1. ПІД КАЙТОМ
Кайт - це повітряний змій. Та не простий, а пілотований. А кайтинг - це катання зі змієм. Катаються буквально, на чому завгодно: влітку - по воді на серфі та по землі на баггі, роликах, скейті. Взимку - на гірських лижах та сноубордах. І це прекрасно, тому що взимку сніг у нас є, а гір майже немає. І де кататися гірськолижникам та сноубордерам? Відповідь – на рівнині, тільки з кайтом. Тому що для кайтингу гори - це вітер. Ось такий універсальний спорт - кайтинг. Один повітряний змій - а така різноманітність спортивної вітряної активності! Сучасні моделі повітряних зміїв дозволяють розвивати величезні швидкості та рухатися проти вітру, а ще здійснювати гігантські повітряні стрибки завдовжки в кілька кілометрів і навіть ковзати вгору по схилу. Не хочете стрибати - обирайте легкі півгодинні прогулянки або багатоденні походи-польоти. Між іншим, мандрівники на гірських лижах під кайтом кілька разів досягали Північного полюса.
Для кайтингу придатні всі великі рівні поверхні. Головне - над ними не повинно бути проводів. З цієї причини краще кататися на замерзлих озерах. Катаються на кайтах у Прибалтиці, Австрії, Словенії, Канаді.
У зимового кайтингу величезні можливості в галузі фрістайлу. Під кайтом можна літати низько та забавно або високо та екстремально. Кайтом легко керувати, і ви можете регулювати швидкість руху, довжину та висоту польоту. У будь-якому випадку гарантовано ні з чим не порівнянне відчуття летючого ковзання. Навчитися керувати кайтом можна за півгодини. Краще робити це з інструктором.
У повітряного змія є безсумнівний плюс: він займає так мало місця, що поміщається в маленький рюкзачок. А важить 1,5 кг. Що потрібно для кайтингу? Гірські лижі або сноуборд, на чистому льоду - ковзани, а також зимовий кайт (він же парафойл) та трапеція. Для занять фрістайлом знадобиться шолом, налокітники, захист спини, наколінники типу волейбольних. Новий кайт коштує від €350 до €650.
2. БУЙНИЙ БУЄР
Буєр - це те, що взимку замінює яхтсменам яхту. Його вигадали в Голландії. В принципі буєр - це гібрид яхти та санок. Тобто човен, що стоїть на трьох ковзанах або колесах, оснащений п'ятиметровою щоглою з вітрилом. Буєр - найшвидше вітрильне судно. З ним не може зрівнятися жодний безмоторний транспортний засіб: розгін з 80 до 120 км/год займає всього три секунди, а по льоду він мчить зі швидкістю 150 км/год.
На буєрі можна кататися по будь-якому льоду, але на великому просторі. В ідеалі лід має бути гладким, без снігу. Найкращим місцем для буєрних гонок вважається Фінська затока, тому що там саме такий лід. Перша гонка пройшла на Фінській затоці в 1882 році. Тоді будували багатомісні буєри. Зараз буєрний спорт розвинений у США, Канаді, Швеції, Росії. В Італії та Швейцарії катаються на альпійських озерах. Найдешевше це задоволення обходиться в Польщі. Там ганяють по озерах та засніжених полях. До послуг туристів - прокат спорядження та досвідчені інструктори.
Гонки на буєрах - це екстремальний вид спорту. Управління буєром схоже на управління яхтою, але потребує більшої майстерності. Тому що швидкість набагато вища, а гальм у цієї штуки немає, кожен гальмує, як може. При цьому буєристи примудряються керувати човном напівлежачи, а при зміні напрямку ще й встигати проповзати під вітрилом, демонструючи чудеса еквілібристики.
Більшість спортсменів у всьому світі катаються на буєрах типу DN. Він називається на ім'я газети Detroit News, яка в 1937 році оголосила конкурс на розробку спортивного буєра. Головною умовою була його компактність: у розібраному вигляді буєр мав уміщатися на багажнику легкового автомобіля.
