Борг повернули. Майже
«Я зі сльозами на очах покидала рідний Житомир. Мене не тішив суперкомфортний автобус, не втішало те, що по дорозі до Португалії я побачу багато гарних місць і побуваю в різних країнах. Навіть від того, що поруч сидів мій чоловік, не ставало легше. Два роки! Як я зможу заробити гроші, якщо навіть слова не знаю по-португальськи? Як я зможу прожити без друзів і підтримки батьків?» - саме з такими нерадісними думками Оксана Мирончук їхала в далеку й невідому країну разом із чоловіком тільки з однією метою - заробити грошей на відкриття власного кафе.
«Нас відвезли в таку глухомань, де не було ні магазинів, ні пошти. Тільки через три тижні до нас приїхали наші знайомі, з якими ми разом прибули з Житомира, і привезли конверти. Від Порту, де думали залишитися, нас занесло на 300 км - ми знаходилися біля Іспанії.
Працювалося важко. Незнання мови дуже позначалося на зарплаті чоловіка, та й на моїй також. Але ми потроху пристосовувалися. Працювали з восьмої ранку до дванадцятої ночі. Нам виділяли три вихідні на місяць, та й то порізно. Годували досить добре. Я працювала на кухні - мила посуд, чистила картоплю, смажила м'ясо. Ігор був барменом - натирав до блиску келихи, робив каву, розставляв пляшки. Зарплата в нас була маленька, зовсім не та, на яку розраховували. За три місяці ми тільки відпрацювали гроші, які позичили для оформлення документів, купівлі квитків та інших «дрібниць», без яких виїхати за кордон неможливо. Але, окрім цих боргів, потрібно було заплатити $600 за те, що нас влаштували на роботу».
Довелося звільнитися
Через кілька місяців, які минали за формулою «робота - дім - робота», Оксана та Ігор звільнилися з ресторану і вирішили шукати місце з вищим заробітком. «Пішли через низьку зарплату і погане ставлення до «українських рабів». Ігор знайшов місце одразу, на будівництві, а мені не щастило - роботу обіцяли тільки з 1 вересня. Річ у тім, що в серпні португальці взагалі не працюють, у всіх відпустки. Стоять усі фабрики й заводи.
У селищі Майя, куди ми переїхали жити (винаймали будинок), досить багато українців, росіян і латишів - було з ким поспілкуватися. Поки сиділа без роботи, пів дня вчила португальську, а другу половину - спала. Де б я ще виспалася, як не в Португалії...»
Особливості місцевої «кухні»
За словами Оксани, кожну суботу та неділю в Португалії свята. Усюди салюти, усі гуляють і веселяться. Правда, тут один нюанс: досхочу можуть відпочити ті, у кого є гроші.
«Харчування та житло дуже дорогі. Усе, що заробляв Ігор, йшло на нас. $200 дім (це вважається дешево), $200 - їжа, до того ж харчувалися ми далеко не на широку ногу. Дуже дорого коштують цигарки - $2 за пачку. А цукерки та печиво від $10 до $15 за кілограм. Португальський багас (горілка) навіть нюхати неможливо, не те що пити, а от вино чудове. За пляшечку «Русской» там потрібно заплатити від $9 до $16».
«Коли ми приїхали до Португалії, - продовжує розповідь Оксана, - температура повітря трималася на 18-23-х градусах, а пізніше позначка барометра сягала до сорока. Спека була нестерпна. Моїм найпотаємнішим бажанням було не вилазити з-під душу, але вода там воістину дороге задоволення. Мені дуже хотілося хоча б на годинку пірнути в житомирський Тетерев.
Коли в нас з'являлася вільна хвилинка, ми гуляли селищем і їздили милуватися океаном. У Майї було дуже гарно - усюди росли пальми, лимони, апельсини та інші екзотичні рослини».
«Радісна» звістка
Невдовзі Ігорю оформили легалізацію. Оксані її роботодавець (вона знайшла вакансію продавця) теж обіцяв найближчим часом узаконити її перебування, але...
