Трудову міграцію до Швейцарії обмежать лише «принципом внутрішньої переваги»
Як пише портал Swissinfo.ch, Рада кантонів схвалила формат регулювання трудової імміграції до Швейцарії, який не ставить під сумнів відносини Берна з ЄС: жодних обмежень трудової імміграції, що суперечать європейсько-швейцарським документам, натомість – послідовна реалізація принципу внутрішньої переваги. У цьому сенатори навіть виявилися набагато жорсткішими, ніж депутати великої палати парламенту – Національної ради.
Референдум 9 лютого 2014 року, на якому народ Швейцарії несподівано проголосував за повернення до регулювання трудової імміграції з країн ЄС до Швейцарії за допомогою квот і контингентів, ось уже майже три роки є для політиків країни справжнім головним болем. Ініційований консервативною Швейцарською народною партією (SVP), відповідний законопроєкт очевидним чином суперечив принципу свободи пересування, проживання та пошуку роботи. Цей принцип, нагадаємо, був закріплений у першому пакеті двосторонніх (білатеральних) договорів, укладених між ЄС та Швейцарією на початку 2000-х років.
Відмова ж реалізувати прийняте народом у лютому 2014 року рішення дала б провідним політикам Швейцарської народної партії (SVP) право стверджувати, що уряд і парламент не враховують волю «суверена», тобто народу. Отже, що обрати – розрив відносин з ЄС чи порушення формальних положень прямої демократії, яка виходить з того, що взагалі-то рішення народу потрібно розуміти (і виконувати) буквально? Мудра Рада кантонів вирішила врахувати обидва аспекти і погодилася навіть на жорсткіший варіант реалізації принципу внутрішньої переваги при наймі на роботу, але без запровадження будь-яких квот, контингентів та інших інструментів регулювання трудової імміграції з ЄС до Швейцарії.
Конкретно це означатиме наступне: перш ніж починати шукати працівника за кордоном, роботодавець повинен запросити до себе на співбесіду щонайменше кількох безробітних осіб, які вже перебувають у Швейцарії, обґрунтувавши потім, чому серед них не знайшлося нікого, хто міг би бути відібраний для роботи на дану вакансію. Дебати з питання про те, як і в яких рамках це має відбуватися, тривали п'ять годин, телебачення Швейцарії, що буває досить рідко, вело пряму трансляцію із залу засідань швейцарського сенату, в результаті рішення було прийнято 26 голосами «за» («проти» голосували 16 депутатів).
Вирішальним став аргумент, згідно з яким рішення Ради кантонів не повинно порушувати вищезгаданий принцип свободи пересування, проживання та пошуку роботи, що діє між ЄС та Швейцарією. Тим самим більшість Ради прислухалася до слів міністра юстиції Швейцарії Симонетти Соммаруги, яка попереджала напередодні, що «запровадження квот і контингентів на приплив трудових кадрів з країн ЄС означатиме розрив одного з договорів першого пакету секторальних швейцарсько-європейських угод, що призведе до денонсації цього пакету. А це стане катастрофою для економіки Конфедерації».
Автором схваленої в результаті моделі став колишній голова швейцарської правоцентристської партії лібералів (FDP) Філіпп Мюллер. Дана модель передбачає, зокрема, порядок, за якого підприємства та фірми відтепер в обов'язковому порядку повинні будуть реєструвати всі свої трудові вакансії в кантональних відомствах праці та зайнятості, запрошувати на співбесіду насамперед офіційних безробітних і дуже ретельно обґрунтовувати, чому дані особи не змогли отримати роботу і чому роботодавцю не залишається нічого іншого, окрім як почати шукати собі відповідних кандидатів за кордоном. Особливою мірою ця модель повинна застосовуватися в тих регіонах, де ситуація з безробіттям за швейцарськими мірками особливо напружена (зокрема, у західних франкомовних кантонах та в кантоні Тічино).
Національна рада, велика палата парламенту, висловилася свого часу навіть за м'якший варіант: реєструвати трудові вакансії в кантональних відомствах праці та зайнятості (Regionale Arbeitsvermittlungszentren – RAV) фірми були б зобов'язані лише в разі, якщо б середня трудова імміграція до Швейцарії переступила певний критичний рубіж. Тепер, після того, як своє рішення Рада кантонів ухвалила, на черзі знову Національна рада.
Нагадаємо, що швейцарські палати парламенту рівноправні, їх не можна тому називати «верхньою» та «нижньою», і остаточне рішення зазвичай є продуктом повного непротивлення та згоди обох. Схвалити (чи ні) вотум колег-сенаторів парламентарі Національної ради повинні ще в рамках поточної парламентської сесії, якщо тільки вони хочуть дотримати певні законодавством граничні строки реалізації підсумків голосування на референдумі (в даному випадку крайнім строком було б 9 лютого 2017 року).
До речі, саме в цей день у Швейцарії відбудеться референдум за так званою народною законодавчою ініціативою «RASA» («Raus aus der Sackgasse»/«Геть із глухого кута!»), яка вимагає просто анулювати рішення референдуму 9 лютого 2014 року та викреслити з тексту федеральної конституції Швейцарії Статтю 121a, модифіковану за підсумками цього голосування.
Каті РОМІ.
Переклад Ігоря Петрова.