У США сперечаються, що робити з тими, хто працює в країні нелегально: виганяти чи легалізувати
Експерти МВБ зазначають, що останніми роками, на відміну від кінця минулого століття, нелегали воліли селитися в південно-східних штатах, подалі від кордону з Мексикою, через який іде їхній основний потік і де на них розгорнулося справжнє полювання. Одночасно з публікацією результатів дослідження, проведеного силовиками, бюджетна комісія конгресу США проаналізувала дані про вплив нелегальних іммігрантів на економіку країни протягом 15 років, особливу увагу приділивши останнім, кризовим рокам.
Якщо, наприклад, у Джорджії, яка замінила нелегалам улюблений раніше Техас, до 2000 року було виявлено не більше 35 тис. нелегалів, то через дев'ять років їхня кількість зросла до 480 тис. Однак саме цей штат уже другий рік переживає бум житлового та дорожнього будівництва, який допоміг йому раніше за інших подолати рецесію.
Правда, існує і зворотний причинно-наслідковий зв'язок. «Маршрути, які обирають нелегали в пошуках постійного житла, а їм нерідко доводиться долати тисячі миль, від кордону з Мексикою до Східного узбережжя, є своєрідним відображенням стану економіки в різних районах країни, – поділився своїми спостереженнями демограф дослідницького центру Brookings Institute Вільям Фрей. – Вони проживають там, де можуть знайти роботу. Здебільшого це стосується будівельного бізнесу та сфери обслуговування. Водночас, якщо в цих галузях економіки зростає попит на робочу силу, то це, перш за все, свідчить про початок виходу тих чи інших штатів із кризи».
Крім Джорджії, нелегалів останніми роками стала сильно вабити Північна Кароліна. Там зараз теж спостерігається посткризовий будівельний бум, одночасно підйом переживає місцеве сільське господарство. Як зауважив професор економіки Бостонського університету Ендрю Сам, без нелегалів у цьому штаті гостро відчувалася б нестача робочої сили, як це вже було в 1990-ті роки. Але, за даними МВБ США, за останні дев'ять років кількість нелегалів у Північній Кароліні зросла вдвічі, досягнувши 370 тис. осіб, і це, судячи з усього, вберегло її від проблеми дефіциту робочих рук.
Треба сказати, що Служба державних доходів ще в 1996 році, за колишнього президента-демократа Білла Клінтона, полегшила долю нелегальних іммігрантів, надавши їм право сплачувати федеральні та місцеві податки під вибраними ними індивідуальними номерами. Відтоді не менше 6 млн нелегалів перетворилися на досить акуратних платників податків. У середньому їхній річний внесок до державної скарбниці дорівнює 7 млрд доларів.
Противники нелегальної імміграції стверджують, що люди, які не мають офіційних документів для проживання в країні, дуже дорого їй обходяться. На їхню думку, причиною цього є надання нелегалам безкоштовного обслуговування в лікарнях, а їхнім дітям – також безкоштовного навчання у федеральних школах. Однак аналітики з бюджетної комісії конгресу вважають інакше.
Як розповіла професор Університету Чепмена (Каліфорнія) Френсіс Ліпман, яка співпрацює з експертами з вищого законодавчого органу США, «насправді сума сплати нелегалами податків хоч і не набагато, але перевищує вартість безкоштовного обслуговування, що їм надається». На її думку, «не треба забувати й про те, що нелегальна імміграція сприяє зростанню виробництва недорогих товарів суспільного користування, а також щорічному поповненню чисельності сезонних робітників у багатьох галузях сільського господарства».
Борис ВИНОКУР.
Новые Известия