рік роботи в Канаді, що помітно принижує роль програми Canadian Experience Class – навіть маючи всі дані для проходження по ній, пройти через сито Express Entry можуть зовсім небагато. І це при тому, що програма Canadian Experience Class останні роки позиціонувалася як найбільш пріоритетна для Канади. Багато в чому це стосується і програми Federal Skilled Worker Program.
У технічному плані реалізація системи електронної подачі заяв Express Entry також виявилася далекою від ідеальної, є маса нарікань на її роботу. Зокрема, система нерідко глючить, заявники не можуть заповнити повністю анкети, оскільки система через якийсь час скидається, тощо. Фактично ми маємо абсолютно сирий продукт, який має масу фундаментальних недоліків.
За ідеєю, від системи відбору Express Entry потрібно відмовлятися, і якомога швидше. Чи піде на це новий уряд? Сказати чесно, я не впевнена, що в нового міністра громадянства та імміграції Джона Маккалума вистачить рішучості та бажання це зробити. Думаю, на нас чекає низка доробок і змін цієї системи, і щонайменше до кінця наступного року доведеться мати з нею справу. Що, чесно кажучи, зовсім недобре. Чому я так думаю? На це є кілька причин, про які я розповім нижче.
Біженці
Ситуація така, що ліберали окреслили свої пріоритети ще в ході передвиборчої кампанії, і ці пріоритети віддані біженцям. Зокрема, перше, чим перейнявся новий глава імміграційного відомства, – це завданням привезти до Канади 25 тисяч біженців із Сирії до кінця 2015 року.
Потрібно сказати, що тема біженців для Канади є досить чутливою. За винятком зовсім невеликої кількості ініціативних груп, які виступають за відкриті двері для біженців, загалом населення Канади ставиться до їхнього прийому різко негативно. Власне, посилення правил прийому біженців було для консерваторів тим козирем, завдяки якому вони вигравали попередні вибори. Те, що ліберали в першу чергу перейнялися саме біженцями, і зробили акцент в імміграції на роботі з ними, ще послужить їм погану службу в майбутньому. Але реальність така, що для лібералів зараз це пріоритетний напрямок.
При цьому потрібно враховувати два важливі моменти. По-перше, правила прийому біженців за останні роки були значно посилені. Водночас у Канаді діє впливове лобі, яке зацікавлене в прийомі якомога більшої кількості біженців, поряд зі збільшенням державних витрат на їхнє утримання, і ліберали піддаються їхньому впливу. Тому можна припустити, що щонайменше найближчі півроку імміграційне відомство буде займатися питаннями біженців, на шкоду іншим програмам.
Сімейне спонсорство
Ще одна гостра тема, яка потребує уваги, – сімейне спонсорство. Зокрема, гостро стоїть питання про зміну правил отримання дозволу на роботу для подружжя, які отримали статус постійного жителя через сімейне спонсорство. За правилами, введеними урядом Гарпера, чоловік/дружина, які пройшли за сімейним спонсорством, отримують статус постійного жителя не одразу, а лише через два роки проживання в Канаді. Весь цей час до отримання статусу постійного жителя вони не мають права на роботу. Неможливість працювати протягом такого тривалого терміну створює великі проблеми для сім'ї, і це абсурдне правило явно потрібно скасувати.
Сімейне спонсорство батьків також потребує термінових дій від лібералів. Імміграційна політика уряду Гарпера в цьому питанні звелася до прийому всього 5 тисяч заяв на рік, що мізерно мало. Анонсоване лібералами збільшення кількості прийнятих заяв до 10 тисяч на рік проблему ніяк не вирішує, без кардинальної зміни підходу до цього питання вона нікуди не зникне. Особливо це викликає питання на тлі поспіху в прийомі 25 тисяч біженців із Сирії – чим вони кращі та більш важливі в гуманітарному плані, ніж літні батьки канадців, які хочуть їх викликати з-за кордону?
Кілька років тому консерватори зробили крок у правильному напрямку і ввели для батьків канадців спеціальну мультивізу Super Visa, з можливістю проживати в Канаді протягом 2 років після в'їзду. Однак неможливість батькам працювати в Канаді помітно знижує цінність цієї візи, і вона ніяк не може бути альтернативою сімейному спонсорству.
Якщо ліберали в терміновому порядку не вирішать це завдання, то вони втратять кредит довіри, наданий їм етнічними громадами. Поки ніяких сигналів про те, що вони будуть цим займатися, немає.
Підприємці та інвестори
Що найдивовижніше, практично ніде і ніколи – ні в пресі, ні в заявах представників імміграційного відомства – не порушується проблема відсутності в Канаді федеральних програм для інвесторів та підприємців. У той час, як у всьому світі йде полювання на такого роду іммігрантів, які розвивають економіку та створюють робочі місця, у Канаді до цього спостерігається повна відсутність будь-якого інтересу.
Нагадаю, що на федеральному рівні всі бізнес-програми практично закриті. Діючі програми Start-Up Visa та Immigrant Investor Venture Capital Pilot Program фактично не працюють, оскільки кількість осіб, які проходять імміграцію за цими програмами, обчислюється десятками людей, що просто несерйозно. А нічого іншого просто немає.
Найлогічніше було б відкрити заново ті програми, які діяли раніше – Investor та Entrepreneur, лише змінивши в них прохідні вимоги відповідно до поточних реалій. Однак при повній відсутності інтересу з боку канадського суспільства та політиків до бізнес-іммігрантів навряд чи варто очікувати швидких змін у цій сфері. Особливо на тлі інших, більш пріоритетних завдань.
Про роль нового міністра
Поки перші дії нового міністра громадянства та імміграції не дають особливого оптимізму щодо швидких змін у сфері імміграції. Більше того, виглядає так, що для нього це лише тимчасова позиція, тому якихось серйозних рішень він навряд чи прийматиме. Це найдосвідченіший політик з усього складу нового кабінету, який, як уже повідомила преса, призначений на роль наставника для молодих колег. Таке поєднання ролі куратора нового кабінету міністрів і посади голови проблемного міністерства свідчить про те, що проблемне міністерство може не отримати належної уваги.
Варто нагадати, що Джон Маккалум у попередньому уряді лібералів (при Кретьєні та Мартіні) очолював міністерство оборони та міністерство у справах ветеранів. Цілком можливо, що зараз він також мітить на посаду міністра оборони або міністра закордонних справ, що виглядає більш розумно, ніж призначення його головою імміграційного відомства.
За практикою, що склалася, протягом першого року потрібно чекати перестановок в уряді, і Джон Маккалум з великою часткою ймовірності може піти з посади міністра громадянства та імміграції. Можливо, саме цим пояснюється, що він робить акцент на такій добре освітлюваній темі, як допомога сирійським біженцям, не роблячи жодних заяв про плани щодо інших імміграційних категорій. Якщо ці припущення вірні, то це ще одна причина, чому будь-яких серйозних змін у сфері імміграції не варто чекати найближчим часом.
Завданням цього огляду є спроба внести хоч якусь ясність про плани та пріоритети нового уряду для тих, хто планує іммігрувати до Канади. Хочу звернути увагу, що йдеться лише про аналіз поточної ситуації та висновки про те, в якому напрямку вона може розвиватися. Але як це буде відбуватися насправді, зараз сказати неможливо. Для якихось більш певних висновків потрібно дочекатися кінця грудня, коли уряд традиційно оголошує про свої плани на наступний рік.