Канада змінює порядок отримання статусу біженця
Суть змін
Зміни, які вводяться в дію 15 грудня 2012 року, докорінно змінюють ситуацію з розглядом заяв на отримання статусу біженця. Варто зазначити, що уряд вже давно займається цією проблемою, і ще у 2010 році з'явився закон Balanced Refugee Reform Act. У 2012 році було прийнято ще закон Protecting Canada’s Immigration System Act. Саме ці два закони дозволили нарешті створити іншу систему розгляду заяв та депортації біженців.
Згідно з новою системою, розгляд заяви на отримання статусу біженця має бути проведений у строк не пізніше 60 днів. До цього часу такого тимчасового ліміту не існувало, і, за офіційною статистикою, середній строк розгляду заяви від її подання до слухання в суді становив приблизно 600 днів.
Також вводиться чітке розділення процедури обробки заяв на статус біженця залежно від країни, звідки прибули заявники. Згідно з новим законом, міністр громадянства та імміграції Канади отримує право складати обмежений список країн, які підпадають під визначення зони гуманітарного лиха, і які визнаватимуться Канадою як джерело справжніх біженців (genuine refugees).
Для осіб, які прибули з країн, визнаних як джерело справжніх біженців, процедура розгляду заяв буде наступною. Для них вперше в історії Канади створено спеціальний відділ – Refugee Appeal Division (RAD) – куди зможуть звертатися за апеляцією ті особи, за заявами яких отримано відмову. Якщо їх початкова заява відхилена, вони можуть подавати апеляцію до зазначеного відділу RAD, де розгляд справ відбудеться в прискореному режимі.
Для осіб, які прибувають із країн, що вважаються безпечними, вводиться прискорений процес розгляду заяв – протягом 30-45 днів, і при відмові можливість подачі апеляції не передбачена. Ті, кому відмовлено в статусі біженця, згідно з положеннями нової системи будуть виселені з країни протягом 1 року (за практикою попередніх років на це йшло до 4-5 років).
Такі нововведення дозволять боротися з потоком «фіктивних біженців». Зокрема, наприкінці листопада в одному зі своїх виступів міністр громадянства та імміграції Канади заявив, що лише у 2011 році майже чверть усіх заявників на статус біженця прибули з країн Європейського Союзу.
Додатковим заходом, прийнятим Міністерством громадянства та імміграції Канади, стала вимога при подачі заяви на отримання канадської візи здавати відбитки пальців. Це стосується громадян 29 країн, з яких іде найбільший потік біженців, і які потенційно становлять загрозу безпеці Канади. Жодної з країн, що входили раніше до СРСР, у цьому списку немає. Даний підхід дозволить обмежити в'їзд до країни небажаних осіб, а також швидше проводити розгляд заяв на отримання статусу біженця.
Причина введення нових правил
Варто сказати, що необхідність прийняття жорсткіших правил щодо надання Канадою статусу біженця тим, хто в'їхав до країни і вирішив тут залишитися, назріла давно. За останні десятиліття Канада заробила сумнівну репутацію раю для біженців, в першу чергу через своє ліберальне ставлення до цієї категорії осіб та відсутність дієвих механізмів депортації нелегальних іммігрантів. Як результат, на Канаду в останні роки припадало близько 10% світового потоку біженців.
Безсумнівно, такий гуманізм лягає тягарем на економіку Канади, і ситуація вимагала жорстких рішень. Варто додати, що судячи із загальних настроїв, не так вже й багато канадців вітають масовий приплив біженців, тим більше що обстановка в цій галузі на даний момент виглядає іноді навіть абсурдно.
Справа в тому, що Канада приймала біженців навіть у тому випадку, коли інші країни відмовлялися від них, не визнаючи в них таких. Зокрема, влітку 2010 року преса широко висвітлювала ситуацію із судном MV SunSea, на якому знаходилося приблизно 490 осіб з-поміж тамілів зі Шрі-Ланки. Метою цієї одиссеї було дістатися до порту в одній із розвинених країн світу для подальшого отримання пасажирами судна статусу біженців у цій країні. Спочатку кінцевим пунктом подорожі була Австралія, однак ця країна не дозволила кораблю входити в її територіальні води. Капітан корабля зробив ще кілька спроб пристати до берегів інших країн, у чому йому також було відмовлено. Зрештою єдиною країною, яка погодилася їх прийняти, стала Канада. Окрім того, що це створювало небезпечний прецедент, у канадських служб безпеки були побоювання, що серед пасажирів могли перебувати бойовики терористичної організації «Тигри Визволення Таміл-Іламу».
Іншою темою, що викликала широкий суспільний резонанс, стала ситуація з циганами з Угорщини та Чехії, які масово в'їжджали в Канаду претендуючи на отримання статусу біженця. В результаті, щоб хоч якось зупинити цей потік, Канада була змушена запровадити візовий режим з Чехією, що призвело до політичного конфлікту з Євросоюзом і ледь не закінчилося запровадженням візового режиму між країнами Європи та Канадою. Абсурдність ситуації полягає в тому, що статус біженця в Канаді просили громадяни європейських країн, які самі є підписантами Женевської Конвенції про надання притулку особам, що зазнають переслідувань у своїй країні.
