Загалом, питань виникло багато. І за роз'ясненнями ми вирішили звернутися до Олександра ЯБЛОНСЬКОГО, генерального директора компанії «STI-Україна». Річ у тім, що «STI-Україна» розпочала свою роботу в цій галузі ще в 2000 році, ставши, таким чином, першопрохідцями у нелегкій справі подорожей нашої непосидючої молоді.
Повторення пройденого
Отже, для всіх зацікавлених: програма Work & Travel існує вже 30 років. Її основна мета - це культурний обмін, знайомство з країною та її мешканцями, взаємне збагачення, «розширення свідомості». Чотири місяці роботи (як правило, у сфері обслуговування) плюс місяць подорожі Америкою - і ви побачите інший світ. Так, заробити можна, але це не самоціль. Саме тому програма Work & Travel призначена тільки для студентів - як найпрогресивнішої частини молоді. Всі «піонери» Work & Travel повернулися додому в Україну. Тому що шлях нелегала - це дорога в нікуди! Рано чи пізно, але нелегальне перебування закінчується видворенням із країни, і тоді вже цивілізовано потрапити на Захід вкрай важко.
«Я хотів би звернути увагу на те, що Work & Travel - це програма міжурядових обмінів Cultural Exchange Programs, яка курирується безпосередньо Держдепартаментом США, - говорить Олександр Яблонський. - Відповідно, це досить високі вимоги до процедури відбору всіх організацій-учасників. Американська фірма-спонсор, яка забезпечує всю підтримку нашого студента по той бік океану, гарантує кваліфіковану допомогу в підборі робочого місця та добропорядність роботодавця, який гарантує оплату праці. Американська сторона також забезпечує допомогу в підборі місця проживання та інформаційну підтримку. Зі свого боку, українська фірма-партнер гарантує серйозність і відповідальність наших студентів, їхнє чітке розуміння, навіщо і на скільки часу вони їдуть до США. Учасники повинні усвідомлювати, що ця програма призначена, насамперед, саме для знайомства з країною, а не для заробляння «скажених» грошей.
За програмою Work & Travel щороку до Америки приїжджають приблизно 250 тисяч студентів з усього світу. В Україні ми одні з перших запропонували цю програму. І влітку 2001 року за нашої допомоги до Америки поїхало аж... шестеро українців. У 2002 році їх стало кілька десятків, а цього літа ми плануємо щонайменше подвоїти кількість українських учасників програми. З кожним роком інтерес нашої молоді до цієї програми зростає. Мені дуже приємно, що телефонують і приїжджають студенти з Чернігова, Запоріжжя, Одеси, Черкас, Луганська. Із Сум, наприклад, планує їхати близько 20 осіб. До речі, цього року ми вперше відчули нестачу власних кваліфікованих людських ресурсів: питань багато, а тлумачно відповісти часом буває нікому - всі зайняті.
Змінилося і ставлення американського посольства до українських учасників програми. Якщо у 2001 році було до 50% відмов у візі після першого інтерв'ю, то минулого літа цей показник знизився до 30%. У новому році, я впевнений, відсоток відмов стане ще меншим. Підготовці студентів до інтерв'ю ми приділяємо дуже багато часу, а у разі відмови завжди говоримо: «Подаємо на апеляцію!» І, як правило, результат позитивний».
Вирушаючи в далеку дорогу...
Не секрет, що багато хто згоден вирушити до Америки хоч котом у мішку - мовляв, там, на місці, розберуся. А даремно - поїхавши так, повернутися можна «опудалом або тушкою». На що ж усе-таки варто звертати увагу тим, хто вперше наважився стати учасником цієї програми?
«Я б порадив уперше скористатися послугами якоїсь відомої організації, що пропонує програму Work & Travel, - продовжує Олександр Яблонський. - Так, спритні російські студенти самостійно можуть скласти резюме, розсилають його і ведуть активне листування з американськими роботодавцями. Але наші студенти часто навіть рідною мовою резюме скласти не можуть. А вже про те, щоб самостійно шукати роботодавця на Заході... Тому перший раз ви їдете на все готове: вам підбирають робоче місце, організовують зустріч, допомагають влаштуватися. Наступного року, якщо пощастить, можете вже спробувати поїхати самостійно.
А ще важливо не сприймати програму Work & Travel як просто випадковий «стрибок в Америку». Річ у тім, що у світі вже давно існує певне глобальне село студентства та молоді. З 2000 року «STI-Україна» представляє в Україні ISTC - International Student Travel Confederation. Ми поставили собі за мету: організувати весь процес молодіжних подорожей, включно з міжнародною дисконтною карткою ISIC, пільговими авіаквитками, програмами освіти, подорожей і страхування для молоді, яка подорожує. Минув час, у нас з'явилися послідовники. А це означає, що, по-перше, ми робимо те, що потрібно тут і зараз, і, по-друге, робимо це добре!
