Вирішив скористатися послугами однієї з фірм, що пропонують працевлаштування за кордоном. Ваша газета розповідала про те, що у таких фірм має бути ліцензія. Підкажіть, будь ласка, де я можу отримати інформацію про цю ліцензію, яка зазвичай вказується в рекламі фірми? Адже не виключено, що вони можуть написати там які завгодно циферки...
Микола ФЕДЧУК, Житомирська обл.
Хоча при публікації рекламних оголошень фірм-посередників з працевлаштування українських громадян за кордоном редакції газет і журналів зобов'язані перевірити наявність у них ліцензії, дійсно не виключено, що там можуть бути вказані цифри «з стелі». Тому бажаючі скористатися послугами працевлаштовуючих фірм не тільки можуть – але й повинні з'ясувати, чи дійсно цікавій їм фірмі видавалася ліцензія на право займатися цією самою працевлаштовуючою діяльністю. Докладніше про це ми розповідали у статті «Механізм отримання ліцензії на посередництво у працевлаштуванні та робота за кордоном» в «Заграниці» №07(419).
Навести довідки про справжність вказаного в рекламі номера ліцензії можна там, де цю ліцензію видають (і відбирають – у разі порушення ліцензійних умов) – в Міністерстві праці та соціальної політики України. Поштова адреса: 01023, Київ-23, вул. Еспланадна, 8/10; тел.: (044) 220-43-69. Можете запастися також телефонами громадської приймальні міністерства: (044) 226-24-45, 220-54-48.
Думаємо, не зайвими будуть ще кілька наших порад, про які ми вже говорили раніше. Коли ви зберетеся віддати комусь свої гроші, не забудьте взяти в нього розписку або квитанцію – із зазначенням назви фірми, номера ліцензії, імені власника (начальника), юридичної та фактичної адреси фірми. Так само відповідально слід підходити до укладання контракту. Перш ніж платити гроші, треба переконатися, що там обумовлено: яку відповідальність бере на себе фірма, які послуги зобов'язується надавати, як буде компенсувати (повністю або частково, в який строк, на яких умовах), якщо той чи інший пункт контракту виявиться невиконаним. Контракт складається мінімум у двох примірниках. Причому мінімум один обов'язково повинен бути на руках у клієнта. Якщо ви розумієте, що вас обдурили (обманюють), треба йти в міліцію.
До речі, багато фірм-одноденок – з тих, що зберуть з громадян гроші й одразу зникають – намагаються чомусь зняти офіс у безпосередній близькості від відділень міліції, органів виконавчої або судової влади (на задвірках мерії, у приміщенні районної адміністрації, у підвалі суду). Чи то так випадково виходить, чи то розрахунок на те, що наш клієнт – найдовірливіший клієнт у світі... Загалом, діють за всіма правилами психології.
Постарайтеся також дізнатися, чи відправила та чи інша фірма насправді когось за кордон – і чи допомогла насправді знайти йому там роботу. Якщо знайти таких людей і зв'язатися з ними немає жодної можливості, – ваші шанси дорівнюють нулю.
І, нарешті, уникайте повної передоплати. Якщо справа все-таки дійшла до того, що ви дійсно їдете – тобто у вас на руках квиток – добре б зробити так, щоб ви фірмі чогось та недоплатили – тоді є деяка гарантія, що вас в аеропорту або на вокзалі дійсно хтось зустріне і працевлаштує протягом кількох днів. Справа в тому, що, не рахуючи компенсації витрат на оформлення документів, оформлення візи, на телефонні переговори з-за кордону, клієнт повинен виплатити посереднику гонорар (зазвичай – у розмірі одного-двох місячних окладів). Якщо ви віддали ці гроші ще тут, в Україні, та ще й оплатили авіаквитки в обидва кінці (зазвичай зворотний квиток купується заздалегідь, ще з Києва), то який сенс взагалі возитися з вашим працевлаштуванням?
Тепер ви знаєте, хто може займатися вашим працевлаштуванням за кордоном, а кого потрібно обходити десятою дорогою.
_