Він творить історію
Овечкін уже увійшов в історію НХЛ хоча б тим, що став шостим хокеїстом Ліги, якому в дебютний сезон вдалося набрати 100 і більше очок. Пальму першості в даному випадку утримує фін Теему Селянне, який у 1993 році дістався до позначки 132 очки. Непогано виступив у 1981 році і словак Петер Штясни – 109 очок. Їхні показники російському вундеркінду вже, найімовірніше, не підкоряться - надто близький фініш. А ось досягнення знаменитих хокеїстів Дейла Хаверчука (1981/1982, 103 очки), Джо Жюно (1992/1993, 102) і Маріо Лем'є (1984/1985, 100) навряд чи зможуть встояти перед натиском молодого москвича.
Та й за кількістю закинутих шайб Овечкін може увійти в трійку найкращих новачків в історії НХЛ. Непохитне перше місце і в даному випадку – у фіна Теему Селянне (76 голів). А ось друга позиція Майка Боссі (53 шайби, сезон-1977/1978) і третя Джо Нюіндайка (51, 1987/1988) можуть і не встояти. Російський бомбардир уже записав на свій рахунок 49 точних кидків і знаходиться за крок від гросмейстерської позначки у 50 голів. Півсотні шайб за сезон – відмінний показник і для досвідченого бомбардира, що тут казати про 21-річного хлопця. До речі, росіяни до такої позначки добиралися нечасто. Двічі це робив Олександр Могильний – у 1993 і 1996 роках (причому в першому випадку він установив рекорд для російських хокеїстів – 76 шайб у регулярному чемпіонаті НХЛ). П'ять разів забивав понад 50 голів Павло Буре (1993, 1994, 1998, 2000, 2001). По одному разу – Сергій Федоров (1994) та Ілля Ковальчук (2006). Усі шанси скласти компанію титулованим снайперам має і Овечкін.
До речі, генеральний менеджер збірної Росії Павло Буре, який керував командою на Олімпійських іграх 2006 року в Турині, заявив, що тепер уся команда «Вашингтона» просто зобов'язана грати на Овечкіна, щоб допомогти своєму лідеру набрати якомога більше очок і закинути максимум шайб до закінчення регулярного чемпіонату. Прославлений бомбардир, який вважається найрезультативнішим хокеїстом НХЛ останніх 15 років, напевно, знає, про що говорить.
Втім, Олександр уже й без того встановив масу рекордів. Багато з них навряд чи будуть цікаві абсолютно всім, але деякі обійти стороною ніяк не вдасться. Зрозуміло, що впав рекорд новачків «Вашингтона» за кількістю набраних очок, причому ця подія сталася ще на початку лютого. Попереднє досягнення трималося майже чверть століття – з 1982 року. А ще в січні було побито клубне досягнення за кількістю шайб.
Трохи згодом Олександр Овечкін перевершив знаменитого радянського хокеїста Сергія Макарова, який у 1990 році став найкращим новачком НХЛ, набравши 86 очок. Саме після цього вихованця челябінського хокею в Лізі ввели віковий ценз для новачків. Нічого дивного, адже Макарову в 1990 році було більше 30 років, а в активі значилися виступи в «Тракторі» та ЦСКА.
Зате досягнення ще одного російського хокеїста – Дмитра Квартальнова (14 результативних стартових матчів дебютного сезону в НХЛ) – залишилося недоторканим. Овечкіну не вистачило найменшої дрібниці, щоб хоча б повторити той показник 1992 року.
Словом, росіянин настільки швидко став своїм у Північній Америці, що йому вирішили придумати гучне прізвисько. Таке, щоб відповідало потенціалу та нинішній значущості. Адже він в одну калітку виграв суперечку, про яку довгий час твердили експерти НХЛ, – суперечку з Сідні Кросбі. Канадський талант, звичайно, теж великий. Він уже набрав понад 90 очок і, цілком імовірно, зможе підкорити вершину у 100 очок. Він навіть входить у топ-10 найкращих бомбардирів сезону (Овечкін у цьому списку – третій, услід за Яромиром Ягром і Джо Торнтоном).
