Москва: спочатку програшний варіант
Вибрати найкращий варіант із п’яти наявних було дуже непросто. Адже Ігри-2012 оспорювали не просто міста, а міста культові, справжні мегаполіси – Лондон, Мадрид, Москва, Нью-Йорк і Париж. Журі та спеціальній комісії, яка оцінювала ступінь готовності кандидатів, можна лише поспівчувати. Та й членам МОК, які голосували, також.
Версій щодо фаворитів і аутсайдерів протягом усього передвиборного періоду було безліч. Більшість фахівців вважали найбезперспективнішим варіантом Москву і пророкували їй вибуття з перегонів уже в першому або (максимум) другому турі голосування. В принципі, так воно і сталося, але москвичі, делегацію яких очолював мер російської столиці Юрій Лужков, виглядали дуже гідно. А 15 голосів – не такий уже й поганий показник. Лондон у тому ж першому турі набрав лише на сім більше.
Віце-мер Москви Валерій Шанцев, який був головою заявного комітету росіян, після процедури голосування був засмучений, але заявив, що опускати руки не збирається: «Ми будемо серйозно аналізувати й думати, як нам боротися за запрошення Олімпіади в Москву в наступні роки. Те, що ми вибули з боротьби в першому ж раунді, звісно, засмутило. Однак це були не вибори міста-кандидата, а вибір першого серед рівних: ніколи ще у фіналі не збиралася така «група смерті»».
Високопоставлені російські чиновники стверджують, що всі спортивні об’єкти, зведення яких планувалося до Олімпіади-2012, будуть побудовані. А спікер Державної Думи Борис Гризлов заявив, що російські міста мають продовжувати боротися за право проведення Олімпійських ігор: «Необхідно поставити завдання все-таки домогтися, щоб Олімпіада – неважливо, літня чи зимова – була проведена в одному з російських міст».
Чесно кажучи, Росії розраховувати на проведення найближчих літніх Ігор нереально. Європа отримала свою Олімпіаду, і тепер перевага надаватиметься представникам інших континентів. Фахівці стверджують, що європейським містам у кращому разі варто розраховувати на 2020 рік. А от у зимових видах росіяни цілком можуть поборотися за звання столиці Олімпіади вже 2014 року.
Нью-Йорк: не знайшлося місця під стадіон
До речі, саме в цьому чергуванні континентів деякі прогнозисти вбачали додатковий шанс Нью-Йорка. Мовляв, якщо американці зуміють пройти перший і другий раунди, то представники європейських міст, що вибули з боротьби, можуть віддати свої голоси Нью-Йорку лише для того, щоб Ігри-2012 дісталися не Європі, і щоб розраховувати на реванш щодо Олімпіади-2016. Мовляв, якщо, приміром, мадридці відсіються одразу, то їм вигідніше просунути вперед не Париж чи Лондон, а саме північноамериканське місто.
Але така логіка не принесла плодів. Нью-Йорк справді пройшов перший тур, але в другому набрав навіть менше голосів, ніж до цього, – 18 проти 19-ти. І, природно, вибув із боротьби. В принципі, цього й слід було очікувати, оскільки в американців були серйозні проблеми з пошуком території під будівництво головного Олімпійського стадіону. Прогнозисти стверджували, що якщо Нью-Йорк не вирішить цю проблему до виборів, то в голосуванні йому нічого не світить. Так воно і вийшло. Хоча представники заявного комітету цього міста билися до останнього патрона і навіть привезли до Сінгапуру як своєрідних «послів миру» легендарного боксера Мохаммеда Алі, а також дружину екс-президента США, а нині сенатора штату, центром якого є місто Нью-Йорк, – Гілларі Клінтон. У групі підтримки американців взагалі було багато відомих спортсменів, які живуть у Штатах. Серед них – українська олімпійська чемпіонка 1994 року з фігурного катання Оксана Баюл.
Мадрид: немає родзинки
Третім зайвим виявився Мадрид. Фахівці стверджували, що заявка іспанців достатньо інформативна й передбачлива. Але в ній немає родзинки, фішки. А це – великий мінус. А ще, звісно ж, репутацію іспанської столиці суттєво підірвали терористичні акти. І навіть поява в Сінгапурі уславленого футболіста мадридського «Реала» Рауля не допомогла його рідному місту отримати Олімпійські ігри. Хоча варто зазначити, що Мадрид виграв другий раунд голосування, набравши 32 голоси (на п’ять більше, ніж Лондон). Але в третьому турі французька та англійська столиці, отримавши голоси прихильників Нью-Йорка, одним ривком обійшли іспанців. Та їм навряд чи варто сильно засмучуватися, оскільки 80% спортивних споруд, які планувалося збудувати до Олімпійських ігор, будуть здані в експлуатацію. Тобто мадридці, навіть програвши, зможуть отримати для себе користь.
Париж: що таке «не щастить»
Париж вважався фаворитом передвиборної гонки, але в останні роки загальновизнані фаворити регулярно зазнають фіаско. Наприклад, усі вважали, що Олімпійські ігри 1996 року мали пройти в Афінах (у рік святкування 100-річного ювілею сучасних Ігор було б логічно віддати право приймати їх батьківщині Олімпіад). Але перемогу святкувала американська Атланта, яка випередила не лише Афіни, а й Торонто, Мельбурн, Манчестер і Белград.
