ВІЧНЕ БЛАЖЕНСТВО ПО-ПАРИЗЬКИ
Звідки ж взялася назва вулиці? «Елізіумом» давні греки називали ту частину потойбічного світу, де перебували праведники. Вирушити на Єлисейські Поля, по суті, означало померти, потрапити до обителі блаженних.
Звісно, і самі Єлисейські Поля, і навколишні вулиці раніше не дуже відповідали уявленню про «царство вічно блаженних тіней». Ці квартали на початку століття називали «кварталами людей з автомобілями», а володіння автомобілем у Парижі, ймовірно, наближало їхніх власників до вічного блаженства.
ІМІДЖ – УСЕ
Наприкінці 70-х найкрасивішу вулицю світу заполонили закусочні швидкого харчування та автостоянки. Для Єлисейських Полів це були роки занепаду, повільної деградації. Президент Жак Ширак, ще за часів свого мерства в Парижі, вирішив повернути вулиці її первісний сенс і розпорядився прибрати під землю парковки, що захаращували її, висадити нові дерева та покращити стан пішохідної зони. Тепер тут знову гуляють. За останні шість років розкішні вивіски знову прикрасили фасади будинків. Знаменитий кондитер Ладюре відкрив чайний салон, за ним пішов не менш знаменитий Вуїтон. Три роки тому знову відчинив свої двері палас-готель «Маріотт» (будинок 72). Провести одну ніч «на найкрасивішій вулиці світу» коштує нині 1.800 франків ($1 = 6,2 франка).
Якщо наприкінці 80-х іноземні фірми неохоче селилися на Єлисейських Полях, то тепер вони поспішають застолбити місце. Незважаючи на шалену орендну плату – від 10 до 35 тисяч франків за квадратний метр, на кожну пропозицію є не менше 15 заявок. Найпрестижнішою вважається сонячна, парна сторона. Для дрібних торговців на Єлисейських Полях просто не залишилося місця. Так, власник галереї Рон-Пуен (будинок 24) потіснив безліч крамничок, влаштувавши у підвальному поверсі величезний торговельний зал. Чого тільки не продають на Єлисейських Полях, але, як не дивно, тут не шанують торгівлю ігровими приставками, а також зали гральних автоматів. Швидше за все, це питання іміджу.
ШИК, ФНАК ТА ІНШІ
Магазини тут звучно іменуються торговельними галереями. Галерея «Кларидж» (будинок 74) завдячує своїм відродженням приходу магазину аудіо- та відеопродукції «Фнак», який склав конкуренцію улюбленому магазину молоді «Вірджин Мегастор», що знаходиться поверхом нижче. Сюди заходять купити диск улюбленого шансоньє чи модної групи, однак ціни викликають повагу. Одне тішить – тут теж бувають розпродажі та знижки.
«Галере Де Шан» (будинок 84) вдалося спокусити «МакДоналдс», який нещодавно відкрив там другий зал, без цього її справи йшли неважливо. Галерея «Аркади» (будинки 76-78) поступово знижує планку до рівня продажу ширвжитку, а невелика сучасна галерея «Єлисеї-26» стійко підтримує високий рівень. Парна сторона дала притулок цілій плеяді модних взуттєвих магазинів: «Андре», «Клерже», «Ейро», «Баллі», «Шарль Журден».
Окрема розмова про парфумерних гігантів. Двадцять тисяч людей щодня не в змозі пройти повз гостинно відчинених дверей найбільшого парфумерного магазину Франції «Сефора» (будинок 70), де у відкритому доступі можна спробувати всі парфуми та забрати з собою для подальшого обмірковування паперові смужки зі зразками. Інтер'єр магазину оформлений як великий круїзний лайнер, заставлений незліченною кількістю ароматної продукції. Є тут і столики з книгами про запахи, і таблиці, що дозволяють порівнювати ціни на парфуми в різних містах світу. Сміливо можна стверджувати, що жодна жінка не вийде звідси без покупки мінімум на 300 франків. А жваві літні француженки прямують просто до стійки з улюбленими парфумами, і щедро окропивши себе, продовжують прогулянку по Полях.
В унікальному особняку початку століття (будинок 68) з дня заснування розташовується ще один із найстаріших парфумерних домів Франції «Герлен», до колекції якого входять два сорти парфумів з назвою «Шан-з-Елізе». Майже біля самої арки зустрінеться і полюблений російськими жінками «Ів Роше».
СПРОБУЙТЕ ПОЧАТИ З ПОЧАТКУ
Найзнаменитіша вулиця Парижа тягнеться вдалину на кілометри, проходить під Тріумфальною аркою на площі Зірки, стає потім авеню Великої Армії, якою Наполеон зі своїми загонами попрямував до Москви, і переходить за Парижем в авеню де Нейї. Її пряма лінія – одна з найкращих перспектив Парижа. Ця красуня-вулиця, обсаджена з двох боків деревами, починається, як вважають одні, майже біля воріт Тюїльрі і лежить на одній прямій з Луксорським обеліском та двома Тріумфальними арками, а закінчується там, де заходить сонце, – за новою Аркою Дефанс.
Інші ж вважають, що вулиця бере свій початок від Тріумфальної арки, звідки у дні національних свят стартують колони військових, і виходить на площу Згоди. У цій своїй частині вона підводить нас до проспекту високої моди авеню Монтень, де нещодавно знову відкрився найкращий готель Європи «Плаза Атене», до дорогих художніх галерей авеню Матіньон та до найкращих ювелірів на вулиці Франциска I.
Як би там не було, пройти її потрібно всю і краще не один раз, тільки тоді можна буде вважати, що в Парижі ви побували.