Взагалі-то офіційне прізвисько в НХЛ належить будь-якому хокеїсту із зірковим статусом. Тож 31 березня 2006 року Овечкіна прийняли до числа елітних хокеїстів Ліги. Місяцем раніше в Інтернеті було оголошено конкурс серед уболівальників хокею, які запропонували близько 4.000(!) варіантів прізвиськ. З них Овечкін обрав п'ятірку найкращих. Отже, список: «О.Ві.-1» (OV-1), «Олександр Великий» (Alexander The Great), «Агент 008» (Agent 008), «Російський чарівник» (The Russian Magician) і «Восьме диво світу» (The 8th Wonder).
А 31 березня Овечкін офіційно став Олександром Великим. Один із варіантів американського написання прізвиська обігрує восьмий номер, під яким Овечкін виступає у «Вашингтоні» та збірній Росії – Alexander The Gr8. Сам хокеїст, відповідаючи на запитання представників ЗМІ, дав зрозуміти, що вважає цей сезон найкращим у своїй кар'єрі: «Зараз моя мета – наполегливо працювати на льоду та забити п'ятдесяту шайбу».
Сезон і справді вийшов відмінний. З ходу Олександр увірвався до числа найкращих форвардів НХЛ, за рік набрав більше очок, ніж за чотири роки виступів у московському «Динамо». У «Вашингтоні» він – поза конкуренцією. Другий снайпер команди – вихованець харківського хокею Дайнюс Зубрус – набрав майже на 50 очок менше. Дистанція – ціла прірва. Недивно, що у «Вашингтоні» на хлопця чи не моляться, а після сотого очка подарували на пам'ять ту саму шайбу, яку забив Овечкін. Щоправда, за давньою традицією НХЛ, партнери пожартували над ювіляром. Капітан команди Джефф Гелперн, наприклад, вимазав російського вундеркінда кремом для гоління…
Сімейні традиції
В Овечкіна, мабуть, на роду було написано стати спортсменом. Його батько – футболіст, а мати – знаменита баскетболістка, у 70-ті роки, яка виступала в московському «Динамо». У складі збірної СРСР Тетяна Овечкіна двічі перемагала на Олімпійських іграх (1976 і 1980 рік), вигравала чемпіонат світу і шість разів – чемпіонат Європи. Спочатку вона народила сина Михайла, а потім – Олександра. Старший особливими успіхами похвалитися не може, зате молодший…
Стрімкий зліт Олександра Овечкіна не міг залишитися поза увагою з боку сильних клубів. У 2004 році вихованця московського «Динамо» обрали під першим номером на драфті НХЛ, а до цього «записали» до числа найяскравіших молодих зірок світу. Можливо, Овечкін ще у 2004 році дебютував би в Лізі, але тоді в Північній Америці стався локаут, і найсильніші майстри грали в Росії. Овечкін теж.
А в 2005 році, коли в НХЛ життя налагодилося, утримати двадцятирічного форварда на російській території виявилося справою нелегкою. Хоча юристам і довелося чимало попотіти. Річ у тім, що після чемпіонського сезону-2004-2005 Овечкін підписав контракт з омським «Авангардом», але обумовив пункт, за яким міг поїхати до НХЛ до старту сезону. Московські динамівці ж спробували повернути хокеїста до своїх лав. Столичний клуб прагнув довести, що зберігає права на Овечкіна і розраховує або на грошову компенсацію від «Вашингтона» ($2 млн), або на виступ нападника в «Динамо». Американці платити компенсацію відмовлялися, посилаючись на низку документів, наводити які тут не станемо задля економії часу і місця. Словом, «Вашингтон» виграв справу, а «Динамо» образилося на «Авангард», який несвоєчасно вліз у справи москвичів. Як би там не було, Овечкін потрапив у НХЛ, чому зараз має бути неймовірно радий.