Недорогий новий буєр коштує близько $2,5 тис., а обкатаний та відлагоджений - приблизно $5 тис. Ціна дорогого може сягати $15-20 тис. Це пояснюється тим, що їх роблять штучно, на замовлення. Щоправда, деякі умільці майструють човни самі, що обходиться приблизно в $500.
3. СНІЖНА ДОШКА
Сноуборд у перекладі з англійської - всього лише «сніжна дошка». А скільки задоволення вона обіцяє! На вигляд це широка лижа з загнутими кінцями, що нагадує одночасно мисливську лижу та водну дошку. По суті - інструмент для екстриму, для термінового впорскування адреналіну. Деяких лижників лякає навіть вигляд людини, пристебнутої за обидві ноги до дошки та яка летить боком, майже вивернувшись навиворіт, по цілині незайманого гірського схилу.
Кататися на сноуборді можна з будь-якого засніженого схилу. На просунутих курортах для сноубордистів та скібордистів влаштовують халф-пайп - жорсткий жолоб з піднятими краями, по якому можна котитися з дуже великою швидкістю.
У сноубордингу, як і в гірських лижах, є різні стилі катання. Вони визначають не тільки як кататися, але й на чому. Ось, наприклад, карвінг. По суті це слалом, подібний до лижного слалому та лижного карвінгу. У цьому стилі можна кататися на гладких «зализаних» схилах. Його родзинка - в приголомшливій швидкості, на якій летить сноубордист, здійснюючи плавні повороти.
Фрістайл заснований на шаленому адреналіні. Його вважають найвидовищнішим та диким стилем. Він включає трюки, засновані на всіляких обертаннях, поворотах, хватах (гребах) - і в повітрі, і на снігу. Цим стилем катаються всюди - в сноуборд-парках, халфпайпах і просто на схилах гір.
Джібінг - це катання по всьому, крім снігу. Придатні перила, дерева, грані різних постаментів.
Фрірайд - катання на будь-яких диких схилах. Фрірайд дозволяє кататися, крутитися, балювати та стрибати в будь-яких місцевостях незалежно від наявності трас. Він теж включає всілякі стрибки та фінти в повітрі, але це вже не самоціль, а спосіб подолати перешкоди.
Сноуборд для карвінгу - це довга і жорстка дошка. До неї додаються жорсткі черевики та жорсткі кріплення. Сноуборд для фрістайлу коротший, легший і товщий, а тому він більш маневрений. Такі дошки часто мають конструкцію Твін-Тіп, тобто у них однакової ширини ніс і талія. Для фрістайлу йдуть м'які черевики та звичайні м'які кріплення, використовується всякий захист - шоломи, наколінники та інше. Для джібінгу спорядження таке ж, як для фрістайлу, тільки дошки беруть ті, яких не шкода.
Хороший сноуборд з кріпленнями обійдеться в $1.800, окремо черевики - від $120. Куртка на пуху - від $720.
4. ПРОГУЛЯНКИ СНІГОВОЇ ЛЮДИНИ
Снігоступи - це дуже давній винахід. Коли настав льодовиковий період, неандерталець визирнув з печери, сказав: «Так...», і пішов майструвати снігоступи. Останнім часом на багатьох гірськолижних курортах стало модним гуляти на цих неандертальських винаходах. Кажуть, така мода пішла по Європі з Фінляндії, де саами й досі ходять одне до одного в гості на снігоступах. Щоправда, тепер снігоступи вже не нагадують ракетку для тенісу з відпиляною ручкою та ременями замість струн, як раніше. Їх роблять з металу та яскравого пластику. Снігоступи придатні не лише для прогулянок - це засіб пересування по цілинному снігу охоче використовують сноубордери, щоб видиратися вгору по схилу, і альпіністи.
Ходити на снігоступах можна всюди: по горах і рівнинах, полях і лісах. Практично на всіх гірськолижних курортах снігоступи можна взяти напрокат.
