Після референдуму стане ясно, чи хочуть швейцарці отримувати кілька тисяч, не працюючи
«У світі всюди добре, але тут [у Швейцарії] добре по-іншому», – сказав колись Володимир Ленін і мав рацію. Сьогодні Швейцарія є найбагатшою країною у світі за рівнем доходів на душу населення, а також лідером у таких галузях, як якість життя, конкурентоспроможність економіки, громадянські свободи та багато інших. Тепер ця альпійська країна готова взяти нову висоту, забезпечивши кожного свого громадянина безумовним доходом – 2500 франків (2250 євро) на місяць – незалежно від їхнього заробітку чи його відсутності. Напередодні федеральний уряд Швейцарії заявив про згоду винести відповідний закон на референдум.
Авторами ініціативи є група громадських діячів, серед яких публіцист Даніель Штрауб і колишній спікер парламенту Освальд Сігг. За їхньою ідеєю, загальний безумовний дохід допоможе розірвати зв'язок між зайнятістю та добробутом: люди зможуть, маючи гарантований дохід, знайти собі роботу до душі, а не займатися нелюбимою справою заради грошей. При цьому численні дотації незаможним будуть скасовані та замінені на фіксовану виплату, що дозволить заощадити на бюрократичних витратах.
Загальне голосування з цього питання відбудеться 5 червня. У разі схвалення ініціативи право на безумовну заробітну плату отримає кожен дорослий громадянин країни без винятку, але не будуть обділені й неповнолітні – їм передбачена щомісячна виплата у розмірі 625 франків. Втім, обидві ці суми – умовні: на сайті ініціативної групи під назвою «Федеральна народна ініціатива. Основний дохід» йдеться, що розмір безумовного доходу має знаходитися «[на рівні] людської гідності».
«Ми пропонуємо встановити базовий дохід на рівні 2,5 тис. швейцарських франків (2250 євро) на місяць. Якою саме буде ця сума – тобто скільки грошей вам потрібно, щоб мати можливість жити в нашому суспільстві з гідністю, – вирішить демократичне голосування. Кожна дитина також має отримувати гарантований дохід, але меншу суму, наприклад чверть, тобто по 625 франків (близько 560 євро) на місяць», – пишуть автори проекту.
Опитування, проведені швейцарською дослідницькою компанією «Демоскоп», показують: більшість швейцарців продовжать працювати, навіть якщо матимуть додатковий дохід від держави. Лише 2% респондентів із 1076 опитаних заявили, що звільняться, якщо їм будуть гарантовані щомісячні виплати в 2500 франків, у той час як 8% громадян розглянуть таку можливість залежно від обставин. При цьому 56% опитаних вважають, що ініціатива «ніколи не побачить світ», а третина опитаних переконана, що інші громадяни перестануть працювати, якщо закон буде прийнято.
«Це забезпечена частина населення проти, вони проти будь-яких соціальних ініціатив. Бояться, що податки підвищаться або щось таке. Все ж не безкоштовно робиться. У вересні 2014 року парламент Швейцарії вже обговорював цю ідею – національний основний дохід, але тоді ідея не отримала загального схвалення. Було вирішено відкласти обговорення на пізніший термін», – пояснила «Газеті.Ru» жителька Швейцарії Марія Звєрєва.
Дана ініціатива з тріском провалилася і в парламенті: через кілька годин обговорень проти неї проголосували 146 депутатів, а підтримали всього 14. Це голосування було всього лише «рекомендацією» від політиків: законної сили воно не має, і доля питання про безумовний дохід буде вирішена на референдумі влітку. Коментуючи результати депутатського голосування, політики не скупилися на епітети: прес-секретар Ліберальної партії Даніель Штольц назвав ініціативу «зведеною гранатою, яка загрожує розірвати всю державну систему на частини», а представник Швейцарської народної партії Себастіан Френер і взагалі охрестив проект «найнебезпечнішою та шкідливою ідеєю, яка коли-небудь була представлена в парламенті».
Немаловажна причина для таких заяв – економічна. У разі схвалення закону Швейцарія щорічно витрачатиме на виплати 208 млрд франків. З них 153 млрд будуть взяті з податкових надходжень, а решта – з фондів соціального страхування.
Однак прихильники безумовного доходу загроз у даному законопроекті не бачать. «Основний дохід допоможе людям бути більш раціональними, більш передбачливими в плануванні довгострокових перспектив і більш готовими взяти на себе підприємницький ризик», – пише у своєму блозі економіст, професор Лондонського університету Гай Стендінг. Як зазначає вчений, мільйони американців змушені працювати на менш кваліфікованих позиціях, щоб зводити кінці з кінцями – будь у них гарантований щомісячний дохід, такої ситуації можна було б уникнути. «Проста істина полягає в тому, що люди, які перебувають під базовим забезпеченням держави, будуть працювати старанніше і продуктивніше, а не навпаки», – стверджує професор.
Моделі безумовного доходу філософи та економісти то й пропонували, починаючи з XVIII століття. Тоді публіцист і філософ Томас Пейн описував ідею про виплату доходу всім особам старше 21 року. Під час кризи та безробіття 1930-х років поняття частки національного багатства для кожного громадянина отримало широку підтримку в народних масах Великобританії, але так і не було реалізовано.
У XXI столітті пілотні програми із введення безумовного основного доходу проводилися в ряді країн, у тому числі Німеччині, Нідерландах, Канаді, Намібії, Кенії, Уганді та Бразилії, однак жодна з них не була застосована повсюдно. До речі, після експерименту в Намібії, де жителі двох поселень два роки отримували виплати, відзначилося зниження бідності, підвищення економічної активності та рівня відвідуваності шкіл. Крім того, у поселеннях впав рівень злочинності.
Програму безумовного доходу також готує Фінляндія: після її введення кожен громадянин країни отримуватиме 800 євро на місяць від держави. З пропозицією замінити різні соціальні виплати єдиною гарантованою сумою – «національним базовим доходом» – виступило фінське управління соціального страхування. Цікаво, що переважна більшість фінів (70%), на відміну від швейцарців, ідею безумовного базового доходу підтримали.