Аналогічна ситуація виникла з громадянами Мексики, які приїжджають до Канади на лікування. Справа в тому, що за чинними законами та зобов’язаннями, які Канада взяла на себе з гуманітарних міркувань, будь-який іноземець, який опинився на території Канади, може подати заяву на отримання статусу біженця. Його справу обов’язково розглянуть, і якщо він зможе довести, що зазнає переслідувань у країні свого громадянства, і існує реальна загроза його життю, то йому нададуть статус біженця. Зауважу, що довести це складно, тому бажаний статус в останні роки отримував досить малий відсоток заявників.
Однак для Канади проблема полягала в тому, що за чинними законами після отримання відмови можна було подавати апеляцію. І оскільки черга на розгляд заяви, а потім на розгляд апеляції, була великою, то весь процес займав досить тривалий час, і фактично протягом кількох років заявник міг жити в Канаді в очікуванні остаточного рішення у своїй справі. Весь цей час він отримував грошову допомогу і, найголовніше, безкоштовне медичне обслуговування, включаючи дорогі обстеження та операції. Причому для претендентів на статус біженця безкоштовними були навіть ті медичні послуги, які канадцям необхідно оплачувати з власної кишені – наприклад, послуги дантиста.
Враховуючи найвищий рівень національної медицини, Канада стала магнітом для іноземців із тяжкими захворюваннями, які потребують дорогого лікування. Схема була простою та ефективною – іноземець, в’їхавши в країну, подавав заяву на отримання статусу біженця, після чого отримував доступ до безкоштовного медичного обслуговування. Схема стала особливо популярною серед громадян Мексики, з якою у Канади був безвізовий режим. Природно, такий потік «медичних біженців» лягав тяжким фінансовим тягарем на бюджет країни, і в підсумку Канада була змушена запровадити візовий режим із Мексикою, чим значно ускладнила політичні відносини з цією країною.
Варто також торкнутися ще однієї сторони цієї проблеми, а саме складнощів в’їзду до Канади для громадян тих країн, з якими у Канади немає угоди про безвізовий режим. Не секрет, що Канада має репутацію закритої країни, куди дуже складно отримати гостьову візу. Пояснюється це досить просто – одним із головних завдань імміграційних органів є виявлення та недопущення осіб, які після в’їзду до Канади можуть залишитися на її території з метою отримання статусу біженця. Саме з цим пов’язані труднощі з отриманням віз та тривалі терміни їх видачі. Природно, таке становище завдає суттєвої шкоди економіці, оскільки обмежує приплив туристів і стримує ділові зв’язки, не кажучи вже про створення негативного образу країни.
Очікувані наслідки нових правил
Міністерство громадянства та імміграції Канади розраховує, що запровадження нових жорстких заходів щодо фіктивних заяв на притулок, прискорений розгляд справ і депортація «фальшивих біженців» значно скоротить потік бажаючих скористатися ліберальною канадською системою. Очікується, що запровадження нових законів та нової системи обробки заяв на притулок дозволить заощадити канадській скарбниці до $1,6 млрд за п’ять років. Іншим побічним ефектом стане заслін на шляху кримінальних елементів, які потрапляли до Канади по лінії біженства, і становили загрозу безпеці країни.
Від себе додам, що нова система має ще один великий плюс. Вона повинна значно спростити роботу імміграційних чиновників з видачі віз для тимчасового в’їзду до Канади, значно полегшити та прискорити отримання цих віз для людей, які планують поїздку до Канади як туристи, з метою відвідати друзів або родичів, їдуть у справах, або хто збирається відправити до Канади дітей на навчання.
Загалом слід зазначити, що Канада наразі стає більш відкритою. Усі дії нинішнього уряду вказують на те, що взято курс на розширення зв’язків із країнами, що розвиваються, і залучення до Канади іноземних інвесторів. Це, окрім укладення договорів про вільну торгівлю, передбачає полегшення візового режиму. Також хочу нагадати про національну програму розвитку міжнародного туризму, яка була прийнята в Канаді два роки тому, і яка також передбачає полегшений режим видачі гостьових віз. Усі перераховані вище ініціативи стримувалися через ситуацію з біженцями, тому рішення цієї проблеми чекали давно.
На завершення хочу додати, що цю ініціативу Міністерства громадянства та імміграції Канади можна лише вітати, пошкодувавши лише про те, що вона не була прийнята раніше. Тепер головне, щоб у уряду вистачило рішучості та здатності реалізувати намічене. Принаймні є надія, що нова політика щодо біженців значно полегшить отримання в’їзних віз для бажаючих відвідати цю чудову країну та відкриє її для набагато більшої кількості жителів країн СНД.
Олена РЯБІНІНА.
