Золотий почин в Афінах-2004 зробила саме та людина, на яку розраховували більше за інших, чиє прізвисько – Золота рибка – саме по собі змушує навіть людей необізнаних звертати на її володаря підвищену увагу. Яна Клочкова, яка на Олімпійських іграх у Сіднеї в 2000 році здобула дві золоті та одну срібну медалі, а на урочистій церемонії відкриття афінських Ігор отримала почесне право нести прапор України. І ніби показуючи, що розуміє, яку відповідальну місію їй – найбільш титулованій та авторитетній українській спортсменці сучасності – доведеться виконати надалі на грецькій землі, з ходу виграла перше українське «золото».
Про Яну Клочкову весь світ говорить з великою повагою вже понад чотири роки. З тих пір, як вона почала показувати феноменальні результати в басейні і, незважаючи на свою молодість, продемонструвала відмінну стабільність. У 1996 році спортсменка потрапила до числа призерів юніорського чемпіонату Європи, у 1997-му та 1998-му стала найкращою серед європейських юніорів, а вже у 1999 році виграла Кубок світу та чемпіонат світу серед дорослих. Після цього вона перемагала практично на всіх турнірах, у яких брала участь. Коронні дистанції – 400 і 200 м – комплексним плаванням, що говорить про її різнобічність, але при цьому Клочкова встигає перемагати і в інших дисциплінах: у плаванні вільним стилем, баттерфляєм, на спині.
Таланти, подібні до Яни, як зазвичай кажуть у таких випадках, народжуються раз на сто років. Але знаючи, яким непростим був шлях уродженки Сімферополя до визнання, іноді замислюєшся: а скільки таких ось талантів, подібних до цього, пропало, не отримавши умов для свого становлення.
Річ у тім, що в Сімферополі басейн, у якому займалася Яна під керівництвом свого тренера Ніни Кожух, під впливом економічних негараздів, які переживала вся країна, закрили. Ніна Кожух та її чоловік Олександр, також тренер, марно намагалися переконати керівництво республіки повернути сімферопольський басейн до життя. Довелося поїхати до Харкова, де родину Кожух чудово знали за досягненнями їхніх вихованців різних років. Особливими умовами Клочкову в Харкові навряд чи могли порадувати. Адже навіть після золотого тріумфу в Сіднеї історії про казкові блага та призові, нібито звалені на голову спортсменці, тільки історіями й залишилися. «Нам дали таку страшну квартиру в Харкові, – згадує мати плавчині Олена. – В обшарпаному під'їзді – багнюка по коліно. Хоча писали, що це шикарна квартира після євроремонту, з меблями…».
Кажуть, що і з сумою призових сталася якась неприємність. Але зате джип, який мала отримати олімпійська чемпіонка Сіднея від спонсорів Олімпійських ігор, нікуди від неї не дівся. До речі, за «золото» Афін Яні пообіцяли подарувати ще один джип – кращий за перший. Спортсменка своєю чергою запевнила, що віддасть його, якщо отримає, своєму тренеру – Ніні Кожух. Судячи з усього, момент дарування відбудеться дуже скоро. Що стосується Яни, то подарунок самій собі до дня 22-річчя (народилася 7 серпня 1982 року) у вигляді третьої в кар'єрі золотої олімпійської нагороди – теж доволі непогано.
Але повернімося до проблем, які зазнає під час підготовки до змагань одна з найяскравіших українських спортсменок сучасності, людина, яка для прославлення України у світі зробила більше, ніж десятки народних депутатів. Поїхавши з Сімферополя до Харкова, усі питання щодо тренувального процесу закрити так і не вдалося. Незважаючи на те що перша столиця України – один з найсильніших (в усіх відношеннях) плавальних центрів країни, надати всі умови для тренувань плавчині рівня Клочкової слобожани не в змозі. По-перше, у всій державі немає жодного 50-метрового басейну (а саме на таких проводяться найсерйозніші міжнародні змагання). По-друге, у Харкові немає відкритого басейну, на якому можна було б тренуватися напередодні літніх чемпіонатів світу чи Європи, тих самих Олімпійських ігор. Для підготовки до таких турнірів доводиться виїжджати до Криму.