Через чотири роки фаворитом був Пекін. Китайська столиця до останнього моменту зберігала надію на підсумковий успіх, але перемогу святкував австралійський Сідней, якому також поступилися Манчестер, Берлін і Стамбул.
Ігри-2004, як багатьом здавалося, мали пройти в Римі, але перше місце при голосуванні досить несподівано посіли Афіни (боротьбу також вели Кейптаун, Стокгольм і Буенос-Айрес). І лише при визначенні господаря Олімпійських ігор 2008 року все вирішилося у стислі терміни. Уже в другому турі Пекін набрав більше половини голосів і достроково зняв усі питання з порядку денного, а Торонто, Парижу, Стамбулу і Осаці довелося залишитися з носом.
Програла французька столиця і цього разу. Хоча здавалося, що практично всі фактори складаються на її користь. Франція приймала чемпіонат світу 1998 року, а головний стадіон мундіалю - красень «Сен-Дені» - мав стати головним олімпійським об'єктом. Париж, взагалі, має великий комплекс спортивних споруд найвищого рівня (хоча й добудувати французам довелося б чимало) і багатий досвід проведення найрізноманітніших змагань. До того ж у заявці Парижа була та сама родзинка, якої бракувало мадридцям: турнір із пляжного волейболу планувалося провести... під Ейфелевою вежею.
Чому ж французи програли? Дехто помітив, що неетичний випад проти мадридців допустив принц Монако - Альбер. Своїм питанням, як в Іспанії борються з тероризмом, він розлютив прихильників мадридців. І ті, коли столиця Іспанії вибула з боротьби, не захотіли голосувати за французів, віддавши перевагу Лондону. Скажете - дрібниця? Але в такій справі дрібниць не буває.
Корупційний скандал
Уже давно практикувалося залучення до співпраці із заявочним комітетом так званих консультантів, які складали докладні досьє на кожного члена МОК, що мав право голосу. У досьє враховувалися повні переліки пристрастей об'єкта, що цікавить, - від сексуальних до кулінарних (наприклад, чи кладуть вони цукор у каву).
Претенденти завжди хочуть знати напевно, на які кнопки тиснути під час лобіювання. Якщо член МОК любить футбол, його обов'язково ведуть на стадіон. Якщо обожнює собак певної породи - йому надсилають цуценя. Ходить історія про те, як під час прийняття рішення про проведення Олімпіади 1992 року людина, що оселилася в тому ж готелі, що й члени МОК, поскаржилася адміністрації, що не може дістатися до ліжка. Його кімнату - помилково - завалили подарунками від міст-претендентів.
Втім, останнім часом, особливо після низки скандалів із підкупами (особливо після Солт-Лейк-Сіті-2002) претендентам заборонили зустрічатися з членами МОК. Щоправда, якщо ви сидите в барі готелю, в якому вони зупинилися, і вони спустилися в бар самі, без вашого запрошення, і самі платять за свої напої, тоді, ймовірно, ви правил не порушуєте. Не дивно, якщо виявиться, що таких «неформальних і випадкових зустрічей» за останні роки стало в кілька разів більше.
Журналісти Бі-бі-сі вирішили перевірити на практиці, наскільки непідкупні члени МОК, від яких залежала доля Олімпіади-2012. Для цього вони, представившись консультантами неіснуючої англійської консалтингової компанії «Нью Ландон Венчез», зустрілися з одним із членів МОК, болгарським професором Іваном Славковим, який уже самою згодою на зустріч порушив етичний кодекс Міжнародного Олімпійського комітету, що забороняє його членам будь-які контакти з людьми чи організаціями, які лобіюють проведення Олімпійських ігор у різних містах.
Англійські журналісти під виглядом ділових консультантів заявили, що їхня фірма представляє інтереси групи бізнесменів зі східного Лондона, зацікавлених у проведенні Олімпійських ігор саме в британській столиці. Зустріч з Іваном Славковим була знята прихованою камерою. Під час розмови з удаваними англійськими консультантами професор Славков заявив, що він «відкритий для переговорів», але іншим членам МОК можуть знадобитися інші стимули, щоб проголосувати на користь Лондона. Далі з ним обговорювалася можливість купівлі голосів інших членів МОК.
Крім того, у телефільмі, змонтованому Бі-бі-сі, знято переговори з чотирма спортивними агентами, які допомагають різним країнам виграти конкурентну боротьбу за проведення Олімпійських ігор. Ці агенти заявили, що можуть забезпечити Лондону голоси 54 членів МОК. Один із них, Горан Такач, назвав імена 30 членів Міжнародного Олімпійського комітету, з якими він міг би обговорити умови їхньої підтримки Лондона, причому від 15 до 20 чиновників вимагатимуть, за його словами, оплати за цю послугу.
