У вироку йдеться про порядок розподілу по країні єврейських іммігрантів з країн колишнього СРСР, які були прийняті на постійне проживання в ФРН зі статусом контингентних біженців. У цьому рішенні адміністративний суд також уточнює досить розмитий статус і правове становище цієї групи емігрантів.
СКАРГА ДВОХ КУЗЕНІВ
Зі скаргою до суду звернулися дві родини єврейських емігрантів з України та Молдови, які в судовому порядку вимагали перерозподілу на проживання з федеральної землі Саксонія до федеральної землі Рейнланд-Пфальц. Як обґрунтування було наведено аргумент, що в землі Рейнланд-Пфальц проживає родина кузена жителя Саксонії, з якою у «саксонців» існують сімейні, релігійні та особисті зв'язки. Влада землі Рейнланд-Пфальц відхилила клопотання заявників про перерозподіл із землі Саксонія до землі Рейнланд-Пфальц. Підстава – покладений компетентними німецькими відомствами на заявників обов'язок проживати в землі Саксонія. Проти рішення влади про призначення місця обов'язкового проживання і була спрямована скарга позивачів.
ЖИТИ ТРЕБА ТАМ, ДЕ ВЛАДА ВКАЗАЛА
Адміністративний суд відхилив скаргу з наступним обґрунтуванням: закони ФРН не гарантують єврейським емігрантам прийом до Німеччини. Існуючий порядок квотованого прийому визначається доброю волею федерального уряду. Угода про переселення є індивідуальною двосторонньою угодою між потенційним емігрантом та урядом Німеччини. А це означає, що переселення відбувається на обговорених сторонами умовах.
Особливо важливою умовою є згода єврейського емігранта на проживання у вказаній йому німецькою владою федеральній землі. Такий порядок розселення відповідає інтересам Федеративної Республіки. В іншому випадку весь потік емігрантів спрямувався б у найбільш привабливі федеральні землі. Рівномірний розподіл емігрантів по країні, в тому числі і в менш цікаві східні федеральні землі, відповідає суспільним інтересам Федеративної Республіки. На думку суду, адміністративні органи також мають право перешкоджати скупченню емігрантів у перенаселених міських конгломераціях ФРН.
КУЗЕН – НЕ РОДИЧ,
ЄВРЕЙСЬКІ ЕМІГРАНТИ – НЕ БІЖЕНЦІ
Щодо конкретної ситуації позивача суд дійшов наступного висновку: стверджувані родинні зв'язки не мають особливого значення, оскільки в даному випадку мова йде не про ядро сім'ї, а про більш-менш віддалену спорідненість. Релігійні мотиви, на думку суддів, у даному випадку не повинні відігравати особливої ролі, оскільки в межах досяжності в землі Саксонія для всіх контингентних біженців є достатня кількість єврейських громад з можливостями для богослужіння.
У своєму рішенні адміністративний суд детально зупинився на вимогах параграфів 23 і 26 Женевської Конвенції про статус біженців. Згідно з цими приписами, визнані політичні біженці не повинні піддаватися просторовим обмеженням з боку влади приймаючої держави або дискримінації при доступі до соціальної підтримки порівняно з корінним населенням. На думку адміністративного суду Нойштадт, ці приписи ратифікованої парламентом ФРН Конвенції не стосуються ситуації контингентних біженців, які приймаються в ФРН на основі добровільних зобов'язань уряду країни.
СТАТУС КОНТИНГЕНТНОГО БІЖЕНЦЯ
ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕ З'ЯСОВАНИМ
У відповідь на цю аргументацію слід було б заперечити, що практика прийому єврейських контингентних біженців базується на Законі про заходи щодо контингентних біженців, прийнятих в рамках гуманітарної допомоги (Gesetz ueber Massnahmen fuer im Rahmen humanitaerer Hilfsaktionen aufgenommene Fluechtlinge).
Згідно з §1 цього закону, положення Женевської Конвенції поширюються і на контингентних біженців. Свою думку я хочу підкріпити посиланням на рішення Федерального адміністративного суду. Це рішення було прийнято за скаргою офіційно визнаного біженця (не єврейського походження), також незгодного з призначеним йому місцем проживання.
В результаті розгляду справи суд дійшов висновку про недопустимість застосування до офіційно визнаних біженців вимог §120 Abs. 5 S.2 Федерального закону про соціальну допомогу. Цей параграф дає право соціальному відомству припинити виплату соціальної допомоги біженцю, який самовільно переїхав на інше місце проживання за межі визначеної йому для проживання федеральної землі.
Керівні вказівки Федерального адміністративного суду уточнювали права офіційного біженця. У випадках з єврейськими емігрантами мова не йде про формально визнаних біженців. Застосування закону про гуманітарну допомогу як правової бази прийому єврейських емігрантів має загальний характер через відсутність спеціальних законів. Я не беруся достовірно передбачити, яке рішення прийме Федеральний адміністративний суд за позовом контингентного біженця єврейського походження про отримання дозволу на зміну місця проживання.
ПИШІТЬ ЗАЯВИ
У випадках такого роду слід обдумати зміну місця проживання з використанням усіх наявних юридичних можливостей. З цією метою зацікавлені особи можуть звернутися з обґрунтованим клопотанням про перерозподіл до того відомства, яке направило їх на теперішнє місце проживання.
Іншим шляхом є пряма подача заяви про надання соціальної допомоги до місцевого соціального відомства за новим (бажаним) місцем проживання. Для цього у заявника повинні бути передбачені законом передумови для отримання соціальної допомоги (нужденність, безробіття, відсутність власних коштів). Відмову місцевого соціального відомства надати запитувану соціальну допомогу слід оскаржити в компетентному адміністративному суді.
Звернення до суду не дає гарантії на успіх і загрожує певним ризиком. Як я вже казав, неможливо передбачити, чи погодиться Федеральний адміністративний суд поширити положення Женевської Конвенції про біженців на єврейських емігрантів з країн колишнього СРСР. У термінових випадках, коли з особистих причин контингентному біженцю є абсолютно необхідним, не гаючи часу, змінити місце проживання, слід звернутися до адвоката та обдумати можливість піти описаними мною шляхами.
У розглянутій справі адміністративний суд Нойштадт заперечує наявність тісних сімейних зв'язків між кузенами. З цього приводу я хочу зауважити, що в житті можливі різні ситуації. Наприклад, родичі проживають у різних федеральних землях і один із них тяжко захворів та потребує стороннього догляду. Інший родич готовий взяти на себе турботу про хворого. У цьому випадку можна говорити про наявність тісних родинних зв'язків та необхідність постійної присутності родича для здійснення необхідного догляду.
Томас ПУЭ,
німецький адвокат.