Але це ще далеко не весь перелік проблем. Свого часу навколо єдиного в Харкові басейну, де може тренуватися олімпійська чемпіонка (у Києві таких басейнів взагалі немає), розгорялися неабиякі пристрасті. У засобах масової інформації пройшов слух, що в «Акварени» (так називається цей спорткомплекс) є серйозні фінансові проблеми, через які припинили свої заняття в ньому спортшколи. «Чи поїде від нас Яна?» – з таким запитанням зверталися харківські журналісти до всіх чиновників та зацікавлених осіб. Зрозумілої відповіді отримано не було, хоча «Акварена» продовжує функціонувати, а Яна все ще приписана до басейну. Але при цьому, мабуть, більшу частину свого робочого часу наша Золота рибка проводить за кордоном – на зборах та турнірах. Одні з них приносять славу і доповнюють імідж непереможної плавчині, інші більшою мірою орієнтовані на підвищення добробуту спортсменки, хоча також вносять свою лепту у створення образу непереможної Клочкової.
При цьому останнім часом все частіше на адресу Яни та її тренерів надходять запитання, пов'язані із закордоном, з бажанням самої Клочкової покращити свої побутові умови, зробити максимально зручними тренування. На запитання журналістів олімпійська чемпіонка поки що відповідає з олімпійським спокоєм. «Чи переїжджаю я в іншу країну? Поки що мені цього ніхто не пропонував. Хоча в майбутньому такі пропозиції можуть надійти. Тоді ми з тренером над ними серйозно подумаємо. На це є вагомі причини. Але на даний момент покидати Україну я не збираюся. Зараз і у нас можна непогано жити. Кудись їхати? А сенс? Все одно – закордон, все одно ми там завжди будемо чужими…».
І все ж патріотизм патріотизмом, а коли розумієш, що твої конкуренти вже підтискають тебе тільки тому, що в рідній країні нікому в голову не спадає подбати про умови для роботи, людина стає зговірливішою. Були б пропозиції. А в Яни їх напевно вистачає. Тому, навіть незважаючи на наявних українських спонсорів, підтримку української діаспори, можна припустити що завгодно. Зрештою, коли лунають поради колег по ремеслу, коли дивишся на приклад інших плавців, які перебралися за кордон (але зберегли громадянство!), а сам зазнаєш деяких проблем, але прагнеш більшого, рано чи пізно погоджуєшся.
На одній із кількох проведених газетою «Факты» прямих ліній з Яною Клочковою на зв'язок зі спортсменкою вийшов майстер спорту з плавання Юрій Власов. Він сказав по телефону приблизно таке: «У мене до вас пропозиція чи порада, навіть не знаю… Розумієте, нас, ветеранів, зараз безкоштовно не пускають практично до жодного басейну. Нині басейнами керують люди, які, можливо, ніколи не мали стосунку до спорту. Мені вже 66 років, але я ще виступаю. Я – чемпіон і рекордсмен України, минулого року виграв чемпіонат Європи серед ветеранів. Але справа не в цьому. На змагання ми їздимо за свій рахунок, буквально збираємо копійки… Але я ще півбіди, візьміть інших наших ветеранів – Аллу Коваленко, Машу Гавриш… Маша – абсолютна чемпіонка і рекордсменка Радянського Союзу. Вони ж зараз жебраки! Віддавши всі сили спорту, влачать жалюгідне існування. Спортивні стипендії їм не дають. Так ось, я хочу запитати: чи не варто вам подумати про своє майбутнє вже сьогодні? Зазирнути вперед років на двадцять. Адже те, що ви отримали, швидко піде. А далі що? Можливо, поки ви в розквіті сил, вам варто поїхати і виступати за зарубіжні клуби, заробляти там гроші? У будь-якому разі ви будете представляти нашу Україну…».
Погодьтеся, що слова ветерана плавання звучать дуже переконливо. Навіть з огляду на те, що Клочкова значно забезпеченіша за багатьох спортсменів минулого, отримує непогані гонорари за свої перемоги та рекорди. Недивно, що тренер Яни – Ніна Кожух, – яка була присутня на прямій лінії, відповіла за свою вихованку: «Ви все правильно говорите. І я не виключаю ситуації, коли Яні доведеться прислухатися до вашої поради. Хоча й вірю, що ставлення до спортсменів у нашій країні зміниться на краще».
Як воно буде далі – складно сказати. Напередодні Олімпійських ігор спорту почали приділяти значно більше уваги, фінансувати підготовку спортсменів, ремонтувати та відновлювати спортивні споруди. І тим не менше в Україні занадто слабка інфраструктура. Недарма в лютому цього року син уславленого радянського плавця, олімпійського чемпіона Сергія Фесенка, Сергій Фесенко-молодший, поїхав до США й оселився в штаті Флорида. І вже повною мірою бере участь у різних турнірах, що відбуваються на території Штатів. А на якому рівні розвитку перебуває плавання в США, зайвий раз розповідати не варто.
