В один прекрасний для Ірландії час багато наших співвітчизників звернули свій погляд на цю країну...
Віддавати хвалебні оди за такий розвиток подій слід щонайменше трьом інстанціям.
По-перше, ЄС, який, втілюючи в життя план експериментального створення чи не за п'ятирічний термін «Європейської Японії», почав інвестувати в ірландську економіку колосальні суми.
По-друге, Міністерству праці острова Ейре (принаймні, його східної, південної та західної частини), яке радо підтримує цю програму, оскільки нічого іншого йому просто не залишається. Доводиться видавати безліч дозволів на роботу громадянам інших країн, які прагнуть люб'язно допомогти ірландському народу «свій новий світ збудувати». А саме на цьому новобудові і спостерігається катастрофічна нестача робочих рук. Подібний дефіцит підсобної сили викликаний тим, що, традиційно чудово освічений «айріш піпл», образно кажучи, наповнив свій ринок архітекторами та прорабами, і тільки потім виявив, що будувати, по суті, нікому! За даними ірландського уряду, країні на сьогоднішньому етапі знадобиться до 30 тисяч робочих рук на рік протягом наступних трьох років, щоб заповнити всі наявні вакансії на ринку праці.
Ну і, по-третє, господу Богу – за наданий і нам шанс.
Озброюючись інформацією, яка час від часу з'являється в пресі, народ, який не зумів реалізувати себе на батьківщині, купує квиток в один і цілком визначений кінець – Дублін (як правило, з пересадкою в Будапешті – це найприйнятніший у ціновому відношенні варіант: від $360).
Кажуть, в Ірландії зараз добре. На сьогодні існує чимало чинників, що сприяють розвитку такої тенденції. Взяти хоча б неухильно зростаючий рівень українського безробіття при відповідному рівні падіння платоспроможності наших роботодавців. І це тоді, коли мас-медіа без докорів сумління констатують, що в тій же Ірландії спостерігається цілком протилежна картина: безробіття, яке становило до недавнього часу щось близько 16%, зараз фактично тяжіє до нуля (3,5%), а рівень життя разом з заробітною платою прагне до найвищих європейських показників. У країні щорічно створюється сто тисяч робочих місць, у зв'язку з чим відділ зайнятості при уряді Ірландії розпочав глобальну кампанію із залучення іноземної робочої сили. Тобто, виходить, що Ірландія сьогодні для нас стає в один ряд з такими свідомо привабливими для працевлаштування (з перспективою еміграції) регіонами, як Сполучені Штати, Канада або Австралія.
Не мною помічено, що у кожної позитивної речі знайдеться своє отруйне «але», так само як будь-яка негативна має своє неодмінне «зате». Саме з цієї точки зору хочу представити вам Ірландію – країну, в яку нас запрошують заробляти гроші різні рекрутингові фірми, що працюють з цим регіоном. Нам обіцяють «реальне працевлаштування» і світле майбутнє. На скільки ж цю обіцянку слід ділити: на «2»? на «3»? на «5»?
Звичайно ж, підготовка цього матеріалу навряд чи була б результативною за відсутності в колі моїх знайомих людей, які мають той самий неоціненний Особистий Досвід, якому хіба що й варто довіряти.
ДОЗВОЛЬТЕ ПРЕДСТАВИТИ
В Олега в Ірландії, куди він виїхав півтора роки тому, здається, все (або майже все) склалося. Йому 32 роки, має вищу освіту, працює звичайним будівельником. Вже рік як приєдналася до нього дружина Валерія, яка народила навесні цього року Ірландського Громадянина. Олег за натурою романтик-оптиміст. Його завдання в нашій розмові вишукувати ті самі позитивні «зате», що стосуються перспектив можливої роботи в Ірландії, про які йшлося вище.
Розкривати ж найнесподіваніші «але» погодився 34-річний Павло, усвідомлений реаліст, практикуючий програміст. В Ірландії вже 5 років. І, повірте, хлопцеві є що розповісти.
«За цими «але» далеко ходити не потрібно, бо вони очевидні», – видихнув Паша, приймаючи запрошення до розмови. Але! Насправді посміхатися він теж вміє. Треба було бачити, як посвітлішало його обличчя, коли я повідомила, що до бесіди приєднається Магс!
Магс – скорочено від Маргарет – моя давня приятелька-ірландка. Вона працює в початковій школі містечка Кілкенні, що за 60 км від Дубліна. Веселій розбитій вчительці – 25. Їй страшенно цікаво послухати, що говорять гості про країну, де вона народилася, про її співвітчизників. Балакуча Магс скрізь норовить вставити свої п'ять копійок (вибачте, пенні).
Компанійська (як і більшість населення Ейре) Маргарет привела з собою молодого чоловіка на ім'я Фабіо. Він – італійський студент, який відвідує в Ірландії мовну школу, беручи участь у програмі Au-pair. Виявилося, у нього теж є цікаві спостереження за минулі півроку його перебування в Ірландії. Ну що ж, панове присяжні засідателі...
...КРИГА ЗРУШИЛАСЯ
– Отже, у житті кожного з вас настав момент, коли стало зрозуміло, що час зриватися з насидженого місця. Я не буду уточнювати, чим було викликане таке рішення, бо причини, загалом, зрозумілі. Цікаво, насамперед, чому було обрано саме Ірландію?
Олег: Всі ці розмови про економічний бум, наявність попиту за спеціальністю, рівноправність з резидентами країни, легальність працевлаштування, особисті перспективи, мрія про «європейське майбутнє» дітей – все вказувало на Ірландію, коли визрівала відповідь на питання їхати чи залишатися. А остаточно мене переконало в доцільності та необхідності ризикнути підтвердження інформації про те, що за законом ірландський роботодавець не має права ущемляти приїжджу «робсилу» і платити менше п'яти доларів за годину, нарівні з місцевими робітниками.
Це у нас роботодавець може все. Тут же він під пильним оком відповідних служб. І всім нам тут відома контора, в яку в разі чого можна відкрито скаржитися. Це саме міністерство праці, з яким жоден ірландський роботодавець сваритися не хоче.
Павло: Логіка проста. В Австралію – далеко, в Штати – дорого, в Канаду – складно. А оскільки я володію англійською, то з англомовних країн залишалися Нова Зеландія, Англія та Ірландія. Зваживши всі «за» і «проти», я, як бачите, зупинився на останньому варіанті. Не скажу, що аж надто шкодую про свій вибір. Але сьогодні я б уже подумав серйозніше про свій вибір, ніж тоді, п’ять років тому. В принципі, не стану заперечувати, що Ірландія цілком прийнятний варіант. Хоча, звісно, не без своїх «тарганів».
Фабіо: Італійці, природно, вголос вам про це не скажуть, вважаючи, що їхня країна найчудовіша. І все ж Ірландія за рівнем розвитку дещо перевершує і Італію, і Іспанію. Зрозуміло, що Німеччина, Франція та та ж Великобританія випереджають її за рівнем розвитку, але загалом, Ірландія досить приваблива для будь-якого європейця. Дуже низький рівень злочинності. Найвищий рівень освіти. Найприємніше суспільство. Та й вчити англійську тут дешевше, ніж у Лондоні.
Магс: Здається, я від росіян чула, що батьківщину не обирають. Але якби мені надали вибір, то це була б моя Ірландія. Мабуть, я патріот (сміється).
Далі буде.