Американський закон визначає поняття «біженець» так: це людина, змушена тікати зі своєї рідної країни через обґрунтований страх переслідувань на ґрунті раси, релігії, національності, членства в якійсь конкретній соціальній групі або через свої політичні погляди.
У 1990 році американський конгрес прийняв поправку Лаутенберга, згідно з якою євреї та євангельські християни, що живуть у СРСР, апріорі визнаються можливими об'єктами переслідувань. Таке допущення дещо спростило названим категоріям отримання статусу біженця у США. (Однак право на статус має лише той єврей чи євангельський християнин з колишнього СРСР, у кого в США є прямі родичі – діти, батьки, брат або сестра.)
Американський закон визначає також максимальну кількість біженців на рік, які можуть в'їхати до США з різних країн світу. Зараз цей максимум становить 80.000 осіб, з них 37.000 припадає на вихідців з Європи, включаючи країни СНД.
Раніше американські родичі потенційних біженців із колишнього Радянського Союзу самі надсилали довідку про родинні зв'язки до Вашингтонського центру. І тепер є побоювання, що нововведення внесе значну плутанину та призведе до збільшення терміну процесу оформлення статусу.
У зв'язку з цим Єврейська служба допомоги іммігрантам (Hebrew Immigration Assistance Service – HIAS) разом з іншими американськими єврейськими організаціями зайнялася широким оповіщенням про новий порядок всіх зацікавлених осіб. HIAS також перевірятиме подані документи.
Біженці з інших країн вже давно оформлюють документи саме так, як тепер належить діяти вихідцям із колишнього СРСР. Бюро у справах населення, біженців та мігрантів у держдепартаменті США повідомило HIAS, що нинішня зміна процедури необхідна, по-перше, щоб стандартизувати процес, а по-друге, щоб запобігти підробкам та фальшивкам.
Однак здобувачам статусу біженця з колишнього СРСР раніше давалося ще одне послаблення. Їхній статус біженця мав виняткову – порівняно з біженцями з інших країн – властивість: він не мав, так би мовити, терміну придатності. Тобто ті, хто отримав цей статус, залишалися його володарями протягом невизначено довгого часу. У підсумку на просторі колишнього СРСР жили 12.000 «статусоносіїв», жили і ні в яку Америку не їхали.
І ось минулого року американський уряд оголосив, що статус біженця вихідців із колишнього СРСР втрачає свою особливість – у нього з'являється термін придатності, і цей термін – 12 місяців. А як же з тими, хто отримав ще той, старий, безстроковий статус? Їхній рік минув давним-давно.
Виявилося, що хтось із них уже втратив статус, а хтось – поки що ні. Яка різниця між цими людьми? Виходячи з чого приймалося рішення? З цими та іншими питаннями лідер єврейської громади України Йосип ЗІСЕЛЬС звернувся до виконавчого віце-президента HIAS Леонарда ГЛІКМАНА. І отримав докладне роз'яснення.
– Уряд США, – зазначив пан Глікман, – неодноразово вказував нам, місцевим єврейським організаціям, на те, що біженська програма для громадян колишнього СРСР – фактично єдина у світі, яка дає статус, що не має тимчасових обмежень. А минулого року уряд жорстко повідомив громаду: воно готове підтримувати саме існування програми, але за умови введення тимчасових обмежень статусу.
Американські єврейські організації на це відповіли, що перш ніж вводити тимчасові обмеження, необхідно з'ясувати обставини людей, які своїм статусом досі не скористалися. Раптом у них на те є вагомі причини, а ми візьмемо і позбавимо їх статусу, який дає їм певну гарантію захищеності. Якщо володар статусу зможе довести, що такі причини в нього є, сказали ми своєму уряду, бажано надати йому відстрочку – зберегти статус ще на якийсь час.
