Виправити ситуацію вирішили в Держдумі, ухваливши нещодавно в першому читанні поправки, що значно спрощують отримання громадянства Російської Федерації співвітчизниками та їхніми нащадками. Серед іншого вони скасовують п'ятирічний термін проживання в Росії, необхідність посвідки на проживання та постійної реєстрації, а також підтвердження наявності доходу та володіння російською мовою.
Однак уся ця радість компенсується широтою трактування поняття «співвітчизник» у Законі «Про державну політику Російської Федерації щодо співвітчизників за кордоном». Багато хто, побачивши, що там згадуються нащадки громадян і підданих не лише РФ та СРСР, а й Російської держави чи не з часів Івана Калити, вважали, що влада вирішила завезти до Росії не лише закордонних росіян, а й усе населення колишніх республік СРСР, а заодно й Фінляндії з Польщею. Це 202,6 млн осіб. У Сибіру, звісно, багато місця, але все ж таки...
Якщо ж вчитатися, то стає зрозуміло, що співвітчизниками можуть бути визнані лише представники корінних народів нинішньої Російської Федерації. Тож жодних таджиків чи навіть українців. Хіба що вони доведуть, що походять від повністю зросійщених свого часу іноземців – тих, хто вільно говорив російською, був частиною культури Росії та її традицій. Коротше, ярлик співвітчизника і після прийняття поправок може видати лише конкретний чиновник на власний розсуд.
«Все залежить від правозастосовної практики, – пояснює «Итогам» директор Інституту російського зарубіжжя Сергей Пантелеев. – Іспит на володіння російською мовою хоч і скасовують, але, якщо ви його не знаєте, то, з точки зору чиновника, не є співвітчизником. Хоча для князя Голіцина, нащадка емігрантів першої хвилі, який говорить, припустимо, тільки французькою, можуть зробити виняток». Завезли ж у 1999 році до Росії адигів з Косово, які не вміють і двох слів зв'язати російською.
За найсміливішими підрахунками, співвітчизників може набратися 20 млн осіб. Здебільшого це представники найбільших російських громад за кордоном – в Україні, Казахстані, Білорусі, Узбекистані, США та Німеччині. Однак навіть цих «правильних» співвітчизників може знову зіпсувати квартирне питання. Для їхнього розміщення на історичній батьківщині необхідно побудувати майже 480 млн квадратних метрів житла.