Антон Кротов
У вересні головний Московський клуб автостопників – «Академія вільних подорожей» відсвяткував 20-річчя. «Lenta.ru» побувала на ювілеї та поговорила з бувалими навколосвітниками та транс-африканцями про заїрських велосипедистів-дальнобійщиків та російських авантюристів. Декілька найцікавіших історій, привезених автостопниками з далеких країн і вперше озвучених на зборах Академії вільних подорожей, ми й пропонуємо увазі читачів.
Антон Кротов, 39 років, активно подорожує з 1991 року, відвідав 96 країн, автостопом проїхав понад 800 000 кілометрів. Засновник «Академії вільних подорожей». Антон – автор десятків книг про свої подорожі, фрагменти яких викладені в його «Живому журналі». Ось витяг з однієї з них: «200 днів на південь, або Незакінчена навколосвітка», де він переказує історії, розказані російським консулом, який пропрацював 15 років у столиці Анголи місті Луанді.
Про моряків
У Луанді, як і в Намібії, дуже багато російських моряків. Більшість працює на риболовецьких суднах або танкерах, возить нафту. Буває, що й пароплави викрадають, за минулий рік з нашими було шість таких випадків.
Ось, наприклад, випадок: везли нафту в Кабо-Верде, танкер орендований, термін оренди закінчується, останній рейс. Хоп, попливли в Європу, нафту продали (на два мільйони доларів), танкер продали, а самі розбіглися в різні боки. А ще роблять і так: пливуть в Намібію, там, в Уолфіш-Беї, кораблю оформлюють інші документи, липові, перефарбовують, дають іншу назву, і він пливе куди-небудь на Тайвань під прапором Панами або Белізу – і продають його там.
Тому ангольці зараз купили кілька швидкохідних сторожових катерів. Якщо бачать, що вночі пароплав згасив вогні та зникає, вони одразу за ним, сигнальна ракета: всім стояти! Він не зупиняється – постріл по курсу, що служить сигналом «якщо не зупинитесь, буду стріляти по рубці»! Тут у них голова прояснюється, і вони зупиняються.
Один російський діяч знайшов трофейний пароплав, випущений ще в царській Болгарії. Його пофарбували, а дірки заклеїли газетою і так зафарбували з обох боків – а дірки були здорові, так, що голова могла пролізти. Вище ватерлінії, звичайно. І продав цей пароплав як новий якомусь нігерійцю. Той купив і виявив підставу. Продавця судили, ледве вдалося виручити його і відправити на батьківщину.
А ось взагалі незвичайний випадок. Затримали пароплав наших, яких найняв один італійський мафіозо для організації перевороту в Екваторіальній Гвінеї. Але помилково вони припливли в Анголу, в місто Кабінда. Їх заарештували, а вони кажуть: «Не знаємо, що веземо, нам сказали, що це сільгоспобладнання». А на ящиках написано: Guns. Made in USA. А також: Ammunition. Made in USA. Капітану загрожувало 25 років тюрми, але і його вдалося відмазати і відправити на батьківщину.
Про льотчиків
Російські льотчики, які літають в Анголі, регулярно падають, і ось чому це відбувається. Купують десь на звалищі в Магадані старий літак за 30 тисяч доларів, лагодять абияк, переганяють до Києва (причому там його тільки льотчики-випробувачі можуть пілотувати), а потім в Анголу. На нього роблять нові документи, і він літає як новенький.
Нещодавно уряд Анголи підписав указ про заборону російської авіації, тому що її літаки весь час падали. Один літак впав прямо на міський ринок у Луанді, загинуло більше ста ангольців – і тоді нашим літати заборонили. Одразу в східних провінціях ціни злетіли вгору: банка пива, яка в Луанді коштує півдолара, там вона до п'яти доларів підскочила. На машинах-то не увезеш! Але наші швидко перефарбувалися: зробили документи, що в них не російські літаки, а з Сан Томе і Прінсіпі (там, на островах, місцеві авіатори сидять під пальмами і видадуть будь-які документи). Під цим прапором і літають, і проблем ніяких.
Про алмази
У Замбії двоє наших купили вантажівку, наповнили її консервами, ковдрами, милом і повезли в Східну Анголу. Там зазвичай господарюють повстанці, але це якраз був момент, коли уряд і УНІТА намагалися створити спільну адміністрацію. А ті в'їхали без жодної візи і прибули до найалмазніших провінцій. Там алмазів море, а грошей немає, і нічого немає. Вони й стали міняти, наприклад: ковдра – один алмаз, інший алмаз – дві банки згущенки. Мало? Дамо три банки!
І ось поліцейські приходять, бачать: дві білі фізіономії влаштували базар, пиво на алмази міняють, і вантажівка стоїть. Намагалися заарештувати їх, але наші поліцейським морду набили. Ті викликали підкріплення. Заарештували-таки і відвезли їх до Луанди, оскільки тоді було перемир'я з повстанцями. Судили за сорока статтями кримінального кодексу. З великими труднощами консулу вдалося відвести від алмазних бізнесменів караючу руку ангольського правосуддя і відправити їх додому. Перед відльотом він їх питає: «Ну, а тепер куди, хлопці?» – Ті: «Як куди? в Анголу знову поїдемо!» – «Навіщо?» – «Ми там алмази десь приховали, поїдемо діставати!»
Читайте також:
Автостопні байки від Сергія Лекая
Автостопні байки від Валерія Шаніна