З 1 СІЧНЯ НАБИРАЄ ЧИННОСТІ НОВИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ТУРИЗМ»
18 листопада цього року можна по праву назвати днем туризму у Верховній Раді: цього дня було-таки прийнято «туристичну конституцію» України - закон «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про туризм». За прийняття закону проголосували 276 народних депутатів. (Нагадаємо, що законопроєкт був одноголосно прийнятий ще 15 липня.) З документом можна ознайомитися на сайті Держтурадміністрації.
Цього ж дня було поставлено останню крапку в ліквідації головного «гальма» готельної сфери - готельного збору. Справді, про який розвиток готельного сектора можна було вести мову, якщо готельєри були змушені віддавати державі до 80 копійок з кожної заробленої гривні?! Офіційно цей податок було ліквідовано ще в квітні цього року, але до минулого тижня він залишався в системі податкового законодавства України. Чи знизиться вартість проживання в готелях після скасування цього збору чи ні - питання риторичне, але в тому, що новий закон «Про туризм» цілком і повністю змінить роботу всієї туристичної сфери, немає жодних сумнівів.
Дебати навколо закону розділили всі туристичні фірми на тих, хто «за», і на тих, хто «проти». За словами Ігоря Голубахи, президента туристичної компанії «Гамалія» і голови нещодавно створеної Асоціації туроператорів України, за прийняття закону висловилися близько ста провідних туроператорів. Довідково: на сьогодні в Україні зареєстровано близько 5,7 тис. суб'єктів туристичної діяльності. Проти закону в основному виступають невеликі компанії. Близько 800 готелів, санаторіїв і турбаз, що мають ліцензію на заняття туристичною діяльністю, ще не визначилися зі своїми вподобаннями.
Ті, хто «за», вважають, що старий закон жодним чином не відповідає сьогоднішнім реаліям. Справді, з того часу, як він був прийнятий, минуло вже вісім років (це було в далекому 1995-му) - і сказати, що туристичний ринок змінився, - нічого не сказати. «Часто самі підприємці не могли знайти відповіді на багато питань, які виникали в них у процесі господарської діяльності, - зазначає Анатолій Матвієнко, колишній заступник гендиректора фірми «САМ», а нині перший заступник голови Держтурадміністрації. - Ніде не можна було навіть законодавчо підтвердити, чим ми займаємося!» Справді, у законі було багато «дір»: не було ні чіткої термінології, ні визначення видів туризму. За словами голови Держтурадміністрації Валерія Цибуха, новий закон враховує рекомендації Всесвітньої туристської організації, директиви ЄС і повністю відповідає світовій практиці туристичної діяльності.
Головний аргумент тих, хто виступав проти прийняття закону, - акули туризму хочуть просто монополізувати ринок, витиснувши з нього своїх дрібних конкурентів: давно, мовляв, крутяться, працювати заважають. Для цього й знадобилося поділити всіх на операторів та агентів, та ще й здерти додатково три шкури. Жарт чи що - за право іменуватися туроператором для фірми, яка займається, скажімо, дитячим туризмом і заробляє якісь 10 гривень з носа або возить автобуси до Болгарії, вирвати з обігу 20 тис.? Або платити 2 тис. євро за право продавати тури «САМа» чи «Гамалії»?! І взагалі, хто і як буде «крутити» ці гроші?
Відповімо на ці питання пізніше, а спершу визначимося з термінами. Згідно із законом, туроператори - «юридичнi особи, створенi згiдно iз законодавством України, для яких виключною дiяльнiстю є органiзацiя та забезпечення створення туристичного продукту, реалiзацiя та надання туристичних послуг, а також посередницька дiяльнiсть iз надання характерних та супутнiх послуг, i якi в установленому порядку отримали лiцензiю на туроператорську дiяльнiсть». Турагенти це, відповідно, «юридичнi особи, створенi згiдно iз законодавством України, а також фiзичнi особи - суб’єкти пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють посередницьку дiяльнiсть з реалiзацiї туристичного продукту туроператорiв та туристичних послуг iнших суб’єктiв туристичної дiяльностi, а також посередницьку дiяльнiсть щодо реалiзацiї характерних та супутнiх послуг i якi в установленому порядку отримали лiцензiю на турагентську дiяльнiсть».
