20/11/0
Комісія
На зорі човникового бізнесу жодних комісій не існувало, але одного разу великий китайський чин, приїхавши до Росії, побачив на одному універмазі напис: «Магазин без китайського товару». Що таке? Китаєць зажадав роз'яснень і дізнався, що з деякого часу авторитет китайського товару в Союзі дуже низький, оскільки ввозиться сюди в основному «не-фабрика».
Повернувшись на батьківщину, чиновник вжив заходів, наслідком яких стала поява так званих «комісій», покликаних стежити за якістю товару, що вивозиться з Китаю. Комісія повинна відсікати всю «не-фабрику», а також дивитися, щоб товари, що вивозяться, хоча б і «фабрика», не були підробкою під продукцію відомих західних фірм «Адідас», «Пума» та інших. Крім того, продукція, що вивозиться, повинна мати чітке маркування «Зроблено в Китаї» або, принаймні, не мати підроблених написів типу «Зроблено в Італії», «Зроблено в Німеччині». Деякий час допускалися написи на кшталт «Абібас» замість «Адідас», якась «Пуна» замість «Пума». Потім і це заборонили.
Якщо комісія знаходить, що товар, що вивозиться, відповідає вищезазначеним вимогам, вона дає дозвіл на завантаження товару та пломбування машини, у цьому випадку фуру на китайській митниці не оглядають.
Зрозуміло, виконати всі ці вимоги човник не може, однак частина товару обов'язково купується необхідної якості. Цей-то товар і виставляється як єдиний, що вивозиться, весь же «лівак» ховається кудись у задні ряди та дальні кути. Зрозуміло, комісія чудово знає про це і за бажання легко виявить обман, але... Справа в тому, що сама комісія на склад нізащо не піде, треба через перекладача дати їй «на таксі», причому суму, в тридцять разів більшу за реальну вартість проїзду.
Тоді до призначеного терміну на склад приходить чоловік або жінка в однині, з розумним виглядом розглядає виставлені зразки товару, рідко-рідко велить розкрити найближчий ящик, де, зрозуміло, лежить дозволений до вивезення товар. На цьому, як правило, «комісія» припиняє свою роботу і підписує необхідні папери. Офіційні послуги комісії теж платні, за пару років зросли в десять разів і останнім часом становили близько двохсот доларів.
Але нещодавно цим комісіям прийшов кінець. Той самий або інший великий китайський чин зрозумів нарешті, що толку від них немає жодного, а тільки створюється зайвий ґрунт для розвитку корупції. А з корупцією в Китаї жартувати не люблять, розстрілюють навіть найбільших державних чиновників. Так і з цими комісіями: вчора були, а сьогодні немає їх. Коротко і ясно.
Безпосередньо після закінчення роботи «комісії» починається завантаження фури, для чого зазвичай використовуються дизельні вилочні автонавантажувачі. До середини 1995 року фури були казахстанські, прямим рейсом, що йшли від Урумчі до Москви. Але потім китайці, дбаючи про розвиток власного автотранспорту, практично закрили в'їзд до Китаю машин з Казахстану, і тепер доводиться наймати китайську машину від Урумчі до Алма-Ати, а там перевантажувати товар на казахську машину, яка поїде до Москви.
Завантаження китайської машини (відкритої довгої платформи) професійно проводить бригада амбалів. Вона ж накриває машину тентом (від дощу та снігу) і міцно стягує весь вантаж канатами, щоб не розвалився по дорозі. Від цих канатів частина вантажу псується, але це неминуче зло. Коштує така робота 1.200-1.500 юанів, як домовишся.
Китаєць-водій у цей час ходить навколо старшого групи і робить характерні рухи пальцями. Треба дати йому юанів 200 і пообіцяти ще 200 у Хоргосі, якщо приїде вчасно. Якщо цього не зробиш, то водій оголосить, що машина «зламалась», і ляже спати хоч на три дні. Отримавши на руки 200 юанів, китаєць починає вигукувати: «Гаї-гаї, гаї-гаї», – натякаючи на те, що казахстанські даїшники обдеруть його як липку. Лише отримавши тверді запевнення, що взаємини з казахстанською ДАІ «лобан» (тобто «хазяїн», «начальник») теж бере на себе, водій заспокоюється, і можна сподіватися, що він приїде до Хоргосу в п'ятницю ввечері, щоб вранці в суботу встигнути пройти митницю та перетнути кордон.
Продовження слідує.