Офіційні вибачення парламенту та кабінету міністрів Австралії вкладаються у загальносвітові тенденції поступової реабілітації корінних народів і виглядають цілком закономірним продовженням політики влади Зеленого континенту. В останнє десятиліття австралійський уряд зробив ряд кроків, спрямованих на розширення соціальних та економічних прав аборигенів, які в масі своїй належать до найменш забезпечених верств населення. Навіть тривалість життя корінних австралійців істотно коротша, ніж у середньому по країні. У 1998 році було засновано національний День жалю, покликаний нагадати про жорстку політику винищення та асиміляції, що призвела до маргіналізації племен, які збереглися. Однак консерватори, що стояли біля керма, відмовлялися бути послідовними до кінця - колишній прем'єр Джон Говард не раз висловлювався про те, що його кабінет не може відповідати за політику попередників. Консервативні міністри ігнорували навіть персональні звернення глав Римо-католицької церкви. Спочатку Іван Павло II, а потім і нинішній понтифік Бенедикт XVI закликали австралійський уряд вибачитися за несправедливе ставлення до них у минулому.
Лейбористи, які заручилися під час виборів у листопаді минулого року більшістю голосів виборців, пообіцяли з вибаченнями не зволікати. У новому уряді, схоже, впевнені, що такий акт з боку влади не спровокує згодом появи масових позовів від аборигенів та метисів уже з фінансовими вимогами. За словами Джинні Маклін, адміністрації всіх штатів Австралії вже принесли свої вибачення, однак це не спричинило компенсаційних витрат. При цьому федеральний уряд не збирається створювати національний фонд для виплати компенсацій аборигенам, надавши право вирішувати фінансові питання владі штатів. Згідно з повідомленням AFP, буквально минулого тижня в Тасманії адміністрація схвалила виділення кількох мільйонів доларів для можливої виплати тим аборигенам, які зараховують себе до так званого «вкраденого покоління».
Власне, саме ця група аборигенів, яких, по суті, вилучали з природного середовища існування та передавали на виховання в сім'ї білих і спеціальні притулки, і є найактивнішою частиною корінного населення Австралії, яке налічує зараз близько 470 тис. осіб. Програму примусової асиміляції, яку влада Зеленого континенту практикувала до 70-х років минулого століття, представники «вкраденого покоління» вважають злочином, а подібний соціальний експеримент - повністю провальним. Активісти руху за права аборигенів стверджують, що в результаті насильницького розриву культурних і сімейних зв'язків не можуть відчувати себе єдиним цілим ні зі своїм народом, ні з нащадками колоністів.