Не кожна корова, що постаріла у Швейцарії, вирушає на бойню. Деякі щасливці отримують право на забезпечену старість на пенсії. Портал Swissinfo.ch відвідав кілька таких «обраних», які, пішовши на спокій, живуть у комфортних умовах спеціальної тваринницької ферми.
Белла хоч і невелика корівка, але в неї прекрасні форми, і за такі вії, як у неї, можна півжиття віддати. Чотирнадцятирічна представниця рідкісної хінтервальдської породи корів – одна з 18 рогатих «пенсіонерок», які живуть на фермі Вернера та Еріки Хорберів (Werner und Erika Horber) у селі Блазенберг (Blasenberg) у північно-східному швейцарському кантоні Тургау (Thurgau).
Ферма бере участь у проекті під назвою «Хай живе корова!» (Viva La Vacca), мета якого – забезпечити комфортні умови життя тим тваринам, які вже не дають молока, але, як і раніше, улюблені господарями, не готовими відправити на бойню з метою перетворення на улюблену швейцарцями ковбасу «сервелат». Ферма подружжя Хорберів – одне з чотирьох місць, де такі корови, як Белла, можуть спокійно доживати решту своїх днів.
«Спочатку те, чим ми займаємося, здавалося іншим людям якоюсь дивною примхою, а один із моїх друзів навіть перестав зі мною розмовляти на якийсь час, оскільки він вважав, що корови потрібні тільки для того, щоб давати молоко, і що я просто хочу показати світові, що я, мовляв, найкращий. Але зараз усі вже, здається, зрозуміли сенс і призначення нашого проекту», – каже Вернер Корбер.
Вернер 30 років працював із молочними коровами, виробляючи сир. У 2012 році він вирішив згорнути це виробництво у зв'язку з різким падінням цін на молочну продукцію та високою вартістю ремонту корівника. Того ж року він приєднався до проекту «Viva La Vacca», взявши під опіку сімох корів, за якими через проблеми зі здоров'ям уже не міг доглядати його сусід-фермер. «Піклуючись про корів-пенсіонерок, ми заробляємо більше, а працюємо менше, ніж коли у нас була молочна ферма», – каже дружина Вернера Еріка.
Проект «Viva La Vacca» існує за рахунок спонсорської підтримки, серед найактивніших спонсорів – організація із захисту прав тварин «Tierschutzverein Bischofszell-Weinfelden», яка щомісяця платить подружжю Хорберів за їхні послуги з догляду за кожною з корів 200 швейцарських франків. Більшість же спонсорів – фізичні особи, які можуть навіть відвідувати тих тварин, яким вони особисто опікуються. Один із найчастіших відвідувачів ферми – швейцарець, який спонсорує утримання бика на прізвисько Лео.
«Лео було лише сім місяців, коли його вже збиралися відвести на бойню, але він чудовим чином врятувався, проявивши характер і вирвавшись із рук людей та вибігши на жваву автотрасу. Його зловили, повернули назад, про цю подію повідомили в новинах. У результаті у Лео з'явився спонсор, який захотів його врятувати і не дати-таки перетворитися на м'ясо», – розповідає Вернер. Зараз Лео вже сім років, він один із наймолодших мешканців ферми. А найстарша тут – корова Корба, їй 21 рік.
Далеко не кожен здатен доглядати за тваринами, та ще й у рамках такого проекту, як «Viva La Vacca». Такий фермер обов'язково повинен позитивно ставитися до проекту, мати достатній досвід з догляду за коровами, у нього має бути пасовище та захищений від негоди корівник. Він також повинен гарантувати, що корови проводитимуть достатньо часу на свіжому повітрі.
«Спочатку нам було важко знайти ферми, готові прийняти «тих, що пішли на спокій корів». Але з тих пір багато що змінилося, ініціаторам проекту вдалося викликати інтерес до нього у багатьох фермерів, так що тепер ми можемо вибирати, з ким працювати», – каже Рейнхольд Цепф (Reinhold Zepf), президент організації «Tierschutzverein Bischofszell-Weinfelden».
Літні тварини отримують спеціальний догляд, що відповідає їхньому похилому віку. Їх годують відповідно до спеціальної дієти, спрямованої на продовження їхнього життя. На відміну від продуктивної та активної молочної чи м'ясної худоби, немолодим тваринам не дають харчуватися молодою травою, яка викликає в них ожиріння. Навіть тій траві, яка використовується для виробництва сіна, дають вирости вище, перш ніж скосити та висушити її. Завдяки цьому фермер забезпечує збалансовану дієту коровам-старушкам і гарантує, що вони довше залишатимуться здоровими. Їм також дозволяють поспати довше.
«Немає жодної необхідності бігти в корівник о 6 годині ранку на доїння. Іноді, коли я приходжу годувати їх о 8 годині ранку, вони все ще дрімають», – каже Вернер. Акцент робиться на тому, щоб будь-якою ціною забезпечити тваринам життя, вільне від стресу, навіть якщо через це доводиться втручатися в природний порядок речей. Наприклад, биків, перш ніж їх приймуть у стадо, необхідно каструвати.
«Єдине, чого мені зараз не вистачає на фермі – це малюків-телят. Але молодняк – це ж джерело додаткового стресу для дорослих тварин, тому-то в нас їх і немає», – каже Вернер і трохи сумно хитає головою.
Ідея проекту народилася 15 років тому, коли один шкільний учитель був просто вражений, дізнавшись, що місцева корова Кася (Kassja) мала вирушити на бойню після того, як вона у зв'язку з досягненням похилого віку перестала давати молоко. Цей учитель зі своїми учнями неодноразово відвідував ферму в околицях Шаффгаузена, де жила ця корова, і дуже прив'язався до бурінки. Він погодився спонсорувати «пенсію» Касі, але знайти для неї «будинок престарілих» не вдавалося. Так і народився проект «Viva La Vacca».
Сейчас в проекті беруть участь чотири ферми з регіонів північно-східної Швейцарії, неподалік від кордону з Німеччиною. Загалом у цьому коров'ячому будинку для літніх тварин живуть «на пенсії» 40 корів і биків. Проєкт «Viva La Vacca» підтримують 250 спонсорів і ще 60 осіб, кожен з яких опікується однією конкретною твариною.