СМАК ДО ЖИТТЯ
Коли француз хворіє, він не каже: «Я погано себе почуваю», а сумно повідомляє: «Я втратив смак до життя». Ось цей знаменитий смак найкраще відчувається за столиком якогось кафе. Їхні великі тераси, що заповнили тротуари, чимало сприяли популярності Полів. У шикарному ресторані «Фуке» писав свої оповідання Хемінгуей. До речі, бар «Фуке» (на розі вулиці Георга V) залишається єдиним, куди не пускають дам без кавалерів. У будинках 76-78 розташувався бар-магазин-ресторан «Планета Голлівуд», дітище Вілліса, Сталлоне та Шварценеггера. Американські страви подають тут під соусом жахів з кінобойовиків.
Якщо стояти обличчям до Тріумфальної арки, то на лівій стороні можна побачити ресторани «Ладюре», «Дім Ельзасу», на перетині з вулицею Лінкольна – знаменитий японський ресторан «Санторі», а на вулиці Бассано – «Распутін».
Випити чарочку на Єлисейських Полях – це завжди розвага для тих, хто любить спостерігати за іншими: обличчя перехожих змінюються, як у калейдоскопі. Але присутність на цьому спектаклі обійдеться недешево, адже ціни тут вищі, ніж в інших місцях, навіть на просту чашечку кави, а вже про чай і говорити нема чого. Французи легко та витончено назвали чай (притому з пакетика) натуральним напоєм і беруть за нього більше, ніж за каву – 22 франки. Якщо вам не дісталося місця всередині кафе або на терасі, а їсти все ж хочеться, то можна купити сендвічі або «кіш» – ароматні пироги типу піци – прямо з прилавка, що виходить на вулицю. А присісти завжди можна на лавку під деревом.
Прожувавши бутерброд і залишившись із серветкою в руці, туристи озираються в пошуках урни або чогось, що її нагадує. Я так і не знайшла, а осквернити Єлисейські Поля зім'ятим папірцем не наважилася. І даремно: по тротуару безперервно снують вперед-назад електромобільчики і всмоктують, як пилосос, усе сміття. Мені потім пояснили, що урни існують у вигляді тумб, але в них не можна просунути навіть недопалка – це запобіжний захід проти терористів.
СВЯТО ДО РАНКУ
Кабаре «Лідо», яке вже 70 років є символом паризького нічного життя, прозвали «пляжем Парижа» ще в 1928 році, коли воно облаштувалося в підвалі приватного особняка з каналами та гондолами, як у Венеції. Півстоліття потому воно перебралося на місце колишнього кінотеатру «Нормандія» (будинок 116 біс). Тут вечеряють із шампанським, танцюють і присутні на іскрометному шоу з піснями та канканами у виконанні дівчат топлес.
Вхідний квиток (від 385 до 1.015 франків залежно від дня тижня та набору розваг) дає право взяти участь у розіграші подарунків від «Лідо». Передноворічний ураган, правда, зірвав із мюзик-холу дах, але на якості нового шоу «Чарівно» це не позначилося: знамениті Блубелл Герлс демонструють чудеса нової хореографії в поєднанні з чисто технічними трюками.
Паризькі ночі на Єлисейських Полях стають гарячими кубинськими ночами з ромом, сигарами та закусками тапас у клубі «Монте-Крісто» (будинок 68) або прямо-таки вулканічними в епіцентрі нічного життя – клубі «Куїн» (будинок 102), куди щовечора заходить до тисячі відвідувачів і серед них найчарівніші модниці Парижа. Це нескінченний рух і звук. Кожен може захопити з собою маску або пір'я та брати участь в імпровізованому шоу. Велика ймовірність зустріти тут зірок кіно.
НЕПАРНА СТОРОНА
Російський «Аерофлот» зайняв непогану позицію в будинку 33, а агентство «Ер Франс» після війни облаштувалося ближче до площі Зірки в будинку 119, не зумівши знайти місця на сонячній стороні. Висока будівля Управління з туризму (будинок 127) видно звідусіль. Сюди можна сміливо приходити за безкоштовними картами та екскурсійними проспектами. Будівля Комерційного Кредиту (будинок 103) відома тим, що до 1918 року тут знаходився готель-палас «Єлисейські Поля», де була захоплена шпигунка Мата Харі. Автомобільна фірма «Рено» (будинки 51-63), щоб відсвяткувати своє століття, організувала виставку машин у своїй вітрині.
САДИ, ПАЛАЦИ Й ТЕАТРИ
Частина вулиці між Рон-Пуен і площею Згоди має зовсім інший вигляд. Величезні розлогі дерева та квітучі англійські сади, що увійшли в моду за часів Другої імперії, запрошують на прогулянку алеєю Марселя Пруста. Особливо красиво тут навесні, коли цвітуть рододендрони. За густим листям ховаються численні павільйони: «Ледуайєн», побудований за Людовіка XVI, досі залишається святилищем французької кухні, як і літні палаци «Елізе» та «Лоран» на протилежному боці вулиці. Пізніша споруда «Еспас П'єр-Карден» використовується для виставок, спектаклів та як літній ресторан. Тут з успіхом йшла «Юнона і Авось» у постановці нашого Ленкому. Крізь дерева можна побачити куполи палаців, зведених для всесвітньої виставки 1900 року в помпезному стилі тієї епохи. Великий Палац слугує місцем проведення престижних виставок і не менш престижних культурних заходів, куди з'їжджається весь бомонд, а в Малому Палаці діє постійний музей. Знаменитим Театром Маріньї керував колись король оперети Оффенбах – це був перший театр на Єлисейських Полях.