Найголовніше в снігоступах - самі снігоступи. Деякі любителі прогулянок користуються лижними або альпіністськими палицями, деякі гуляють з порожніми руками. Снігоступи бувають різних моделей. Наприклад, для початківців. Для змішаного рельєфу та снігу. З автоматичними кріпленнями для складного рельєфу. В принципі вони поділяються на рамні, пластикові та традиційні. Є моделі з перемикачем режимів, які дозволяють фіксувати площадку кріплення або залишати її вільною, забезпечувати підйом п'яти або опускати п'яту площадки нижче площини снігоступа.
Загалом, все це дуже складно. А ще на снігоступі є шипи, які роблять прогулянки по снігу комфортними, як по асфальту. Розмір і вага цілком дозволяють носити снігоступи в рюкзаку: вони важать менше 2 кг і не перевищують у довжину 65 см. Найкращі моделі - у фірм Tubbs, TSL, GV, Inook. Залежно від моделі, снігоступи коштують від $65 до $200.
5. УЛЮБЛЕНІ КОВЗАНИ
Самі по собі ковзани жодних питань не викликають - річ зрозуміла, рідна та улюблена з дитинства. Питання виникає лише одне: де на них кататися?
Покататися на ковзанах можна навіть під кронами пальм на італійському острові Сардинія, в готелі Forte Village Resort. З ковзанки відкривається чудовий вид на гори. Шкода тільки, що звідти моря не видно!
У Парижі кілька великих ковзанок: перед мерією, на еспланаді вокзалу Монпарнас, на площі Сталінград. Найприкольніша - на Ейфелевій вежі. Її заливають на першому ярусі, на висоті 57 м. Площа ковзанки - 220 м, одночасно там можуть кататися 100 осіб. Катаються з 9:30 до 23:00, оплачується тільки вхідний квиток на вежу.
Дуже люблять кататися на ковзанах у Фінляндії. У східному озерному краї Куопіо проводиться міжнародний ковзанярський марафон. Голландці, у яких перестали замерзати канали, тепер теж катаються у Фінляндії. Найкрасивіша фінська ковзанка знаходиться в центрі міста Куопіо. Це замерзле озеро, де влаштовують ковзанярську трасу та освітлення.
Лондонська ковзанка в Гемптоні, недалеко від Палацу правосуддя, користується всенародною любов'ю. Вона знаходиться в історичній частині міста та оточена фортечними стінами. Сюди приходять і туристи, і лондонці всіх віків.
У Празі безкоштовна ковзанка працює в центрі міста, на Фруктовому ринку. У розпорядженні відвідувачів: роздягальні, прокат і навіть музичний автомат. Прокат ковзанів коштує €1 на годину.
Мешканці та гості Сеула дуже люблять крижану ковзанку під відкритим небом, яка працює на площі Соуль-Кванджан. Квиток коштує 1.000 вон, до нього включено прокат ковзанів, до яких додаються шолом та рукавички.
6. ОБГАНЯЮЧИ ВІТЕР
Відмінний засіб для впорскування адреналіну - снігоходи. Навіть модні квадроцикли не в змозі витіснити їх з життя любителів екстриму. Між тим снігоходи дуже відрізняються один від одного.
Туристичні призначені для далеких походів або поїздок по сніговій цілині десь біля дачі. В їх комплектацію можуть входити різні корисні речі: підігрів ручок та сидінь, обдув теплим повітрям, багажник. Спортивні потрібні для того, щоб «запалювати» на снігу, виписуючи повороти «на коліні» з заносом та ганяючи по схилах. Для них характерні легкість, потужний мотор та найкращі підвіски. Робочі, вони ж мисливські, нас цікавлять мало - це надійні та стійкі машини з широкими гусеницями.
Найснігоходніша країна - Фінляндія. Там взимку прокладають більше 15 тис. км спеціально підготовлених трас для снігоходів. На кожному курорті є свої маршрути завдовжки 400-500 км, так що всю Фінляндію можна перетнути на снігоході з півдня на північ. Дуже популярні снігоходи в Канаді та країнах Скандинавії. Їх можна взяти напрокат практично на будь-якому курорті Фінляндії, Швеції та Норвегії.
