Дослідження, проведене вченими берлінського Інституту розвитку народонаселення (BIB), було спрямоване на з'ясування рівня інтегрованості мігрантів, які проживають у Німеччині, та їхніх дітей, народжених тут. За даними BIB, таких у країні близько 15 млн. осіб.
Для вирішення поставленого завдання в BIB розробили так званий «індекс вимірювання інтеграції» (Index zur Messung von Integration, IMI), що включає 20 показників: рівень асиміляції, освіти, зайнятості та соціального захисту, становище мігрантів порівняно з більшістю німецького суспільства тощо. Успішною вирішили вважати інтеграцію, за якої умови життя людей з міграційним корінням наближалися до рівня життя більшості корінних німців.
Як показали результати дослідження, що охопило представників восьми найбільших груп некорінного населення, найкраще інтегровані в німецьке суспільство постійно проживаючі в Німеччині близько 2 млн. вихідців з інших країн ЄС (без Південної Європи). Хороші показники інтегрованості й у майже 4 млн. німців-переселенців. Обидві ці групи прибули до Німеччини, маючи досить високий рівень освіти, і відносно добре орієнтуються на місцевому ринку праці. Великі недоліки в інтеграції відзначені у вихідців з колишньої Югославії, країн Африки та Туреччини.
Як підкреслюється в дослідженні, з приблизно 2,8 млн. турків, які проживають у Німеччині, майже половина народилася вже тут. Тим не менш, навіть це друге покоління не заповнює дефіциту освітнього рівня в загальній масі діаспори, яка за цим показником лише незначно відрізняється в кращу сторону з того часу, коли турецькі робітники тільки з'явилися в ФРН. Так, серед народжених у Німеччині турків осіб без закінченої середньої освіти понад 10%, що в 7 разів більше, ніж серед місцевих німців тих же вікових груп. Внаслідок цього рівень їх інтеграції в місцевий ринок праці вкрай невеликий.
Як зазначається далі в дослідженні, у регіональному розрізі інтеграція проходить краще там, де ринок праці здатний прийняти найбільшу кількість робочих рук. Навпаки, вона наштовхується на проблеми в місцях проживання великої кількості мігрантів з низьким рівнем освіти та трудової кваліфікації.
У федеральному розрізі відносно високі показники інтегрованості досягнуті в землі Гессен та Гамбурзі, найгірші – у землі Саар. За великими містами найвищі результати показали Мюнхен, Франкфурт-на-Майні, Бонн та Дюссельдорф, найгірші в Рурській області (насамперед у Дуйсбурзі та Дортмунді), а також у Нюрнберзі.
Поряд із цим, як підкреслюється в дослідженні BIB, «навіть у регіонах з найкращими результатами інтегрованості особи з міграційним фоном удвічі частіше, ніж місцеве населення, опиняються серед безробітних і вдвічі частіше залежать від державної та громадської допомоги».
На підставі всього викладеного автори дослідження роблять наступний висновок: «З метою покращення інтеграції мігрантів, які живуть у Німеччині, необхідні невідкладні заходи, ключовим моментом яких має стати залучення мігрантів до системи освіти, а також полегшення їм доступу на ринок праці та отримання надійного юридичного статусу, у тому числі німецького громадянства».
Ще в липні 2007 року канцлер Ангела Меркель представила Національний план інтеграції мігрантів, які проживають у країні. У 2008 році державна уповноважена Федерального уряду з питань міграції та інтеграції Марія Бемер, коментуючи цей план, говорила в одному з інтерв'ю: «Ми повинні допомагати мігрантам у вивченні мови, покращувати ситуацію з вищою освітою, профосвітою та ринком праці – люди повинні мати доступ до цих можливостей».
Сьогодні на календарі 2012 рік. І що змінилося за минулі п'ять років? Якщо не рахувати того, що вченими BIB виведено індекс IMI, – мабуть, нічого.
Сергій ДЕБРЕР.