Крім того, ми отримали від уряду обіцянку обов'язково попереджати кожного – за рік, причому письмово, – про закінчення дії його статусу. Нам також було важливо, щоб американський родич володаря статусу отримував таке саме повідомлення. Для нас це було гарантією, що зміст листа точно доведено до відома володаря статусу. Ми отримали ще одну обіцянку нашого уряду: за 90 днів до того, як справу володаря статусу має бути закрито (тобто до позбавлення його статусу) він має отримати ще одне письмове повідомлення.
Так ми виторгували можливість продовження статусу. За певних обставин. До них належать:
– наявність родичів похилого віку, за якими нема кому доглядати, крім тих, хто отримав статус;
– тяжка хвороба володаря статусу, яка не дозволяє йому вирушити в дорогу;
– непередбачені бюрократичні обставини.
HIAS сподівається, що в подібних випадках зможе допомогти продовжити статус.
І, тим не менше, за останній час було закрито вже 6.000 справ. Це приблизно половина з тих, хто статус отримав, але ним не скористався. Можливо, хтось помер, хтось поїхав в іншу країну... Хоча таких небагато: всього 5% листів повернулося з позначкою «вибув». Але 50% адресатів на лист-попередження просто не відповіли. І це при тому, що своєчасна відповідь була однією з вимог, викладених у листі. Люди відмовчалися – хоча їм надсилали телеграми, їм дзвонили, писали. Мовчання і стало основною причиною закриття їхніх справ. А тепер, втративши статус, вони схопилися за голову. Однак механізму відкриття вже закритої справи не існує. Воно закрите назавжди.
Тому, якщо сім'я не може виїхати з якихось серйозних причин, вона повинна просити про продовження статусу відразу – отримавши перше лист-попередження, а не за 90 днів до закриття справи, коли приходить лист-повідомлення. За 3 місяці домогтися продовження неможливо.
Усе це стосувалося тих, хто отримав статус біженця до 1 січня 2000 року. У них статус був ще безстроковий.
Ті ж, хто проходив інтерв'ю в посольстві США після 1 січня 2000 року, отримав статус на жорсткий термін – на 12 місяців, протягом яких вони повинні в'їхати до США. Якщо вони хочуть отримати продовження, їм треба представити найсерйозніші на те підстави. Переліку таких підстав немає. Все вирішується індивідуально. Однією з таких підстав може стати тяжка хвороба. Але треба мати на увазі, що в багатьох випадках переліт долали дуже літні паралізовані люди – їх перевозили на ношах...
Це повинні знати і ті, хто ще тільки планує просити про статус біженця. Адже підготовка до виїзду на ПМЖ – справа непроста і подолати її за 12 місяців вкрай складно. Готуватися треба ще до подання документів, але робити це треба з оглядкою: немає стовідсоткової гарантії, що всякий єврей чи євангельський християнин, який має прямих родичів у США, отримає статус біженця. Деяких взагалі не приймають у програму – навіть не запрошують на інтерв'ю. Це відбувається тоді, коли, на думку офіцера імміграційної служби, справа не підпадає під жодну категорію, передбачену законодавством про біженців. Серед євреїв у першому півріччі 2000 року таких було 1,6%, а у другому -2,3%.
З тих же, кого до програми прийняли, не всі змогли довести факт переслідувань. Їм дали статус «пароль». У першому півріччі минулого року «пароль» отримали 13,4% євреїв, у другому – 21,2%. Відповідно, статус біженця отримали 85% та 76,5%. З неєвреїв не були прийняті до програми 12%, отримали «пароль» 22,7%, а статус біженця – 65%.
В ході тієї ж розмови Йосип Зісельс поскаржився, що в Україні немає офісу HIAS, а, отже, ніде отримати інформацію, порадитися щодо своєї справи. Такого офісу немає і в Москві. Тобто в Москві він насправді є, але, мабуть, не бажаючи бути обложеним доскіпливими клієнтами, залишається у глибокому підпіллі, ховаючись під дахом Міжнародної організації міграції (МОМ).