Багато біженців використовують Францію як транзитну країну
Як повідомляє RFI (Міжнародне французьке радіо), у вересні минулого року, коли на саміті в Брюсселі європейські лідери виділили квоти на прийом мігрантів, які прибувають до Греції та Італії (до речі, квоти сильно занижені порівняно з реальними цифрами прибуваючих), Франція взяла на себе зобов'язання щодо прийому 24 тисяч осіб. Незабаром після цього Франсуа Олланд оголосив, що готовий у терміновому порядку прийняти ще тисячу біженців, які прибули з Австрії до Мюнхена, де катастрофічно не вистачало місць у центрах, призначених для мігрантів. Але лише 600 осіб висловили бажання приїхати до Франції. «Ніхто з біженців не кинувся в автобуси, що прямують рейсом з Мюнхена до паризького регіону, – написав тоді журналіст Le Figaro, який спостерігав за сценою. – Мігранти не прагнуть до Франції».
Останні події в таборі для біженців у Кале ще раз підтвердили цю тенденцію: мігранти, які там живуть, мріють покинути Францію будь-яким способом, іноді навіть ціною власного життя. Чому Франція перестала бути країною, привабливою для імміграції? Ось лише кілька основних причин.
Тривалі бюрократичні процедури
Судячи з відгуків самих мігрантів, а також з публічних виступів працівників міграційної служби та численних асоціацій із захисту прав біженців, у Франції процедура отримання притулку набагато довша, ніж у сусідніх країнах. У середньому вона триває два роки, протягом яких мігранту не дають дозволу на роботу, і він повинен жити на допомогу в спеціальному центрі прийому біженців, який не має права залишити.
Після того, як восени минулого року прем'єр-міністр Франції Манюель Вальс пообіцяв провести реформу міграційної служби, яка дозволяє прискорити процедуру отримання притулку, вона (поки що лише на словах) має тривати не більше 9 місяців. Для порівняння: у Великій Британії питання вирішується за 6 місяців.
Франція частіше відмовляє мігрантам
Відсоток відмов у притулку у Франції набагато вищий, ніж у сусідів. Наприклад, згідно з даними «Євростату», у 2014 році Велика Британія надала право на політичний притулок 39% тих, хто просив, Франція – 22%.
Відмови у наданні притулку є головною причиною того, що мігранти, які прибувають до Європи, стають нелегалами. Деякі залишаються в Європі вже після відмови, інші взагалі не подають прохання.
У Франції жити важче
Мігрантам прожити у Франції набагато важче, ніж, наприклад, у Великій Британії. Про це говорять багато біженців, які місяцями живуть у наметах у французькому місті Кале, щоб отримати можливість перетнути Ла-Манш. По-перше, у Великій Британії їм набагато легше знайти роботу: при прийомі там не потрібно надавати жодних документів, а покарання за нелегальну працю набагато м'якше, ніж у Франції.
Та й загальний економічний стан країни говорить сам за себе: у Німеччині рівень безробіття – менше 5%, у Великій Британії – 5,6%, у Франції – 10,4%. Причому ринок праці в перших двох країнах набагато гнучкіший, що дуже важливо для тих, хто щодня йде на біржу праці в надії знайти хоч якусь роботу. Чим там, у першу чергу, займаються новоприбуді мігранти? Вони шукають роботу двірника, прибиральниці, кухаря в ресторані, вантажника тощо. У Франції будь-яку посаду можна отримати, лише відстоявши довгі черги та пред'явивши тонну сертифікатів і документів.
«Францію приємно відвідати, але не жити там», – процитував французький телеканал слова 26-річного інженера із Сирії, який мріє отримати притулок у Німеччині.
Журналістка Флоранс Тринтиньяк в ефірі телеканалу France 3 пояснила, чому Франція не є найпривабливішим місцем на землі для мігрантів: «Цифри невблаганні: Франція посідає лише 4-е місце в "рейтингу популярності" біженців. Далеко позаду Німеччини, Швеції та Данії. У першу чергу це пояснюється сімейними причинами: більшість біженців – сирійці, родичі багатьох з них раніше облаштувалися в Німеччині або Швеції. І цілком природно, що сім'ї хочуть возз'єднатися.
