Американські міста оголосили бойкот владі одного зі штатів
Тріщина в казані
Питання про те, якою має бути імміграційна політика в державі, колись заснованій тими ж іммігрантами, для Америки є дуже важливим. США здавна пишалися правом називатися «плавильним казаном» для всіх народів, які приїжджають до країни. Той факт, що будь-який приїжджий, незалежно від його рідної мови, кольору шкіри та релігії, здатний повністю асимілюватися в суспільстві та стати повноправним американцем, доводив спроможність державної системи, створеної «батьками-засновниками». Базувалася ця система – в теорії – на двох фундаментальних принципах: на строгому дотриманні законів і гарантованому забезпеченні основних прав людини.
Правда, слід визнати, що на практиці все було далеко не так ідеально. Громадянська війна 1861-1865 років між Північчю та Півднем залишила в історії США рану, шрам від якої не затягнувся й донині. На думку багатьох експертів, проблема расизму досі є фактором, що серйозно дезінтегрує американське суспільство.
Приїжджаючі до країни іммігранти постійно чинили опір інтеграції, не бажаючи відмовлятися від своєї мови та культури. Багато хто з них прагнув селитися у відокремлених районах, а деякі навіть не знали і не прагнули вивчити англійську мову. Таким чином, з часом на зміну ідеї «плавильного казана» прийшла інша, сенс якої полягав у тому, що населення США, скоріше, подібне до салату, який залишається однорідним, незважаючи на те, що в ньому намішано величезну кількість зовсім різних інгредієнтів.
Але, так чи інакше, імміграція традиційно вважалася в США природним процесом. Як і в будь-якій іншій країні світу, в Америці в неї знаходилися як прихильники, так і противники, але більша частина американців все ж вважала і досі вважає, що шанс стати громадянином США повинен мати кожен, хто цього захоче.
Стіна презирства
Наприкінці квітня губернатор Аризони Джен Брюер наважилася кинути виклик американській системі цінностей, підписавши закон, що значно посилює імміграційну політику штату. Очікується, що після набрання ним чинності в липні 2010 року аризонські поліцейські отримають право зупиняти на вулиці будь-яку людину, в легальному статусі якої у них виникнуть сумніви, вимагати для перевірки всі її документи та піддавати допиту. У разі, якщо у підозрюваного при собі не буде належних документів, що підтверджують його право проживати на території США, він може бути затриманий і згодом депортований.
Таким чином влада штату спробувала припинити приплив нелегальних іммігрантів з Мексики, які, на думку низки законодавців, завдають значної шкоди економіці та безпеці країни. Питання про те, що робити з мексиканцями-нелегалами, вже давно стало головним болем для американських законодавців. Радикали, на зразок сенатора від тієї ж Аризони та колишнього кандидата в президенти США Джона Маккейна, пропонують якнайшвидше побудувати на кордоні з Мексикою протяжну стіну, а, крім того, негайно направити на її патрулювання 3 тис. прикордонників. Інші дотримуються думки, що нелегальним іммігрантам, не поміченим у правопорушеннях, взагалі слід з часом надавати вид на проживання і навіть громадянство.
У будь-якому разі, закон, підписаний в Аризоні, справив у США ефект бомби, що розірвалася. Американці стали висловлювати владі та навіть жителям штату своє невдоволення на різних рівнях і різними засобами.
Так, губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер, виступаючи з промовою, жартома зазначив, що «тепер боїться їхати в Аризону, тому що через акцент його можуть і депортувати». Баскетбольна збірна однієї з чиказьких шкіл через «дискримінаційний» закон відмовилася від участі в турнірі, який мав відбутися в Аризоні. Глава Вищої бейсбольної ліги Майкл Вайнер пригрозив відмовою від проведення в Аризоні чемпіонату 2011 року.
За підрахунками The Washington Post, в рамках бойкоту в штаті було скасовано близько 23 конференцій, з'їздів та зустрічей. Масла у вогонь також підлило рішення Республіканської партії провести свій з'їзд 2012 року, на якому буде обрано єдиного кандидата в президенти, не в Аризоні, а у Флориді.
Дивовижне єднання з питання імміграційного закону продемонстрували й представники різних конфесій. Равини, імами та католицькі священники з Чикаго опублікували спільну заяву, що категорично засуджує дії влади Аризони.
Крім того, за оцінками ЗМІ, не рахуючи наслідків політичного характеру, бойкот може завдати шкоди й економіці Аризони. Через скасування спортивних та культурних заходів, а також зменшення числа туристів бюджет штату вже скоро недорахується мільйонів доларів.
Дві сторони одного закону
Незважаючи на таке рішуче засудження закону, який уже встигли назвати і «расистським», і «дискримінаційним», і навіть «нацистським», далеко не всі американці негативно поставилися до ідеї посилити контроль за іммігрантами.
Так, опитування, проведене McClatchy-Ipsos серед приблизно тисячі американців, показало, що 61 відсоток респондентів в цілому підтримує аризонський закон. При цьому 46 відсотків опитаних демократів вважають закон корисним для Аризони, а 49 відсотків представників Демократичної партії, традиційно більш м'яко ставляться до питань імміграції, вважають, що подібний закон слід було б ввести і в їхньому штаті.
Популярності прихильникам неконтрольованої імміграції не додає й те, що з критикою на адресу аризонської влади виступили як президент Венесуели Уго Чавес, який традиційно звинувачує США у всіх смертних гріхах, так і керівництво мексиканського штату Коауїла, розташованого на кордоні зі США. Заявивши про припинення всіх контактів з Аризоною та назвавши її політику «расистською», мексиканський штат, тим не менше, «забув» про те, що на території самої Мексики вже давно діє аналогічний закон, відповідно до якого поліція має право перевірити документи у будь-якого іноземця, а у разі відмови – і затримати до з'ясування особи.
Тож, можливо, аризонський закон отримав таку кількість нападок не через свій зміст, а через форму, в якій його було прийнято. Зрештою, перед листопадовими виборами до Конгресу позиції Демократичної партії й так не надто сильні, щоб її прихильники могли заплющити очі на подібні дії.
Анна ЗОТОВА.
Lenta.ru