Їздять на снігоходах по-різному. Наприклад, у Фінляндії та Швеції для снігоходів діють правила руху, аналогічні автомобільним, за їх дотриманням стежать поліцейські. Обмеження швидкості - 40 км/год у лісі та 80 - на озерах. Подорожі на снігоходах називаються сафарі, вони можуть тривати скільки завгодно - від кількох годин до тижня. За тиждень любителі проїжджають мінімум тисячу кілометрів. Особливо популярні такі сафарі в Скандинавських країнах - з відпочинком у лісових чумах та з ночівлями в котеджах Фінляндії.
Щоб кататися з комфортом, потрібно вдягнути комбінезон, шолом, непромокні рукавиці та тепле взуття. Окуляри придатні гірськолижні. Найдешевші снігоходи можна купити за $6 тис. Хороші моделі коштують близько $16 тис., а дуже хороші – понад $40 тис.
7. З ГІРКИ НА САНКАХ
Сані – дуже давній винахід, давніший за колесо. Якщо до них прив'язати коня чи оленя, вийдуть сани-волокуші. Якщо пристосувати літаковий мотор і гвинт – аеросані. Тобогган – це сани без полозів, а нарти – сани з полозами. Ще бувають «сноубейгли» – це такі круглі надувні санки, зовсім без полозів. У Німеччині їх називають «юмбо». Влітку на них можна плавати. Строго кажучи, це вже не санки, а щось на зразок льодянок, але суть їх усе та ж – з вітерцем з'їхати з якоїсь гірки. Якщо санки поставлені на лижі та оснащені кермом – це вже снігокат. Є навіть санки на роликах – коли немає снігу, передню частину санок підіймають на мотузці, і вони котяться на коліщатках. Котитися вниз зі снігової гори можна ще й усередині кулі, і називається це заняття зорбінг, але ним поки що захоплюються небагато.
Санки трапляються практично на всіх європейських гірськолижних курортах. Одна з найбільш «санних» країн – Австрія. У гірськолижному краї Вільдкогель, у самому серці Кіцбюельських Альп, знаходиться найдовша санна гірка у світі – 14 км, а перепад висот – 1.300 м. У тірольському регіоні Карвендель на вершину можна піднятися безкоштовним санним автобусом або підйомником. Гірка від Вайденер Хюте тягнеться вниз на 8 км. З настанням темряви ліхтарі освітлюють шлях вниз до альпійського притулку Loas am Hochpillberg (кожної середи, 21:00 - 23:00) і під час нічного катання до Stans (по четвергах, до 20:30) – обидва заходи є частиною щотижневої програми SILBERcard. В Ішглі на 7-кілометровому спуску по понеділках і четвергах влаштовують спеціальні санні вечори. Шладмінг – головне спортивне місто Штирії.
Сані бувають дитячими, швидкісними, спортивними. Бувають простими або піжонськими. Любителі красивого життя можуть купити санки від Porsche. Їх відрізняє легкість, чудовий дизайн і прекрасні швидкісні характеристики. Каркас їх зроблений з алюмінію, полози покриті сталлю, а сидіння зручне та м'яке.
Санки від Porsche коштують $180. Снігокат «Аргамак» – $50. Пластикові санки Crazy Bob – $70. Дерев'яні санки Davos – $75. Сноубейгл – від $60 до $100.
8. УДАРИМО ФРІРАЙДИНГОМ ПО БЕЗДОРІЖЖЮ
Фрірайдинг – найкрутіша гірськолижна розвага. Строго кажучи, це катання по будь-яких схилах, на будь-якій швидкості, різаними та плавними поворотами, по різному типу снігу. Тобто як завгодно. Однак найчастіше фрірайдом називають екстремальні спуски по сніговій цілині на лижах або сноубордах. Справжній фрірайд – це шалена швидкість, серії божевільних стрибків і циркова еквілібристика за межею можливого. Фрірайдерам потрібен свіжий сніг і дикий схил.
