Ми вирушили до цієї популярної курортної країни, щоб особисто познайомитися з давнім віртуальним приятелем. Звісно, запрошували її одну, але вірна Женька твердо стояла на своєму: вона покине на 10 днів батьківщину лише разом із подругою. Хорватська сторона несподівано швидко поступилася, і переді мною відкрилася перспектива на власні очі побачити легендарні Плитвицькі озера, поблукати старовинними вуличками, відвідати знамениті хорватські острови та помасажувати ступні на галечних пляжах Адріатики.
За планом, запропонованим невгамовною подругою, після приземлення в аеропорту Пули ми на машині Івана (наголос на перший склад) мали проїхати всією Хорватією з півночі на південь із зупинками біля місцевих пам'яток, обов'язковим заїздом на якийсь острів і в Плитвицький заповідник. А також поніжитися на пляжах, що сподобалися. Кінцевий пункт нашого маршруту — Дубровник — і був батьківщиною нашого приятеля, куди він так прагнув заманити мою подругу. Таким чином, нам належало освоїти майже 1.800 км Адріатичного узбережжя, що ввібрало в себе всю прибережну Хорватію від півострова Істрія до середньовічного Дубровника.
Істрія: здрастуй і прощавай
Пулу ми покинули в день прильоту, встигнувши лише квапливо оббігти античний амфітеатр. Взагалі-то, я не заперечувала проти детальнішого знайомства з величним спорудженням часів класичного Риму, але в Івана були свої плани на подругу та нашу культурну програму, прямо скажімо, дуже побіжну. І це зрозуміло: найменше він розраховував, що йому доведеться виступати в ролі екскурсовода. Тому час на знайомство з країною нам було відведено мінімальний, і з Істрією Іван вирішив познайомити нас заочно, видавши основні відомості по дорозі. Втім, дещо я знала і без нього.
«Істрія — це найбільший півострів Адріатичного моря загальною площею 3.160 кв. км, з них Хорватії належить 2.820 кв. км», — спливали в моїй голові нудні рядки з якогось путівника. «А гора Учка, вкрита лісами на мальовничих схилах, із середньовічними містами створює такий краєвид, який може зрівнятися хіба що з найпривабливішими куточками Тоскани та Провансу», — а це вже вклинюється голос Івана з текстом зі свого путівника. Краєвид, що миготить за вікном, чудово ілюструє отриману скупу інформацію, демонструючи нам затишні будиночки, до неможливості увиті життєрадісним плющем, невеликі виноградники та землю незвично червоного кольору.
Кварнер: мозаїка відчуттів
Далі по курсу лежало Кварнерське узбережжя, де розташовані найстаріші європейські курорти, найвідоміший з яких — Опатія — не один вік міцно облюбований європейською знаттю. У 1840 році Віденське товариство лікарів офіційно визнало Опатію морським курортом завдяки мальовничій природі, м'якому клімату та наявності цілющих вод. Тут регулярно відпочивали і заразом поправляли здоров'я члени імператорських родин Габсбургів і Гогенцоллернів, представники вищої аристократії Австро-Угорщини та Німеччини. Старовинні розкішні вілли та готелі, які зараз здаються в оренду туристам, побачили на своєму віці чимало європейського дворянства.
Взагалі, сюди варто приїхати заради одних неквапливих прогулянок по нескінченній набережній, яку перетинають часті спуски до моря. Зачаровує Опатія своїми пишними садами, поетичними парками та просто рідкісним розмаїттям рослинного світу, власне, характерним для всієї Хорватії. Країна потопає в зелені: кипариси, лавр, оливкові гаї, мандарини, лимони, виноград, мирт, лаванда та ще понад чотири тисячі видів рослин, що ростуть у цьому гігантському ботанічному саду.
А мені найбільше запам'яталася звивиста доріжка, що з'єднує Опатію з сусіднім Ловраном. Річ у тім, що вона вирубана просто в скелі. Кажуть, що свого часу її прокладали майже 70 років і назвали на честь Франца-Йосифа I, імператора Австро-Угорщини, який правив тоді Хорватією. На невеликих кам'янистих виступах і майданчиках облаштовані численні кафе та ресторанчики, де наша компанія провела теплий вечір.
І все ж мене нестримно тягнуло подалі від жвавої та яскраво освітленої цивілізації до тиші й спокою крихітних приморських містечок. Із коротких фраз, обронених Іваном, було зрозуміло, що Кварнерська Рив'єра — це не тільки неймовірно порізана берегова лінія, принадні острівці та сяюча гладінь затоки, а й десятки мальовничих містечок і сіл між Лабіном і Рієкою. Досі із завмиранням серця згадується особливий настрій, який охоплює під час неквапливої прогулянки вузькими старовинними вуличками Цриквениці чи Ловрана... Навколо жодної душі — і лише пишна зелень на балконах, що нависають над головою, свідчить, що це не чудовий музей просто неба, а житлова частина міста. Майже в кожному містечку ми виявили чудово збережені розкішні вілли кінця XIX століття. А біля старовинних храмів, що виходять на міську ринкову площу, я настирливо просила зупинитися й негайно мене сфотографувати.