«Ми з чоловіком прожили разом чотири роки, але я ніяк не могла завагітніти. Ще в Житомирі здавала безліч аналізів, пробувала різні способи лікування, але ніщо не допомагало. А тут раптом на роботі мене почало нудити. Спочатку думала - з'їла щось не те, але нудота стала регулярною. Тоді я вперше звернулася до лікаря». (Коли Оксана зайшла до лікарні і в першого зустрічного негра в білому халаті запитала, де такий-то кабінет, він відповів їй російською. Виявилося, що Джон гриз граніт науки у Вінницькому медичному університеті.)
«Лікар підтвердив мої підозри - у мене був третій тиждень вагітності. Я так зраділа цій звістці, що забула навіть про те, що не пропрацювала в Португалії й року, хоча збиралися ми на два. У мене було одне бажання - негайно повернутися в Україну, щоб народити довгоочікуваного малюка вдома, а не в далекій, чужій країні».
Сказано - зроблено. Уже за тиждень Оксана сиділа в літаку. У Житомирі після здачі численних аналізів лікар направив пацієнтку на УЗД. Результат був шокуючим - ембріон помер за тиждень після зачаття...
Оксана, як, зрештою, і всі ми, далеко не лояльно ставилася до наших медиків. Але після випадку, що стався з нею, вона більш ніж упевнена: ніде, навіть за кордоном, немає таких кваліфікованих лікарів, як в Україні. Адже до португальського гінеколога вона ходила протягом тижня. Той слухав її та готував до материнства. А в Житомирі на першому ж прийомі лікар відчув недобре і виписав направлення на УЗД.
Ігор після від'їзду дружини в Португалії пропрацював рівно пів року. Після його повернення здійснити мрію подружжю не вдалося. Грошей, які вони заробили, не вистачало на відкриття кафе. Але колишній працівник правоохоронних органів і продавчиня мийних засобів на місцевому ринку все ж розпочали свій бізнес. На зароблені гроші вони придбали деревообробні верстати і відкрили свою майстерню.
На запитання, чи поїхали б вони ще на заробітки, подружжя відповіло в один голос: «Ні!»
Кілька корисних порад
- Оксано, але все ж чи можливо в Португалії заробити грошей на відкриття бізнесу?
- Можна. Але тут є дуже багато нюансів. Якщо людина їде до Португалії, знаючи, що їй допоможуть із працевлаштуванням, - це великий плюс. Ще однією перевагою є наявність диплома європейського зразка, оскільки український там недійсний. Ми заробляли по $400-500 на місяць, а деякі наші земляки - $800-1.700.
- Наскільки мені відомо, практично всі українці їдуть за кордон на заробітки як туристи. Що ж робити після закінчення терміну дії туристичної візи?
- Ми теж приїхали до Португалії як туристи. Якщо до закінчення дії візи не знаходиш роботу - стаєш нелегалом, і доводиться ховатися від поліції. Тож найголовніше - в перші дні обов'язково працевлаштуватися. А ще краще - їхати за робочою візою, але це дорого.
- Що ти можеш сказати про ставлення португальців до українців?
- В принципі, скільки людей, стільки й думок. Якоїсь особливої неповаги до українців немає, але й симпатії - теж. Мене шокувало, що в Португалії на дискотеки та в ресторани українців не пускають: пару разів наші показали свої «здібності» з випивки, їм навіть викликали швидку допомогу. Тож і в далекій Португалії наші прославилися.
- Що ти вважаєш головним плюсом при влаштуванні на роботу в Португалії?
- У першу чергу - знання мови. Це дуже важливо. Без нього на добре оплачувану роботу не влаштуєшся. А якщо й вдасться знайти місце - ставлення тутешніх колег і господарів буде огидне. Я навіть знаю випадок, коли через незнання мови українку, яка працювала офіціанткою, дуже принижували та знущалися з неї доти, доки вона не звільнилася. У жінки виникли серйозні психічні розлади: їй довелося повернутися в Україну - витрачати зароблені гроші на лікування хвороби.