Найкраще в Європі місце для фрірайду – французький Шамоні. Ще одне популярне у фрірайдерів місце – Валь-Торанс, найвища в Європі станція та найбільша у світі лижна зона. В Італії любителі свободи віддають перевагу Червінії.
У Канаді, Чилі, на Алясці, на Камчатці та в Новій Зеландії практикують дуже небезпечне катання, коли лижників закидають на вершину на вертольоті. Мекка фрірайдерів – гірська гряда Чугач неподалік від Анкориджа, де є 60-градусні схили.
На багатьох європейських курортах працюють школи фрірайду. Почати навчання найкраще в австрійській Каринтії, на курорті Хайлігенбурн – там відмінна школа та прекрасні схили для новачків. У Європі навіть досвідчені фрірайдери катаються з гідом – він забезпечує безпеку спуску.
Сноуборди для фрірайду оснащені маркуванням FR. Вони довші та ширші за звичайні – це дозволяє не застрягати у свіжому снігу. Ніс такого сноуборду довший, і райдер стоїть ближче до кінця – знову ж таки щоб легше було «випливати» зі снігу. До дошки додаються м'які черевики, звичайні м'які кріплення, спеціальний одяг і спеціальні рюкзаки, які мають бути начинені всіма необхідними для фрірайду речами: починаючи з лопати та щупа і закінчуючи лавинним маячком-»піпсом».
Лижі для фрірайду теж позначаються FR. Вони більш м'які в носовій частині та широкі. Черевики повинні мати внутрішню систему термоформування, щоб приймати форму ноги. Обов'язково потрібен шолом.
Фрірайд – досить дороге задоволення. Двотижневе стажування в школі фрірайдерів коштує €2-3 тис. У Європі послуги гіда обходяться в €25-300 на день. Фрірайдерам потрібна спеціальна страховка, вона дорожча за звичайну. Оренда вертольота для закидання до місця спуску на Камчатці коштує $1.200 на годину, на Алясці – $3.000. Сноуборд або лижі для фрірайду коштують $300-800, куртка та штани – $400-700.
9. ДАХ ДЛЯ ЛИЖНИКІВ
Будівництво критих гірськолижних комплексів розпочалося в Європі близько 15 років тому. Зараз вони є в Японії, Німеччині, Голландії, Іспанії, Китаї, Кореї, Арабських Еміратах та інших країнах. Тож повне обезлижнення нам все-таки не загрожує!
У Кореї Tiger World розташований у місті Пучхон, за годину їзди від Сеула. У ньому два спуски: великий (довжиною 270 м і шириною 40 м) і менший. На малому спуску катаються ще й сноубордери.
В Іспанії знаходиться найбільший у світі критий гірськолижний комплекс у Мадриді. Він називається Parque de Nieve Madrid Xanadu і займає площу 24 тис. кв. м.
У Дубаї гірськолижний комплекс Ski Dubai захований у гігантській скляній кубі торгового комплексу. Там можна сидіти в ресторані та через скляну стіну спостерігати за лихими віражами слаломістів і сноубордистів. За іншим склом при цьому гойдаються на вітрі пальми, видніється море. Ski Dubai – найбільший на Близькому та Середньому Сході критий гірськолижний комплекс. Його загальна площа – 22,5 тис. кв. м. Висота штучного неба – 85 м, тобто 25-поверховий будинок. Найбільше вражає в Ski Dubai сніг – він справжній. Його роблять із хорошої чистої води, яка розпилюється зі стелі. Щодня комплекс виробляє 30 тонн снігу. Він лежить на трасі 70-сантиметровим шаром.
У дубайському комплексі чотири схили з трасами всіх рівнів складності – від чорної до зеленої. Найдовша – 400 м. Є трампліни та 60-метровий «обрив», спеціальна траса для тобогану, подвійний трек для бобслею, сноубол, крісельний та бугельний підйомники, оренда спорядження та інструктори. Двогодинне катання з орендою лиж і теплого одягу коштує приблизно $35. Площа дитячого парку – 3.000 кв. м, він рекордсмен «Книги рекордів Гіннеса».