Під час проїзду по чистенькому Нови-Винодольському я вирішила нагадати своїм супутникам, що пора б уже й до моря. Тим більше що ми виявили чудову набережну, прикрашену чудовими соснами та видом на білосніжний галечний пляж. Уперше опинившись на галечному пляжі, я з обережністю прислухалася до відчуттів у ділянці ніг: адже мене попереджали, що ходити по камінню босоніж досить складно. Але чи то галька була особлива, чи то я в надто захопленому настрої, але до води я дісталася без особливих проблем. Її дивовижна прозорість вразила мене до глибини душі. Мабуть, найсильніше потрясіння відчувають туристи, які вперше занурюються у води Адріатики після відпочинку на турецьких чи єгипетських курортах.
Далмація: захопливий коктейль
Просуваючись все далі на південь, ми поступово переміщалися з витончено-стриманого Кварнера в розкішну Далмацію - божественне за красою місце з тисячею мальовничих бухточок і заток. Чудовий коктейль морського бризу, аромату нагрітих південним сонцем піній і найчистішого моря - найкраще пояснення популярності курортів Шибеник, Спліт і Трогір, а також таких затишних містечок, як Брела чи Башка-Вода.
Курортне містечко Брела примостилося на схилах гірського масиву Біоково і забудоване чарівними маленькими будиночками, що потопають у пишній південній рослинності. Цілком особливе в Брелі купання. По-перше, тутешні пляжі дрібногалечні. Ходити по дрібних і дуже гладких камінцях неважко, а думка, що при цьому отримуєш чудовий масаж стоп, викликає навіть ентузіазм. По-друге, окрім того що вода традиційно для Хорватії фантастично прозора, у Брелі недалеко від берега б'ють підземні ключі. Тому, коли течією приносить прохолодні шари води, відчуття під час купання непередавані.
Місто Макарська розташоване в тихій красивій бухті в центрі Далмації. Тому цілком природно поєднує найкращі риси культурного, економічного, спортивного та туристичного центру. На чарівних тінистих вуличках завжди панує пожвавлення. Тільки вранці та вдень стара частина міста з маленькими ресторанчиками і крамничками вирізняється приємною тишею. У Макарсці ми вирішили відвідати собор Святого Марка XVII століття, францисканський монастир, потім щиро захоплювалися старовинним венеційським фонтаном. Приємно здивував нас невеликий морський музей. Засушені акули, величезні лобстери і лангусти виглядали дуже значно.
Дубровник, заснований у VII столітті, носить почесне звання музею просто неба. Під час прогулянок між фортечних стін і веж, милування давніми храмами, споглядання кришталево-чистого моря чітко відчуваєш хід історії та нерозривний зв'язок віків. Дубровник здатен налаштувати на філософський лад навіть найбезтурботніших гостей, вражаючи їх справжньою старовиною архітектурних пам'яток і вічно молодим бірюзовим морем.
Особливої уваги заслуговують супутники Дубровника: наприклад, невелике курортне містечко Цавтат, розташоване на маленькому мальовничому півострові. У місті безліч дбайливо збережених історичних та архітектурних пам'яток: церква Святого Миколая в стилі бароко, монастир, картинна галерея Влахо Буковича, фортечні стіни і гроти. А буйно квітучі сади і безліч пляжів перетворюють Цавтат на справжній курорт.
Усе інше: острови, озера та таємні мрії
Невелика європейська країна володіє величезною колекцією найкрасивіших островів: величезний Брач із сосновими лісами, оливковими гаями та виноградниками; острів Хвар (найдовший острів Адріатичного моря), відомий бурхливим нічним життям; унікальний Крк, сполучений із материком потужним мостом. Далі Іван розповів, що острів Сусак повністю створений із піску. Підраховано, що тут його близько 20 млн. кубічних метрів. А острів Раб - найбільш лісистий адріатичний острів, що має три сотні джерел води. У мальовничому парку Кормчар ростуть індійський інжир і розмарин, столітня агава та лавровий лист. А влітку до міста Раб, відомого фортечними стінами, старовинними храмами, дзвіницями та палацами, з'їжджається безліч художників, і воно перетворюється на величезну галерею. Проблема вибору...
Зате з озерами все було чітко і ясно: про наше бажання відвідати Плітвицький заповідник Іван був повідомлений завчасно. Пів дня прогулянок дерев'яними настилами, які перетинають усю гігантську територію заповідника - і ми просто приголомшені міццю та величною красою безлічі водоспадів і найкрасивіших озер. Щоправда, при цьому ми зробили висновок, що для повноти відчуттів потрібно пожити в місцевому готелі хоча б пару днів.
Закінчилася моя подорож парою днів, проведених на пляжі Дубровника. Лежачи в затінку, я зосереджено складала маршрут по Хорватії на наступний рік. У тому, що я знову приїду сюди, у мене не було жодних сумнівів. При цьому я плекала таємну корисливу надію: а раптом у подруги з Іваном усе складеться. Дивись, буду приїжджати в Хорватію як до себе додому. Краса!
• Часто люди, повертаючись із захопливої подорожі, намагаються створити собі подібне середовище і вдома. І затівають черговий або навіть позаплановий ремонт, роблячи зі своєї квартири такий собі міні-Париж або перетворюючи лоджію на «італійську» віллу. При будь-якому з таких дизайнерських сценаріїв знадобляться керамічні світильники, які допоможуть створити неповторну атмосферу в будь-якому приміщенні. За допомогою таких ретро-світильників можна перетворити будь-яке житло – чи то квартира в міській багатоповерхівці, чи дерев'яний будинок у передмісті.