Перекладаючи ці поняття нормальною мовою, їх можна порівняти з базою (туроператор) і роздрібним магазином (турагент). Один і той самий товар можна купити і на базі, і в магазині, до того ж за однаковою ціною. Єдина відмінність - «база» отримує товар безпосередньо від виробника або ж з іншої бази, а магазин - тільки з бази. Поділ турфірм на туроператорів і турагентів у світі відбувся вже давно, і Україна, до речі, була єдиною країною з усього СНД, де ці поняття не були прописані в законі, хоча на практиці використовувалися повсюдно, достатньо подивитися на рекламні оголошення.
Отже, що змінюється в роботі турфірм? Ті, хто отримають ліцензію туроператора, матимуть право на роботу з нерезидентами - зарубіжними турфірмами, - самостійно формувати турпакети і подавати документи до посольств. Вони ж нестимуть повну відповідальність перед клієнтом, якщо раптом, не дай Боже, щось станеться з їхньої вини. Турагенти ж продаватимуть готові тури українських туроператорів без права роботи із зарубіжними турфірмами. Ще одна неабияка деталь - частка будь-якого з туроператорів у статутному фонді іншої туркомпанії не може перевищувати 20% - щоб монополістам неповадно було.
Скільки ж туроператорів залишиться в Україні після набрання чинності законом? Близько сотні, вважає Анатолій Матвієнко: «У Британії великих операторів - двадцятка набереться. Решта - агенти. В однієї компанії в одному місті може налічуватися до 20 агентських офісів. Коли я був у Британії, не міг зрозуміти, чого там більше: пунктів обміну валют чи офісів турагентств. У нас же будь-яка фірма гордо називається туроператором. Хтось боїться, що закон спрямований на знищення маленьких турфірм, але якщо розібратися, вони сьогодні на 90% виконують ту функцію, яка й передбачена законом - тобто є турагентами. Єдине, що в них можуть забрати, так це можливість ходити в посольства і відкривати візи. Багато турфірм, до речі, тільки цим і живуть, а потім ми чуємо, що Україна - постачальник нелегалів... Туризм і еміграцію треба розділити - на це, власне, і спрямований закон».
До речі, за даними, озвученими на прес-конференції в Держтурадміністрації 19 листопада, дві «доблесні» турфірми - «Світ-тур» та «Інтур-плюс» - з 2000 року спокійнісінько займалися формуванням груп українців для «турів» до Мексики зі світлими намірами перетнути американський кордон. За це з майбутніх «україноамериканців» бралося по $7.000 ще в Україні та $3.000 вже в Мексиці. А далі - хто пішки, хто поповзом, хто вплав. Держтурадміністрації увагу приділило навіть ФБР - з проханням розібратися з деякими турфірмами.
З відповіддю на питання «бути чи не бути, а якщо бути, то ким?» українським турфірмам доведеться визначитися якомога швидше: отримати нову ліцензію слід до 1 квітня 2004 року (нагадаємо, що закон набирає чинності з 1 січня).
До речі, з приводу «гордо називатися». На сьогодні в Україні понад 740 органів реєстрації, в яких, за даними Держтурадміністрації, зареєстровано близько 28 «Вояжів», 17 «Глобусів», 12 «Орбіт» тощо. З яким із «Вояжів» ви маєте справу, і взагалі, хто з цих самих «Вояжів» «вояжніший» - питання вельми туманне... Переліцензування, за ідеєю, має позбавити туристів від проблеми тотожних назв, а турфірмам-близнюкам це, відповідно, додасть клопотів. Відкритим поки що залишається питання, чи можна принаймні в різних містах залишити фірми з однаковими назвами?
Найспірнішим моментом у законі, мабуть, стала стаття 15 - «Забезпечення фінансової відповідальності туроператора і турагента». Двома словами: туроператор, який працює на ринку виїзного туризму, повинен забезпечити банківську гарантію на суму 20 тис. євро. Удвічі меншу суму (10 тис. євро) повинні забезпечити туроператори, які працюють на ринку в'їзного туризму. 2 тис. євро повинні гарантувати турагентства. Страхова гарантія, до речі, існувала й раніше. Її сума становила $1.000, і забезпечити її було необхідно при отриманні ліцензії в Держкомтуризмі. Про ефективність такої гарантії говорити складно - по-перше, вона не забезпечувала споживачеві жодної компенсації за ненадані послуги, а по-друге, після закінчення трирічного терміну дії ліцензії мало хто спромагався її подовжувати.