Саме тут молодий український плавець проводив підготовку до Олімпійських ігор в Афінах. Фесенко-старший, використавши старі зв'язки, зумів влаштувати сина за океаном, і тренерам збірної України не доводилося хвилюватися: Сергій пройшов повну програму підготовки до олімпійських стартів у відмінних кліматичних умовах Флориди. Та й до Греції Фесенко вирушив просто зі США.
Може, і Клочкова піде таким шляхом? Втім, відомо, що вона не надто цінує зовнішній комфорт закордону. В Штатах, де спортсменка деякий час готувалася до стартів, їй однозначно не сподобалося. Є ще одна країна плавців – Австралія, але Яні здається, що це занадто далеко від дому. Словом, залишається тільки Європа, але тільки та частина, де тепло, – Франція, Італія. До речі, більше за інші країни Клочковій припала до душі Словенія, у якій вона часто проводить свої тренувальні збори. «Я там дев'ять разів була і ще б поїхала. Тут як у казці! Але як не крути – набридає їжа за кордоном. Начебто все, як у нас, – макарони, м'ясо, але смак зовсім інший. Навіть вода не та. Тільки повертаюся додому, так одразу тарілку борщу уплітаю».
З досьє «Закордон»
Яна Клочкова народилася 7 серпня 1982 року в Сімферополі. Зріст – 182 см, вага – 70 кг. Зараз живе в Києві. Член спортивного товариства «Динамо», капітан МВС України, з 1 серпня 2003 року – член «СК ІСД». Почала займатися плаванням у 1989 році. Її тренери – Ніна та Олександр Кожух.
У 1996 році на чемпіонаті Європи серед юніорів (50 м), Копенгаген (Данія), посіла 2-ге місце (комплекс, 400 м). У 1997 році на чемпіонаті Європи серед юніорів (50 м), Глазго (Велика Британія), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м); на чемпіонаті Європи (50 м), Севілья (Іспанія), – 2-ге місце (комплекс, 400 м), 3-тє місце (комплекс, 200 м).
У 1998-му на чемпіонаті світу (50 м), Перт (Австралія), стала володаркою 2-го місця (комплекс, 400 м); на чемпіонаті Європи серед юніорів (50 м), Антверпен (Бельгія), – 1-го місця (комплекс, 400 м), 1-го місця (комплекс, 200 м). У 1999-му на чемпіонаті світу (25 м), Гонконг (Китай), посіла 1-ше місце (комплекс, 400 м), 2-ге місце (комплекс, 200 м). На чемпіонаті Європи (50 м), Стамбул (Туреччина), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м). На чемпіонаті Європи (25 м), Лісабон (Португалія), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м), 1-ше місце (вільний стиль, 800 м).
У 2000 році на чемпіонаті світу (25 м), Афіни (Греція), стала володаркою 1-го місця (комплекс, 400 м), 1-го місця (комплекс, 200 м), 2-го місця (вільний стиль, 400 м). На чемпіонаті Європи (50 м), Гельсінкі (Фінляндія), посіла 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м). На Олімпійських іграх (50 м), Сідней (Австралія), відвоювала 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м), 2-ге місце (вільний стиль, 800 м). На чемпіонаті Європи (25 м), Валенсія (Іспанія), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м).
У 2001 році на чемпіонаті світу (50 м), Фукуока (Японія), посіла 1-ше місце (комплекс, 400 м), 2-ге місце (комплекс, 200 м), 1-ше місце (вільний стиль, 400 м). На чемпіонаті Європи (25 м), Антверпен (Бельгія), – 2-ге місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м), 2-ге місце (вільний стиль, 400 м). У 2002 році на етапі Кубка світу (25 м), Париж (Франція), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м). На чемпіонаті світу (25 м), Москва (Росія), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м), 1-ше місце (вільний стиль, 400 м). На чемпіонаті Європи (50 м), Берлін (Німеччина), – 1-ше місце (комплекс, 400 м), 1-ше місце (комплекс, 200 м), 1-ше місце (вільний стиль, 400 м).
У 2003-му на чемпіонаті світу (50 м), Барселона (Іспанія), – 1-ше місце (комплекс, 200 м), 1-ше місце (комплекс, 400 м). У 2004 році на чемпіонаті Європи (25 м), Мадрид (Іспанія), – 1-ше місце (комплекс, 200 м), 1-ше місце (комплекс, 400 м), 3-тє місце (вільний стиль, 400 м), 2-ге місце (естафета 4x100 комбінована).
І на Олімпійських іграх 2004 року (50 м) в Афінах (Греція) посіла 1-ше місце (комплекс, 400 м).