У середині лютого британський прем'єр-міністр Тоні Блер оголосив про те, що також розглядає можливість введення квот на в'їзд до країни жителів Східної Європи. Йдеться про громадян восьми країн колишнього комуністичного блоку, які в травні цього року мають стати членами Європейського Союзу, - Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії та Литви.
За оцінкою британського Міністерства внутрішніх справ, одразу після розширення Євросоюзу сюди прибудуть від п'яти до 13 тисяч жителів нових країн-членів ЄС. За оцінкою ж неурядових організацій, мігрантів буде не менше 40 тисяч. За чинними зараз правилами в той момент, коли нові європейці увійдуть до єдиної Європи, вони отримають у Британії ті самі права, що й громадяни старих країн ЄС.
«Я тут працюю як студентка, - розповідає литовка Йоліта. - Тобто щороку я маю платити за свої заняття, ходити до коледжу, щоб бути впевненою, що через рік знову отримаю візу». Йоліта в Лондоні вже третій рік. Зараз вона - менеджер їдальні, а до цього працювала в готелі. На відміну від багатьох інших східноєвропейців, які приїжджають до Британії на заробітки, Йоліта живе тут легально. У неї є віза, але тільки студентська. Для того щоб її отримати, вона оплачує курс у коледжі з вивчення англійської мови. Після травня Йоліта перестане це робити, тому що громадяни ЄС мають право на безкоштовні мовні курси.
Однак основну проблему для прихильників обмежень становлять не права на вільне пересування і не безкоштовні курси англійської мови, а дозволи на роботу та право на соціальні допомоги. Що стосується дозволів на роботу, то майже всі країни ЄС вирішили захистити свої ринки праці від нових європейців. Останньою в січні це зробила ультраліберальна Швеція, до неї - Данія. Німеччина ввела обмеження на роботу для громадян східноєвропейської вісімки аж до 2011 року. І тільки у двох країнах Євросоюзу таких обмежень немає зовсім - в Ірландії та Британії. Це частково пояснюється тим, що Великобританія відчуває нестачу кваліфікованих робітників, про що днями нагадав сам міністр внутрішніх справ Девід Бланкетт.
Але право на роботу нерозривно пов'язане з іншими правами - на отримання допомоги з безробіття, пенсій та інших соціальних виплат. Бульварна преса б'є на сполох з приводу того, що, ледь ступивши на британський берег, нові європейці побіжать не на біржу праці, а до каси соціальної допомоги. Щоб заспокоїти суспільний страх, Тоні Блер і заявив про те, що британський кабінет вивчає потенційний ризик від розширення ЄС і готовий вжити заходів, покликаних зменшити привабливість країни для нових європейських побратимів.
Звісно, ця заява викликала бурю обурення - в основному з боку ліберальних газет і гуманітарних організацій. «Британії краще не вводити жодних обмежень, - наполягає голова Британської ради з надання допомоги іммігрантам Хабіб Рахман. - Ситуацію буде легше контролювати, якщо люди зможуть сюди відкрито приїжджати та працювати. Інакше станеться те саме, що й у Німеччині, де вже утворився величезний чорний ринок праці. І важливо пам'ятати, що імміграція приносить користь економіці».
Але слова про імміграцію як благо багато хто вважає непереконливими. «Важливо знайти рівновагу між потенційною вигодою від імміграції та тією ціною, яку ми готові за неї заплатити, - вважає сер Ендрю Грін, голова незалежної організації з вивчення імміграції у Великобританії Migration Watch UK. - У Британії ми вже платимо за нашу імміграційну політику досить високу ціну, бо наш маленький острів уже досить перенаселений».
Migration Watch UK займає помірно-консервативну позицію. Проте опис Британії як перенаселеного острова я почув ще від одного свого співрозмовника, прес-секретаря ультраправої Британської національної партії Філа Едвардза. «Ми зовсім не проти того, щоб прийняти в себе жителів Польщі, Угорщини та інших подібних країн. Адже вони генетично такі самі, як ми. Інша річ - цигани! Вони не європейці, вони - азіати, до того ж живуть здебільшого за рахунок злочинності. На нашому острові й так немає місця!» - обурюється Едвардз.
Відверті расисти з Британської національної партії - політичні маргінали. Але страхи щодо напливу на «наш маленький острів» таборів і просто-таки табунів східноєвропейських циган, хай і в набагато пристойнішій та завуальованій формі, висловлюють представники практично всіх основних партій. Як і заклики взагалі обмежити наплив до Британії східноєвропейців.
«Мені здається, що коли ми вступимо до Євросоюзу, це буде справжній аншлаг, бо в Литві дуже багато таких самих молодих людей, які сидять без роботи і чекають травня. Нещодавно там провели опитування, згідно з яким 37% литовців хочуть приїхати працювати до Британії», - каже литовка Йоліта. У Литві рівень безробіття становить 17%, тож східноєвропейців, які готуються до аншлагу, звісно, можна зрозуміти. Як можна зрозуміти й західноєвропейські уряди, які намагаються цьому якось запобігти.
Але тут можна згадати про те, що подібні страхи вже висловлювалися майже 20 років тому перед вступом до Європейського співтовариства Іспанії та Португалії. Тоді жодного аншлагу не сталося. Багато аналітиків упевнені, що не станеться він і зараз, у травні 2004-го. А всі ці страхи та екстрені заходи, кажуть вони, свідчать здебільшого про те, що стара Європа поки що ні психологічно, ні економічно не готова об'єднатися з новою.