Справді, суми немаленькі, і якщо говорити про вилучення їх з обігу турфірм - просто непідйомні. «Якраз нечисті турфірми ці гроші й знайдуть, а де їх нам узяти? І взагалі, з якого дива ми повинні вилучати з обігу живі гроші?!» - ці слова я найчастіше чула від противників закону. Тільки тут, правда, нев'язочка виходить. «Витягнути з обігу і покласти їх мертвим вантажем? Фірми, які говорять про це, навіть не показують таких обігів, - каже Ігор Голубаха. - Механізм забезпечення банківської гарантії простий: фірма звертається в банк - припустімо, в той, де в неї розрахунковий рахунок. Якщо компанія працює легально і показує на своєму рахунку реальні грошові кошти - будь-який банк зацікавлений у такому клієнті і дасть йому гарантію. Якщо у фірми немає ні офісу, ні грошей, нічого іншого, то напевно в її власників є квартира. Хай заставлять її в банку - принаймні так вони будуть відповідати за свої дії».
Президент турфірми «САМ» Сергій Дудка вважає, що сума в 20 тис. євро абсолютно недостатня, щоб хоч якось покрити ризики нормально діючого оператора. «Якби деякі керівники українських турфірм почитали, скажімо, французьке туристичне законодавство щодо захисту прав споживачів, у них би взагалі відпало бажання займатися туризмом», - коментує Анатолій Матвієнко.
Якщо не дай Боже щось станеться, куди піде ця сума? За словами Анатолія Матвієнка, вона буде використана на розрахунки з клієнтами виключно у випадку банкрутства і ліквідації фірм. «Наведу такий приклад. Лише за тими скаргами, які отримала Держтурадміністрація, фірма «У світ подорожей» обманула людей на 100 тис. грн. Найцікавіше - грошей у неї немає: офіс орендований, меблі з дому принесли, комп'ютер чийсь, телефони невідомо звідки. Статутний фонд - нуль, активів - нуль. І далі? Ну звернеться клієнт до суду? Ну визнають фірму банкрутом? Згідно із законом, розрахуватися фірма повинна в першу чергу з державою, у другу - з трудовим колективом, і тільки потім з «іншими кредиторами». А хто його знає, скільки в неї було цих «інших кредиторів»?! Саме для подібних випадків ми й вводимо цей механізм». (Деяким турфірмам, які займаються продажем авіаквитків, уже знайома робота за цією системою: банківська гарантія на суму $25 тис. - вимога Міжнародної асоціації авіаперевізників і авіаагентів IATA.)
Чи вплине введення банківської гарантії на збільшення цін на тури? «Жодним чином, - каже Ігор Голубаха, - ми ж не самогубці, щоб піднімати ціни на свої продукти і робити їх дорожчими. Максимальна накрутка, яка існує в туризмі, - 15% плюс-мінус 1-2%. І вона не стане більшою». «Подорожчання може статися тільки з однієї причини - якщо принципово змінити вартість ліцензій, - каже Анатолій Матвієнко. - Сьогодні ліцензія коштує 340 грн., і міняти її вартість, наскільки я знаю, не збираються».
І на закінчення. За даними «Украинского туристического вестника» (бюлетень Национальной туристической организации), із п'яти тисяч суб'єктів туристичної діяльності звітують лише 2.600, причому 500 із них становлять готелі, санаторії та інші засоби розміщення. 49% персоналу всіх туркомпаній працює в дрібних турфірмах штатом у кілька осіб - загалом це 13,5 тис. осіб. У штаті провідної сотні туроператорів працює 6,5 тис. осіб, а обсяги надання туристичних послуг становлять 76%. Вони ж забезпечують 96% усіх «туристичних» надходжень до бюджету - близько 30 млн. грн. на рік. Середньомісячні відрахування багатьох дрібних турфірм не перевищують 51 грн. - виходить, що їхнім працівникам не виплачується навіть мінімальна зарплата в розмірі 165 грн.
До речі, інформація до роздумів: два тижні тому близько 50-ти турфірм за один день втратили ліцензію.