Друга причина – бюрократичні зволікання: в середньому процедура отримання притулку триває два роки. У цей час біженці не мають права працювати і дуже часто не мають житла. У той час як у Німеччині та Швеції терміни очікування відповіді на запит про притулок набагато коротші, а умови прийому – набагато сприятливіші. Нарешті, відіграє роль питання економічної доцільності: більшість біженців – освічені люди, фахівці, і вони хочуть влаштуватися, вони хочуть працювати. І з цієї точки зору Швеція та Німеччина також більш привабливі, ніж Франція».
У Франції важко отримати житло
Малопривабливими для мігрантів виглядають і умови отримання французького житла. Як стверджують спеціалісти, лише третина мігрантів, які прибувають до країни, поселяють у спеціально створених для цього центрах. Решті доводиться задовольнятися покинутими будинками або жити в нетрях, подібних до "джунглів Кале". В даний час на півночі Парижа вздовж окружної траси виріс один із таких картонних містечок, в якому проживають близько сотні осіб, в основному вихідців із Сирії. Але навіть якщо комусь із них пощастить потрапити до центру прийому мігрантів, після офіційного отримання статусу біженця право перебувати в такому центрі вони втратять.
Журналіст телеканалу France 2 Гійом Даре пояснює, на що мають право прохачі притулку у Франції і чи дійсно їм допомагають більше, ніж бідним бездомним французам (як стверджують французькі ультраправі): «Усі прохачі притулку мають право на місце в одному з Центрів прийому кандидатів на надання притулку. Проблема лише в тому, що там не вистачає місць...
Тепер про те, чи має прохач притулку право на фінансову допомогу. Відповідь: так, має. У двох конкретних випадках. Якщо біженець живе в Центрі прийому, він отримує щомісячну допомогу, сума якої варіюється від 91 євро на місяць (для однієї особи) до 718 євро (на сім'ю з шести осіб.) Якщо біженець не живе в Центрі прийому, він отримує тимчасову допомогу (до того моменту, поки знайдеться житло) розміром 340 євро на місяць. Що стосується медичної допомоги – прохачі притулку мають право на стандартну медичну страховку (CMU). Ну і, нарешті, діти біженців, як і діти французьких громадян, мають таке ж право на освіту.
Водночас біженці не мають права працювати – до отримання відповіді на запит про надання притулку. Вони також не мають права на різні виплати, які отримують французи: наприклад, біженці не можуть отримувати допомогу по безробіттю та допомогу на сімейні потреби, не мають права на отримання соціального житла тощо. Прохач притулку може отримати доступ до повного «пакету» соціальної допомоги в тому випадку, і тільки в тому випадку, якщо йому нададуть статус біженця».
Французька мова занадто важка
Ну і, нарешті, ще одним аргументом для того, щоб не приїжджати до Франції, мігранти називають мовний бар'єр. Багато з них здатні хоч якось порозумітися англійською. А для тих, хто нею не володіє, зазвичай достатньо двох-трьох тижнів, щоб сносно розуміти і виражатися простими фразами.
Експерти французького Ofpra (бюро із захисту біженців та апатридів) вважають, що для навчання основам французької мови потрібні місяці. Німецьку мову теж не можна назвати легкою, але, по-перше, багато сирійських мігрантів володіють турецькою (ця мова досить поширена в Німеччині), по-друге, у багатьох із тих, хто прибуває, родичі вже живуть на німецькій землі.
Який висновок роблять мігранти про Францію
«Так само, як і всі, біженці спілкуються в інтернеті через соціальні мережі. У них також є Facebook і Whatsapp, – каже один із працівників асоціації допомоги біженцям Сабрен Аль-Расас. – Таким чином, склалася і поширилася загальна думка, що Франція – погана країна для мігрантів».
Як написала газета The New York Times, «поки французи голосують на виборах за Марін Ле Пен, біженці голосують ногами – вони просто не їдуть до Франції».