На щорічному засіданні Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), до якого входять Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати та Оман, було оголошено одразу про кілька кроків подальшого об'єднання цих країн. Залишаючись незалежними, країни Перської затоки з 2008 року введуть спільний ринок. Це означає, що у підданих усіх шести монархій будуть рівні права на території будь-якої з країн, що входять до РСАДПЗ. Наприклад, підданий Кувейту зможе працювати в Саудівській Аравії, купувати акції в Бахрейні, жити в Катарі, а нерухомістю володіти в Омані.
Але головна новина засідання ради полягає в тому, що РСАДПЗ схвалив до 2010 року перехід на єдину валюту, назви якої поки не придумали. Таким чином, давня ідея про створення потужної валюти в регіоні стане реальністю вже через два з невеликим роки. Країни Перської затоки об'єднані не лише географічно, а й економічно. Всі вони значну частку своїх грошей отримують від видобутку нафти, виробництва нафтопродуктів та подальшого їх експорту. Тому не виключено, що курс нової валюти буде сильно залежати від цін на нафту на світових ринках.
У валют країн Перської затоки і зараз є багато спільного. Всі вони прив'язані, крім кувейтського динара, до американського долара. У 2007 році це завдало країнам Перської затоки багато клопоту – долар постійно падав по відношенню до всіх світових валют, а ціни на нафту, навпаки, зросли до нових рекордних позначок. Тим не менш, на засіданні РСАДПЗ було вирішено не відв'язувати національні валюти від долара. Нафтові контракти країни Перської затоки укладають у доларах, тому приплив американської валюти в країну відбувається безперервно. Змінювати орієнтир в таких умовах, тим більше, коли на носі монетарна реформа, керівники РСАДПЗ вважали невиправданим ризиком.
Плюси введення єдиної валюти очевидні. По-перше, вона сприятиме розвитку торгівлі та допоможе країнам налагодити той самий спільний ринок, адже за наявності єдиного економічного простору щоразу при перетині кордону переводити свої гроші в іншу валюту дуже накладно. З іншого боку, наявність сильної валюти може оживити фондовий ринок і знизити ризики, адже коли в одній валюті розраховуються одразу кілька країн, її складніше обвалити.
Незважаючи на ці плюси, в Перській затоці є й незадоволені реформою. Наприклад, Оман заявив, що залишить місцеву валюту, а в ОАЕ наполягають на тому, що до 2010 року ввести нові гроші просто не встигнуть – необхідно вирішити занадто багато технічних складнощів для цього.
Аргументи Оману теж цілком зрозумілі. ВВП цієї країни у 2006 році зріс на 6,6%, а, наприклад, Саудівської Аравії – лише на 4,3%. Це означає, що якщо країни введуть одну валюту, Саудівська Аравія буде гальмувати розвиток Оману. Точно така ж ситуація і в Європі: країни, що вступили до Євросоюзу у 2004 році, зовсім не поспішають до єврозони. Тому ВВП в цілому по ЄС зростає швидше, ніж у єврозоні.
Жителям Європи відома тільки одна валюта, яка «ходить» одразу в кількох країнах – євро. Африканці знають, принаймні, ще одну. Це колоніальний франк, що має два підвиди – центральноафриканський та південноафриканський. Така валюта була створена в далекому 1945 році для колишніх французьких колоній на території Африки. Її курс був прив'язаний до французького франка. Але коли в Європі ввели єдину валюту, один африканський франк став коштувати 0,152449. Відповідно, один євро можна було купити за 655,957 африканських франків. Зараз франки знаходяться в обігу в 13 країнах Африки.
Якщо питання про створення єдиної валюти в Перській затоці обговорюється з 2001 року, то на півдні Африки те ж питання вирішують вже кілька десятків років. У 2005 році повідомлялося, що ПАР, Ботсвана, Лесото, Свазіленд, Намібія, Зімбабве, Ангола, Мозамбік, Малаві, Танзанія, Замбія, Маврикій, Сейшельські острови та Демократична Республіка Конго мають намір ввести «афро» у 2016 році. Також по ринку ходили чутки про те, що об'єднати свої валюти можуть Нова Зеландія та Австралія. На початку 2006 року про це дуже обережно заявили прем'єр-міністри обох країн. На їхню думку, вводити валюту варто було б тільки в тому випадку, якщо буде доведена економічна доцільність такого кроку. Видно, доцільності-то й не вистачило – з 2006 року про ініціативу нічого не чути. До всього цього різноманіття «єдиних валют» варто додати і давній намір Білорусі та Росії перейти на єдину валюту. У 2004 році Володимир Путін та Олександр Лукашенко оголосили, що Білорусь перейде на російський рубль на початку 2006 року. Але віз і нині там.
Якщо уявити, що всі ідеї про об'єднання грошей у різних куточках світу будуть реалізовані, то через кілька десятків років національних валют значно поменшає. Бізнесмени будуть насолоджуватися свободою пересування капіталу та відсутністю необхідності стояти в чергах, а нумізмати - вишиковуватися в ці самі черги для того, щоб отримати рідкісний кувейтський динар або оманський реал 2007 року випуску.