Досвід діючого вже 35 років при прикордонній службі невеликого загону індіанців «Вовчі тіні», що використовує під час стеження за злочинцями не лише новітню техніку та засоби зв'язку, але й навички «читання пустелі», визнано позитивним і таким, що заслуговує ширшого впровадження. Восени минулого року «Вовчі тіні», які працювали поблизу кордону штату Аризона з Мексикою, були перепідпорядковані імміграційній службі, а сьогодні аналогічній структурі, що формується за тією ж національно-професійною ознакою, влада США готова довірити охорону кордону з Канадою. Про намір імміграційної служби рекрутувати додаткові сили індіанців на півночі країни повідомило агентство Reuters, уточнивши, що головною метою слідопитів будуть торговці марихуаною.
Тепер уже елітний спецпідрозділ, в якому служать представники восьми індіанських племен, було створено ще в 1972 році. Спочатку передбачалося, що основним завданням взятих на держслужбу слідопитів буде запобігання злочинам у резервації племені тохоно о'одем (люди пустелі), що живе по обидва боки американо-мексиканського кордону. Погони та повноваження були надані індіанцям скоріше вимушено – резервації мають особливий статус, і влада вважала за краще перетворити деяких тохоно на прикордонників, аніж сперечатися з вождями племені про те, як охороняти державний кордон. Але «Вовчі тіні» зуміли довести свою високу ефективність у боротьбі з наркодилерами та мережами з транспортування нелегальних мігрантів, і про агентів, що використовують досвід предків, заговорили вже серйозно. Як стверджують представники імміграційно-митної служби, на цей підрозділ припадає порядку 70% наркотиків, затриманих на цій ділянці кордону з Мексикою. Остання успішна велика операція була проведена в січні цього року, коли «Вовчі тіні» вистежили караван з 3,5 тонни марихуани.
Влада США навіть намагалася «експортувати» досвід індіанців – у рамках програми допомоги правоохоронцям новонавернених у демократію держав кращі агенти направлялися до Східної Європи для навчання митників та прикордонників Хорватії, Македонії, республік Прибалтики та Польщі. Важко сказати, наскільки отримані від предків навички «читання природи» допомогли індіанцям зорієнтуватися в незнайомих лісах, скажімо, на польсько-білоруському кордоні, але резонанс від цих відряджень був досить значний – «Вовчі тіні» потрапили на сторінки європейських газет. Тобто як мінімум попрацювали на престиж своєї країни.
Тепер індіанцям запропоновано попрацювати у себе на батьківщині, причому на всьому протязі американо-канадського кордону. Однак, як повідомляє ІТАР-ТАРС, загін стикається з труднощами при підборі кадрів. До новобранців висуваються жорсткі вимоги: вони повинні відслужити в армії, мати хорошу освіту, бути у відмінній фізичній формі, мати абсолютно чисту біографію. І, природно, кожен, хто хоче служити серед «Вовчих тіней», має бути не просто індіанцем за народженням, а володіти навичками предків, уміти читати сліди, знати звички тварин та орієнтуватися в будь-якій місцевості. Керівник загону Кевін Карлос зазначає, що це дає в тому числі й моральну перевагу перед злочинцями, які не очікують зустріти в XXI столітті високих технологій досвідчених слідопитів. «Вони думають, що Сполучені Штати, та й увесь цивілізований світ не використовують жодного з древніх методів, – цитує Карлоса Reuters. – А ми це робимо. І, до речі, пишаємося цим».