Багато американців переїжджають за кордон лише на час, - наприклад, вирушаючи на навчання або роботу
У 2004 році Контрольна палата США (Government Accountability Office) дійшла висновку, що спроби перерахувати закордонних американців не виправдані. Експерименти, проведені у Франції, Кувейті та Мексиці, показали, що для того, щоб врахувати одного громадянина США, що проживає за кордоном, потрібно витратити астрономічну суму - $1,45 тис. При цьому точність підрахунків не гарантована, тому що за законом громадяни США не зобов'язані брати участь у переписах. Крім того, багато американців перебувають за кордоном тимчасово, - наприклад, вирушаючи на навчання та роботу. Тому подібна статистика не цілком коректна.
У 1999 році Бюро консульських зв'язків Держдепартаменту США (Bureau of Consular Affairs) звернулося до американців, які постійно проживають за кордоном, з проханням повідомити про себе в найближче консульство. Тоді було встановлено, що за межами США постійно проживають майже 3,8 млн американців (військові, студенти, туристи та відряджені до цієї статистики не потрапили).
Зокрема, на той момент американська колонія в Єревані (Вірменія) складалася з 229 осіб, в Баку (Азербайджан) - 600, в Мінську (Білорусь) - 190, в Києві (Україна) - 3 тис., в Москві (Росія) - 8 тис. Для порівняння, в столиці Куби - Гавані - проживали 2 тис. американців, в саудівському Ер-Ріяді – 11,5 тис., в шведському Стокгольмі - 18 тис., в аргентинському Буенос-Айресі – 27,6 тис., в тайванському Тайбеї - 38 тис., у французькому Парижі - 78 тис., а в канадському Торонто - 250 тис. Найбільші американські діаспори на той момент існували в Мексиці, Канаді, Великобританії, Німеччині, Ізраїлі, Італії, Філіппінах, Австралії, Франції та Іспанії.
У 2005 році Держдепартамент припустив, що за кордоном проживають приблизно 6,6 млн громадян Сполучених Штатів (також не враховані військовослужбовці та студенти). З них 1,6 млн мешкають в Європі та Середній Азії, 4,5 млн - в країнах Південної, Центральної та Північної Америки, близько 350 тис. - на Близькому Сході та в Північній Африці, приблизно 90 тис. - в Африці на південь від Сахари, 57 тис. - в Південній Азії. Таким чином, неамериканське населення США становить близько 2% громадян країни.
При цьому життя за кордоном обертається для громадян США низкою неприємних сюрпризів. Громадська організація «Асоціація американців, які живуть за кордоном» (Association of Americans Resident Overseas) зазначає, наприклад, що в ряді випадків американські експатріанти піддаються подвійному оподаткуванню (тобто, вони зобов'язані платити податки і США, і держави, в якій постійно мешкають); вони також відчувають проблеми з отриманням американських пенсій; їм складно отримати громадянство для своїх дітей, народжених за кордоном тощо.
У Держдепартаменті США існує особлива структура (називається «Послуги та кризовий менеджмент для громадян США – American Citizens Services and Crisis Management), яка займається допомогою американцям, які потрапили в біду за кордоном. Зокрема, вона наводить такі дані: щорічно за кордоном йдуть з життя близько 6 тис. громадян США, в більшості випадків – багаторічних мешканців інших країн. Приблизно для 2 тис. померлих за допомогою цієї структури організація похорону відбувається на батьківщині. Крім того, ця організація допомагає американцям, які зіткнулися з серйозними матеріальними проблемами - вони можуть отримати державні кредити (щорічно виділяє $500 тис.).
За даними дослідження консалтингової фірми New Global Initiatives, опублікованого в 2007 році, 1,6 млн американських сімей будували плани на переїзд в іншу країну, 1,8 млн серйозно обговорювали таку можливість, а 7,7 млн замислювалися про це. Таким чином, за приблизними оцінками New Global Initiatives, щорічно США залишають близько 3 млн осіб, здебільшого молоді люди віком 25-34 років.
Цікаво, що неможливо визначити головну причину від'їзду американців за кордон. Компанія Zogby International в 2006 році опублікувала результати опитування експатріантів. Як виявилося, причини їх переселення настільки індивідуальні, що неможливо виділити якісь тенденції. Наприклад, найчастіше опитані вказували на свій намір подивитися світ, однак це питання, що посіло перше місце в переліку виявлених причин від'їзду, отримало лише 5,7% голосів.
Джон Веннерстен, автор книги «Покидаючи Америку: нове покоління експатріантів», стверджує, що нинішнє покоління американських емігрантів залишає країну, в тому числі, і в результаті процесу глобалізації. Зокрема, глобалізація призвела до скорочення відстаней: міжнародні подорожі стали незрівнянно більш короткими та комфортними, а засоби комунікації - неймовірно компактними та зручними. Для багатьох американців довготривале перебування за кордоном - складова частина їх кар'єри або бізнесу і слідування сучасному стилю життя.
В роки правління президента Джорджа Буша і особливо після початку війни в Іраку зросла кількість американців, які покидали свою країну з політичних причин. Однак «політичних» емігрантів було відносно небагато - їх сукупна чисельність оцінюється в кілька сотень, максимум - кілька тисяч осіб. Показово, що в 2000 році багато зірок Голлівуду закликали не голосувати за Буша, обіцяючи в разі його перемоги поїхати за кордон. Серед них були, наприклад, Алек Болдуін і Кім Бейсінгер, які, тим не менш, залишилися жити в США.
У 1976 році американці, які живуть за кордоном, отримали право брати участь у виборах президента та до Конгресу США, а також у праймеріз. Найбільші партії США мають особливі структури, що працюють з діаспорою – «Республіканці за кордоном» та «Демократи за кордоном». Перша структура була створена у 1978 році і нині має відділення приблизно у 50-ти державах, друга — відповідно, у 1964-му і нині оперує більш ніж у 100 країнах. У 2007 році розпочалося формування двопартійного «іноземного кокусу» (Americans Abroad Caucus) — механізму партійних виборів, у яких могли б брати участь усі громадяни США, які проживають за межами батьківщини. Крім того, в останні роки активно діє Фонд закордонного голосування, який допомагає американцям проголосувати на виборах різного рівня.
До речі, голоси «іноземців» враховуються за штатами, де вони проживали до переїзду за кордон — виборчі бюлетені пересилаються поштою. Роль «іноземців» на останніх виборах періодично набувала великого значення — у випадках, коли розрив у кількості голосів у кандидатів був малим. Однак традиційно виборча активність експатріантів була невисокою.
В останні роки в колах американської діаспори досить активно обговорюється ідея створення особливого місця в Палаті представників (House of Representatives), яке міг би зайняти конгресмен, що представляє виключно інтереси американської діаспори. Прихильники цієї ідеї вказують, що чисельність американської діаспори перевищує чисельність населення 26-ти з 50-ти штатів, що складають країну. Кентуккі — 25-й за розмірами населення штат США — має право обирати двох сенаторів і шістьох конгресменів. Отже, навіть одного конгресмена-експатріанта було б недостатньо для адекватного представництва та захисту інтересів американців, які мешкають за кордоном.
Цікаво, що в передвиборній програмі Барака Обами (єдиного кандидата в президенти США, який вніс цей пункт у свою програму) містилися обіцянки про допомогу американським емігрантам.
_