Зона євро пережила кризу, яка загрожувала їй розпадом. Але вистояла і кинула виклик найбільшій економіці планети – американській, поклавши край монополії долара як світової резервної валюти.
Однак це тільки початок: єврозона навряд чи пройшла половину шляху до єдиного бюджетно-фінансового союзу, що гарантує стабільність єдиної валюти, і результат цієї подорожі далеко не визначений.
Що дала Європі єдина валюта, як ставляться до неї європейці і що буде з євро в майбутньому – розбиралися журналісти Бі-бі-сі.
1. Євро – це добре
Так вважає переважна більшість жителів єврозони. Причому євро корисний як для Євросоюзу (74%), так і для їхньої країни (64%), відповіли респонденти останнього регулярного опитування Єврокомісії в жовтні 2018 року.
Тільки на Кіпрі (47%) і в Литві (42%) менше половини вважають євро корисним для своєї країни. Навіть у переживаючих кризу Греції та Італії прихильників єдиної валюти більшість – 60% і 57% відповідно.
2. Друга економіка світу
У 19 країнах єврозони живуть 340 млн осіб – це більше, ніж у США. А з урахуванням того, що до євро прив'язані валюти ще кількох країн, він відіграє ключову роль у житті півмільярда осіб і в подальшій інтеграції Європи.
З 28 країн Євросоюзу в якийсь момент перейти на євро зобов'язані всі, крім Великої Британії, яка виходить з ЄС у березні, і Данії – але її крона фактично прив'язана до єдиної європейської валюти.
За оцінками МВФ, у 2018 році економіка єврозони зберегла за собою друге місце у світі, знову обійшовши китайську. За обсягом ВВП (13,7 трлн доларів) вона поступається тільки США (20,5 трлн), а спільно на них припадає 40% всієї світової економічної активності.
До появи євро головною світовою резервною і торговою валютою був долар. Тепер же на євро припадає приблизно п'ята частина резервів центробанків і понад третина світової торгівлі.
3. Покоління €
Деякі досі не звикли до євро. Згідно з опитуваннями, кожен сьомий житель єврозони щодня перераховує ціни в колишню валюту. І це не залежить від того, як довго країна провела в єврозоні. Так, наприклад, у Латвії, яка перейшла на євро лише в 2014 році, 86% не згадують про лати, тоді як у Бельгії кожен другий, а в Німеччині – кожен третій житель переводять ціни у франки та марки навіть після 20 років обігу євро.
Щоправда, серед молоді до 24 років таких не більше 5 відсотків. У Європі виросло ціле «покоління €». Близько 38 відсотків населення країн єврозони за своє доросле життя не знали іншої валюти, підрахувала газета FT.
4. Прощавай, 500 євро!
Запуск готівкового євро в 2002 році став найбільшим обміном грошей в історії. Європейці обміняли 9 млрд банкнот і 107 млрд монет колишніх валют на 14 млрд паперових і 52 млрд металевих євро. З тих пір обсяг готівки тільки збільшувався, незважаючи на поширення платіжних карток, і зараз в обігу вже 21 млрд банкнот на 1,2 трлн євро.
До двадцятої річниці європейський центробанк повністю оновив модельний ряд єдиної валюти. Слідом за купюрами номіналом 5, 10, 20 і 50 євро в наступному році замінять 100 і 200 євро.
А ось найбільшу купюру в 500 євро в майбутнє вирішили не брати, оскільки вона виявилася найпопулярнішим засобом платежу в кримінальному світі. Вже випущені п'ятисотки залишаться в обігу, але з 27 січня 17 національних центробанків перестануть друкувати нові, а наприкінці квітня і двоє, що залишилися (німецький і австрійський), попрощаються з 500 євро.
Долю найбільшої купюри ризикують розділити найдрібніші монети. Опитування показують, що дві третини жителів країн єврозони підтримують ідею позбутися мідяків номіналом один і два євроценти.
5. Кризова стабільність
З 20 років епохи євро рівно половину єврозона провела, оговтуючись від світової фінансової кризи десятирічної давності. Він перервав впевнене зростання багатства країн, які перейшли на єдину валюту.
З іншого боку, ці два десятиліття були відзначені відносно низькою інфляцією – в середньому 1,7% на рік, зазначає ЄЦБ, головне завдання якого – забезпечити цінову стабільність. Це нижче, ніж в окремих країнах у десятиліття, що передували переходу на євро.
І майбутнє єврозони далеко не безхмарне. Єдина валюта позбавляє країни єврозони можливості підтримати конкурентоспроможність девальвацією, і тому щоразу, коли де-небудь справи йдуть неважливо, політики із задоволенням струшують пил з ідеї відмови від євро.
Перспективам зростання єврозони загрожує і масштабна програма стимулів європейського центробанку. Оскільки економіка США після кризи відновилася швидше, ФРС вимкнула друкарський верстат раніше ЄЦБ. Ставки в Америці зростають, підвищуючи привабливість долара і ефективність грошово-кредитної політики США.
У Європі ж ставки, як і раніше, близькі до нульових, а зростання все ніяк не повернеться до докризових рівнів. Неминуче підвищення вартості кредитів погіршить головну проблему єврозони – обслуговування і рефінансування гігантських боргів деяким країнам не по кишені навіть при поточних ставках.
Після масштабної кризи десятирічної давності єврозона створила захисні механізми і спільно з Євросоюзом зібрала півтрильйона євро на порятунок країн, які потрапили в біду. Щоправда, більша частина цієї суми вже роздана постраждалим від останньої кризи – Греції, Португалії, Іспанії, Ірландії та Кіпру.
Для більшої живучості єврозоні потрібна більш тісна інтеграція: банківський союз, спільний бюджет, єдиний борговий ринок. На цьому шляху вона зробила тільки перші кроки, і наступний 2019 рік обіцяє нові випробування.
Американський президент Дональд Трамп продовжує торговельну війну з усіма, включаючи Європу. Перед виборами європарламенту в деяких країнах єврозони зростають антиєвропейські настрої. А головний ентузіаст банківського союзу, президент Франції Еммануель Макрон, загруз у внутрішніх проблемах.
Тим часом у Німеччині, найбільшій економіці єврозони та головному прихильнику бюджетної дисципліни, добігає кінця епоха Анґели Меркель. А в ЄЦБ завершується правління Маріо Драґі, підпис якого красується на всіх нових купюрах євро. Восени він залишить свою посаду, і від того, хто стане новим керівником європейського центробанку, багато в чому залежатиме його політика.