Подорож по Байдарській долині буде цікава будь-якому туристу: тут можна знайти пам'ятники давньої історії, помилуватися приголомшливими краєвидами, відвідати водоспади, спуститися в печери та покататися на конях
Байдарська долина – навіть її назву дослідники не знають, як перекладати. Є тюркське слово «байтар» – травник, є «пайдар» – чудова або ж Бай-дере – байська долина, тобто щедро наповнена дарами природи – дичиною, ягодами, грибами, джерелами. Допускається навіть, що назва могла піти просто від стародавнього родового імені. Старі найменування її сіл: Бага, Уркуста, Хайто, Сахтик, Саватка і зовсім виявилися настільки древніми, що невідомо, до якої мовної групи їх можна віднести.
Втім, не дивно, що долина була заселена з найдавніших часів. Вона оточена з усіх боків горами, має довжину 16 км і найбільшу ширину – 8 км, при цьому природний амфітеатр місцевості піднятий над рівнем моря на 260 метрів. Така унікальна конфігурація подарувала Байдарській долині свій особливий клімат.
Влітку, в той час як на ПБК і на західному узбережжі стоїть спека під 30 градусів, в долині може бути прохолодно і навіть холодно – 15-20 градусів. Звичайно, міні-готелі Севастополя сховають туриста в кондиціонованому холодку, але ж можна вибратися з номера, щоб зануритися в свіжість справжню. Хмари, які приходять з півночі, можуть по кілька днів не проходити Зовнішню гряду, наповнюючи Байдару вологою. Ця особливість дозволяла радянським колгоспам збирати тут рекордні врожаї овочів і вирощувати високоякісні сорти тютюну.
Багато туристів, які приїхали на море, але тяжіють до давньої історії або езотерики, проводячи відпочинок у Севастополі або з іншого боку долини – в селах Великої Ялти, обов'язково відвідують Байдари для того, щоб доторкнутися до реліктів, залишених тут на зорі людства.
Тут знаходиться культова астрономічна споруда, ймовірно кам'яного віку – Скельські менгіри. Це поставлені вертикально кам'яні брили, висічені з мармуроподібного вапняку. Їх збереглося всього дві: велика – 2,8 метра заввишки і мала – 1,2 метра. Про те, звідки вони взялися, можна тільки гадати, адже поблизу немає каменоломень, а скелі знаходяться на відстані кілометрів звідси.
Важко уявити, як первісні люди волокли каміння вагою в кілька тонн. Тут не обійшлося без магії, впевнені окультисти. На підтвердження цієї теорії наводяться факти, що менгіри стоять на точці перетину підземних річок і мають цілющу енергію. Перевірити просто – достатньо доторкнутися до великого каменю – і рука ніби відчуває омиваючий її потік.
Для цінителів не такої віддаленої історії в Байдарській долині є маса інших реліквій, ровесників нашої ери. Серед них відома Таш-кой – Кам'яне село – один із таврських могильників, яких у долині знаходиться чимало. "Таврські ящики", як називають гробниці туристи, мають вік 2500 років.
А чи не хочете пройти дорогою, яку мостили римські легіонери 2000 років тому? Байдарську долину перетинає Календська стежка – Via Militaris, чиє каміння пам'ятає сандалії воїнів легендарної імперії. Добре второваною ще в такі віддалені часи стежкою можна потрапити в село Широке – колишнє Біюк-Муском'я, звідти вона вела схилом гори Самналих у село Морозівку – Алсу, а звідти берегом річки Чорної в древній Херсонес.
Чудес у Байдарській долині чимало – це і оточуючі її вершини Карадаг, Сюндюрлю-Кобаси, Ласпінські скелі та гори Челебі, Куш-кая, Шабурла, Ільяс-кая, Сандик-Кая, і перевали, і лісові водоспади та печери, в яких можна прочитати привіти ще від дореволюційних туристів. Щоб ознайомитися з долиною, одного дня буде явно недостатньо, краще зупинитися тут на вихідні або довше – тим більше, що в Байдарах є комфортабельні бази відпочинку та приватні пансіонати.
_