Чергова столиця
Вашингтон – столиця США. У цьому місті розташовані майже всі головні державні установи. Тут же базується команда НХЛ «Вашингтон Кепіталз», у лавах якої виступає Олександр Овечкін. На Олімпійських іграх у Турині російський вундеркінд показав чудову гру і увійшов до символічної збірної турніру. Туди ж потрапили фіни Антеро Ніттімякі, Кіммо Тимонен, Теему Селянне та Саку Койву, а також швед Ніклас Лідстрем. А от збірна Росії виступила не дуже переконливо. Після низки перемог на старті вона провалилася у вирішальних іграх, після чого в стані росіян знову почалися чвари.
Овечкін же повернувся до Вашингтона. Там разом з ним живе старший брат Михайло, який деякий час працював у жіночому баскетбольному клубі «Динамо», де допомагав матері як менеджер і відеооператор. Старший Овечкін займався водним поло, але потім кинув. Зате міг би з успіхом спробувати свої сили на баскетбольному майданчику. Молодший брат стверджує, що кидок у Михайла – ого-го. У планах того, хто не став спортсменом, значиться навчання в США, в університеті Джорджтауна. Менеджмент, фінанси, бухгалтерія та інше.
Михайлу багато хто заздрить. Але ще більше заздрісників у Олександра. Він і сам це розуміє. «Мені часто кажуть: ось, Саша, у тебе хороша можливість побачити всю Північну Америку. Але приїхали ми в Тампу. Мені радять: тут магазини класні, багато модного одягу. Я люблю гарні речі. Пройшовся по бутиках – що класного, що модного? В американців інший смак. У цьому нам складно зрозуміти один одного. Вони вважають, що місто високої моди – це Тампа-Бей, а я думаю, що Мілан.
У Вашингтоні мене часто впізнають. Не лише на вулиці, а навіть у машині. Проїжджаю повз – руками махають, бажають удачі. У Росії їздив на «Лексусі», а в Америці пересів на «Кадилак». Господар клубу Тед Леонсіс подарував два аудіоплеєри «iPod», мені і брату. Кожен на 30 Гб, бібліотека з півтори тисячі пісень. Я їх перед грою слухаю, щоб зосередитися. Щоправда, російські хіти туди ще завантажити не встиг, але це справа поправна. Брат зараз у мовній школі вчиться. Я теж намагаюся англійську підтягнути. Російські книги не читаю, а фільми дивлюся лише місцевою мовою».
У перший рік свого виступу в НХЛ Овечкін був переконаний, що його дім у Москві, а у Вашингтоні він лише на роботі. Подивимося, що він скаже років через сім-вісім. «Містом я особливо не гуляю. Не любитель дивитися на пам'ятки старовини. А в побутовому плані все нормально. Мені дуже комфортно в Америці, я до всього швидко звик. Але вдома краще. Однозначно. З великою радістю повернуся до Москви, коли закінчиться сезон.
Так, у Штатах вважається, що якщо ти вже думаєш англійською, то, значить, повністю поринув у середовище. А я одразу почав – інтенсивно вчив мову, багато говорив з одноклубниками. Буває, їду в машині, у мене російське слово в голові крутиться, і я «автоматом» гадаю, як перекласти його англійською. Як проводжу вільний час? Відпочиваю, на дивані лежу, пультом канали телевізора клацаю. Або ось у кіно з братом сходимо, англійську шліфувати».
Складно сказати, як зараз, на фініші першого сезону в НХЛ, стоять справи з мовою в Овечкіна. Можливо, ще й не ідеально. Але ось в ігровому плані в росіянина все просто супер. І тепер головне – не впасти нижче планки, яку він для себе окреслив. А це рівень, як мінімум, ще одного Великого – канадця Вейна Грецкі, який набирав 13 разів за сезон 100 і більше очок.