За минулі чверть століття США прихистили більше біженців, ніж усі інші індустріально розвинені держави - понад 2,3 млн осіб. Однак після терактів 11 вересня 2001 року США прийняли їх набагато менше, ніж у попередні десятиліття.
В останні роки найбільша кількість біженців прибули до США з Африки (Сомалі, Ліберія, Судан, Ефіопія) - понад половина біженців, країн колишнього СРСР та держав Східної Азії (насамперед з Лаосу, В'єтнаму та Бірми).
Після закінчення холодної війни кількість біженців (тобто людей, яких США визнали біженцями) помітно зменшилася. Багато американських експертів нині відзначають, що прийняті США у 80-90-х роках найбільші групи біженців із СРСР та Південно-Східної Азії, з точки зору стандартів ООН, біженцями не були. Спочатку програма прийому радянських біженців була розрахована на євреїв, однак в останні роки з країн колишнього СРСР в основному приїжджають люди, які належать до різних конгрегацій протестантів, українські католики, уніати та православні.
Процес допуску потенційного біженця до США займає досить тривалий час і є досить складним. Біженцем можна стати різними способами: «індивідуальний» спосіб передбачає, що біженця таким визнає відповідна структура ООН; «сімейний» спосіб - потенційного біженця «викликають» до США його родичі, які раніше отримали такий статус; «колективний» спосіб передбачає визначення Держдепартаментом етнічної групи, яка потребує притулку.
Алгоритм обробки відповідних заяв зазвичай виглядає наступним чином. Після подання заяви на надання статусу біженця заводиться відповідна справа. Після цього заявника перевіряють за базою даних злочинців та терористів (з використанням потужностей спецслужб). Пізніше потенційного біженця інтерв'ює чиновник з Міністерства внутрішньої безпеки (Department of Homeland Security), його цікавлять причини, через які людина вважає за необхідне втекти зі своєї країни. Під час інтерв'ю потенційному біженцю потрібно довести, що він дійсно піддавався переслідуванням і що повернення на батьківщину може загрожувати його життю.
Надалі пояснення заявника перевіряють та уточнюють. Якщо ці етапи пройдені, біженець проходить медичний огляд (раніше в США не пускали ВІЛ-інфікованих). Якщо його викликають родичі, то вони повинні довести, що в змозі перший час матеріально допомагати йому. Транспортування біженців до США, як правило, організовують міжнародні гуманітарні структури, – такі, як Міжнародна організація міграції.
За даними Центру досліджень імміграції (Center for Immigration Studies), в останні роки США зробили три найважливіші зміни у цій сфері. По-перше, статус біженця надають численним малим етнічним групам з пострадянських держав та країн Південно-Східної Азії. По-друге, влада США делегувала більше повноважень ООН та неурядовим організаціям. По-третє, вони розширили визначення терміну «біженець» - нині під нього підпадають групи людей, які раніше не мали жодних шансів стати біженцем та отримати право на проживання та роботу в США.
У 2006 році США дозволили переселитися приблизно 42 тис. біженців, це приблизно вдвічі менше, ніж у середньому за роки дії програми з прийому біженців, яка діє з 1980 року. Відповідні інтерв'ю були проведені з вихідцями з 60 держав світу. У 2007 році США мають намір дати притулок 70 тис. осіб - відповідне рішення прийняв Білий дім. Однак реальне число біженців може виявитися меншим. Справа в тому, що бюджет США затверджує конгрес, який в останні роки прагне скоротити витрати. Жертвами економії стають і біженці. За статистикою Бюро населення, біженців та міграції (Bureau of Population, Refugees, and Migration), в середньому квота вибирається не більше ніж на 80%. Наприклад, у 2000 році США планували прийняти 90 тис. біженців, а прийняли трохи більше 73 тис., у 2003 році –70 тис. та 44 тис. відповідно.
У США біженець може розраховувати на серйозні пільги при оплаті медичної допомоги, житла, оволодінні англійською мовою та на ряд інших послаблень - фактично, це ті самі пільги та дотації, які покладені малозабезпеченим та непрацездатним американцям. У США та за межами країни допомогу біженцям надають понад 400 гуманітарних та громадських організацій (здебільшого етнічних - наприклад, в'єтнамські організації допомагають новоприбулим співвітчизникам), які отримують федеральні кошти за допомогу новим переселенцям. «Стартові умови» для початку нового життя в США у людини, яка має статус біженця набагато кращі, ніж у власників інших типів віз.
В останні п'ять років у США переселилися або розпочали процес переселення деякі етнічні групи, які, як вважається, переслідують на батьківщині. Це турки-месхетинці з Росії, сомалійці з Кенії, бурундійці з Танзанії, карени з М'янми (Бірми), в'єтнамці з Філіппін тощо. Держдепартамент США вважає ідеальною групу чисельністю 5-15 тис. осіб. Хоча прийом навіть такої відносно невеликої кількості біженців згодом може перетворитися на серйозну проблему - подібні переселенці в США мають право запросити до себе своїх родичів, кількість яких може сягати сотень тисяч.
При цьому США поки відмовляються надавати притулок іракцям (вважається, що після повалення режиму Саддама Хусейна Ірак покинули понад 2 млн осіб, які осіли в сусідніх країнах), розраховуючи на покращення ситуації на їхній батьківщині. У 2006 році США прийняли не більше 300 іракських біженців.
За матеріалами Washington ProFile.