Головні конкуренти американської гонки за президентське крісло
Нещодавно Гілларі Клінтон каменя на камені не залишила шансів нікому не відомому до нинішньої президентської кампанії сенатору Берні Сандерсу. Дональд Трамп встиг розірвати всіх своїх суперників ще на початку травня в Індіані, де продовжив низку своїх перемог, особливо над сенатором Тедом Крузом. Навіть неформальний альянс Круза та Кейсіжда проти Трампа розпався на початку свого існування. Ні захід, ні схід поділити не вдалося.
І навряд чи коли можна згадати, щоб за вибори президента США боролися земляки. І Клінтон, і Трамп – нью-йоркці. Однак «залізна леді» нашого часу народилася в Чикаго, а потім через полегшення побудови кар'єри перебралася до економічної столиці. Навпаки, Трамп – уродженець Нью-Йорка.
Феномен цієї людини досить легко пояснити. Це – представник забезпечених верств населення, батьки якого не займали жодних позицій в олігархії. Дональд чесною працею вибився в мільярдери, побудував цілі комплекси будівель у Нью-Йорку та Чикаго. Він – чесна людина, не боїться говорити про вади «дивного нового світу», що забув загальнолюдські цінності. Це справжній американський націоналіст, який не буде втручатися у справи інших держав, поки його рідну країну не турбуватимуть.
Простим американцям добре бачити сильного та впевненого в собі кандидата, який довгим і важким шляхом здійснив «американську мрію». Який не боїться говорити правду, який викриває самогубство цілого народу, що триває майже 50 років. Набридли обивателям члени олігархічних лож, у тому числі й республіканський яструб Круз, який мав великі зв'язки у Вашингтоні. Трамп же вміє переконувати своєю правотою своїх затятих суперників, які з часом прийняли його точку зору. Сам Джон Маккейн кілька днів тому вирішив підтримати свого колишнього опонента, наче забувши, що ще вчора його критикував... Чи буде у Великої Старої Партії новий Лінкольн чи Рейган (учнем якого і є Трамп)?
А ось у Клінтон далеко не все так гладко. Обама та Сандерс спробують створити альянс проти неї, не збираючись забувати про її байдужі дії під час загибелі американського посла в Бенгазі від рук ваххабітських сект. Пахне агресивною зовнішньою політикою. На думку значної частини самих демократів, це – найкорумпованіший діяч у їхній партії. Консервативний напрям партії критикує колишню першу леді за підкованість на «правах людини», захистом яких вона прославилася ще в 90-х.
Але в її руках – великий досвід роботи, у тому числі й на другій за значимістю посаді в США. Річ у тім, що віце-президент не відіграє жодної серйозної ролі. Він може замінити свого шефа у разі відставки (Джеральд Форд у 1974 році змінив Річарда Ніксона) або смерті, як це зробив Ліндон Джонсон у зв'язку з досі викликаючим безліч питань вбивством Кеннеді в 1963 році. Він може мати право вирішального голосу в Сенаті, якщо голоси його членів розділилися порівну.
Популярна вона й завдяки чоловікові, який значною мірою досяг суспільного консенсусу між різними групами та досяг зростання економіки. Тут уже підтримка небілих меншин не така важлива – і на боці Трампа велика кількість чорношкірих, азіатів (які віддадуть перевагу голосувати саме за нього), метисів та мулатів. Поділ між прихильниками Клінтон і Трампа лежить не в расовій ознаці, брати цей фактор за основу несерйозно.
Тут все набагато складніше, і зараз пояснювати всі нюанси передвиборчої гонки неможливо: занадто багато оновлень за короткий термін.