Європейський суд справедливості обмежив вплив «великої мовної трійки» – англійської, німецької та французької – у владних коридорах Євросоюзу
Як зазначає «Русская Германия», за традицією, що склалася, робочими мовами європейських організацій, як правило, були англійська, німецька та французька. При цьому в останні десятиліття, на думку спостерігачів, офіційна мова ФРН фактично ігнорувалася і діловодство здійснювалося, головним чином, англійською та французькою.
Цікаво, що зовсім не Берлін, а Рим і Мадрид найбільше обурювалися монополією з боку мов Шекспіра та Мольєра. Саме італійський та іспанський уряди ще у 2012 році звернулися до Люксембурзького суду з вимогою припинити мовну дискримінацію. У підсумку через три роки розглядів судді погодилися з доводами позивачів і зажадали від Європейської комісії більше не вимагати від кандидатів на роботу в європейських структурах обов'язкових знань однієї з трьох так званих робочих мов. Таким чином «велика мовна трійка» втратила свій почасти формальний характер.
«На думку суду, навіть з урахуванням багаторічної практики в рамках внутрішньої комунікації Євросоюзу, твердження, що англійська, німецька та французька залишаються найуживанішими мовами, є необґрунтованим і недоказовим», – зазначається в рішенні суду, який підкреслив, що подібна практика створює «передумови для дискримінації за мовною ознакою». Зазначається, що судді уважно вивчили стиль комунікації в європейських структурах і дійшли висновку, що знання конкретних мов, за винятком конкретних випадків, не є «справедливою та пропорційною щодо поставлених завдань» вимогою з боку роботодавця.
За оцінками спостерігачів, рішення суду матиме два надзвичайно важливих наслідки. З одного боку, у брюссельських коридорах значно посилиться вплив таких мов, як італійська та іспанська. У такому разі рано чи пізно відбудеться ефект «вавилонської вежі», коли представники різних країн та мовних груп згрупуються за «мовними фракціями», кожна з яких буде варитися у власному соку. Водночас варто очікувати посилення англійської, яка залишиться єдиною загальноприйнятою неформальною мовою для внутрішньої комунікації. Головною жертвою судового рішення називають французьку, тверді позиції якої зберігалися лише завдяки колишньому офіційному статусу.
До речі, довгий час «офіційною» мовою міжнародної дипломатії була французька, вона ж досі є офіційною «поштовою» мовою. В останні десятиліття статус міжнародного «лінгва франка» перейшов до англійської.
В ООН офіційних мов шість: англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька. Ті ж мови є робочими для Ради безпеки ООН. Робочі мови Секретаріату ООН – англійська та французька.