На що ще потрібно звертати увагу? Іноді мене запитують: «Як бути, якщо мова „в пасиві“? Відповідаю: вчити і домагатися того, щоб вона стала „в активі“. Без упевненого знання англійської я б не радив їхати. Річ у тім, що ця програма не передбачає жодного навчання. Вас не будуть вчити ні англійської, ні життя - там, на місці, ви повинні будете спілкуватися з оточуючими, працювати і заробляти на проживання, харчування та „дрібні радощі життя“.
Ще варто звернути увагу студентів на необхідність мати деяку суму грошей на перший час - до першої зарплати. Як правило, перші зароблені гроші ви отримаєте приблизно за два тижні. А пачка цигарок коштує $5, банка пива - $2. Ну і так далі. Крім того, існує таке поняття, як депозит за житло, - тобто, поселяючись, ви повинні внести певну суму. Причому що довше ви збираєтеся жити в цьому місці, то більшу суму доведеться заплатити. Тому краще оформлятися на тиждень, а потім продовжувати проживання.
Тепер пару слів про подорожі. Як правило, за три-чотири місяці наші студенти встигають перезнайомитися одне з одним, і тому коли настає момент «підкорення Америки», у них уже є своя компанія. У складчину купується десь за $300 драндулет, і на ньому вирушають кружляти Штатами. Наші водійські права дійсні, а деякі примудряються оформити собі й міжнародні права. А взагалі, план подорожі краще намітити ще вдома. Як правило, отримавши пропозицію про роботу, я підводжу нашого студента до великої карти Америки (вона в нас в офісі на стіні висить), показую, де він буде працювати, а далі молода людина дивиться, що там є поруч, які місця і куди йому звідти буде краще податися».
Страждання сучасного Ваньки Жукова
Чи все так ясно і безхмарно на американському горизонті для наших студентів? Та як сказати... Бувають і хмаринки. Але зрілість і самостійність людини тим і визначається, що неприємні несподіванки, які виникли, вона сприймає спокійно і зважено. Чого іноді не скажеш про деяких ніжних створінь.
Один страдалець потрапив прибиральником у невеликий, але жвавий американський ресторанчик. У розпал сезону роботи було - хоч відбавляй: прибери, протри, подай, принеси... Господар був суворий, але справедливий: за швидку роботу виплачував бонуси, а за перекури нещадно штрафував. Але загалом усі були задоволені. Усі, крім одного. Через три тижні «цієї каторги» він подзвонив у Київ і... попросився додому. Так би мовити, «милий дідусю, забери мене звідси»...
За словами Олександра Яблонського, «зрілість, самостійність і відповідальність - це те, без чого в Америці кроку ступити не можна. Людина, яка вирушає далеко від батьківщини і від тата з мамою, повинна мати мужність приймати дорослі рішення і бути готовою до різних життєвих ситуацій». «Я завжди прошу хлопців бережно ставитися до нервів своїх батьків, - пояснює він, - адже вони дуже хвилюються за свою дитину. Тож, шановні діти, вчасно телефонуйте своїм близьким!»
Добре, якщо симптоми тривожних ситуацій проявляються ще на батьківщині. Гірше, коли проблема виникає там, за океаном. Іноді співробітникам українських фірм навіть складно припустити, де може з'явитися прокол. Наприклад, практично всі учасники програми Work & Travel із захопленням передчувають майбутні подорожі. Хоча... Одна з майбутніх учасниць приголомшила всіх несподіваним питанням: «Добре, з роботою все зрозуміло. А де я потім маю подорожувати?» Дівчині запропонували буклет американської турфірми, яка пропонує тури по Америці саме для таких учасників Work & Travel, і пояснили, що на місці в неї буде набагато більше можливостей і часу для того, щоб визначитися, куди і з ким вирушати в подорож. На що вона простодушно зауважила: «А я думала, ви все це забезпечуєте...»
Висновок (маленький, але оптимістичний)
«Я завжди пояснюю хлопцям: зрозумійте, це якісно новий виток вашого життя, ви побачите інший світ і зможете зіставити його з вашим світом, - говорить Олександр Яблонський. - Повернувшись, хлопці почуваються «like a big fish in a small tank». Те, що вони бачать там, за океаном, не обов'язково має бути кращим чи гіршим, ніж удома, - просто це щось інше. А якщо ти хочеш змінити щось у своїй країні, ти повинен спочатку побачити навколишній світ».
Загалом, готуйся, дядечку Семе: українські студенти вже пакують рюкзаки. Досвід минулих поїздок показує, що їдуть енергійні, оригінально мислячі, неординарні хлопці. Тож буде там і work, буде і travel!