Щойно зміст фільму став відомим, послідувала заява лорда Себастьяна Коу - голови офіційного англійського комітету «Лондон-2012», який відмежувався від акції репортерів, заявивши, що його комітет дотримується всіх норм етичного кодексу МОК. Однак голова Міжнародного Олімпійського комітету Жак Рогге оголосив, що комісія з етики МОК уже розпочала розслідування висунутих звинувачень про потенційну корупцію в Комітеті.
По гарячих слідах голова Олімпійського комітету Болгарії Іван Славков та його швейцарський партнер сербського походження Горан Такач провели прес-конференцію в Софії. Вони спростували звинувачення Бі-бі-сі в корупції та пригрозили журналістам судовим переслідуванням.
Іван Славков - досить цікавий персонаж. Він відомий у Болгарії за прізвиськом Батюшка і є видатним героєм соціалістичної епохи. Він один із небагатьох представників колишнього режиму, які зуміли зберегти більшу частину своєї влади досі. Зірка Славкова зійшла наприкінці 60-х, коли він одружився з Людмилою - дочкою болгарського партійного лідера Тодора Живкова. Цей шлюб забезпечив Славкову посаду керівника Болгарського національного телебачення, а потім - керівні посади в болгарському спорті. Незважаючи на політичні зміни останніх десятиліть, Івану Славкову вдавалося зберігати популярність і вплив у спортивних колах. Він довгий час обіймав посади голови Болгарського олімпійського комітету та Болгарського футбольного союзу.
Спалах корупційного скандалу змусив Івана Славкова, мабуть, уперше відмовитися від звичної самовпевненої поведінки перед пресою. На прес-конференції він зізнався, що, за його передчуттями, цей скандал загрожує покласти край його кар'єрі в МОК. Але при цьому Славков спростував звинувачення в тому, що погодився прийняти хабар і підтримати кандидатуру Лондона стати господарем Олімпійських ігор у 2012 році.
Офіційна версія Славкова така: він вів переговори з уявними бізнесменами для того, щоб їх викрити. Болгарська преса зазначає, що Славков був блідий і поводився невпевнено. Він заявив, що адвокати порадили йому не коментувати спірну тему.
А Горан Такач, громадянин Швейцарії, який теж пов'язаний зі скандалом, пригрозив журналістам судом. Мовляв, вони використовували підроблені документи і видавали себе за представників неіснуючої компанії: «Якщо вони вели запис нашої зустрічі, то це абсолютно незаконно. Дуже сумно, що Бі-бі-сі користується такими методами. Така журналістика має отримати по заслугах».
Цікаво, що й цього разу не обійшлося без підозр. Якщо не в махінаціях, то в порушенні етики. Йдеться про зустрічі прем'єр-міністра Англії Тоні Блера, який спеціально прибув до Сінгапуру, з низкою членів МОК. Про що велися бесіди, ніхто не повідомляє, наголошуючи на незаконності таких зустрічей.
Перший серед рівних
Втім, усе це вже в минулому. Лондон отримав Олімпійські ігри, провівши дуже велику підготовчу роботу. У процесі «спокупання» членів МОК брали дуже активну участь голова заявочної комісії лорд Себастьян Коу (колишній спортсмен, олімпійський чемпіон Москви і Лос-Анджелеса, який зробив блискучу політичну кар'єру), королева Єлизавета, принцеса Анна, вже згадуваний прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер, мер Лондона Кен Лівінгстон, а також відомі спортсмени, серед яких Девід Бекхем і Боббі Чарльтон. Бекхем прибув до Сінгапуру з дружиною Вікторією і навіть узяв участь у показовому шоу з м'ячем. Щоправда, не футбольним, а баскетбольним.
Показово, що лорд Коу ще за кілька місяців до голосування абсолютно серйозно стверджував, що Лондону під силу конкурувати з Парижем: «Ті, хто постійно й уважно спостерігають за тим, що відбувається, вважають, що за останні кілька місяців ми суттєво скоротили відставання». Коу знайомив членів команди інспекторів, які відвідували міста-претенденти, з найзначнішими спортивними об'єктами столиці Великобританії - стадіоном «Вемблі», що будується заново, тенісними кортами Вімблдону та плац-парадом кінної гвардії в самому центрі міста, на якому планується проводити змагання... з пляжного волейболу.
Втім, експлуатуватимуться багато відомих пам'яток Лондона: у Гайд-парку планується проведення змагань з триборства та велоспорту, у Ріджентс-парку - з баскетболу та софтболу. До речі, плац-парад кінної гвардії розташований прямо перед вікнами канцелярії прем'єр-міністра на Даунінг-стріт, 10. І заплановані змагання з пляжного волейболу підштовхнули Тоні Блера пожартувати: «Це дуже влучний хід з боку організаторів - розмістити навпроти вікон прем'єр-міністра пляжний волейбол. Це гарантує повну увагу та участь будь-кого, хто буде тоді прем'єр-міністром».
Зараз, знаючи результат голосування, цікаво озирнутися назад, у травень 2003-го, коли британський уряд заявив, що підтримає заявку Лондона на проведення Олімпійських ігор 2012 року. Тоді, після кількох місяців закулісних обговорень, міністр з питань культури, масмедіа та спорту Тесса Джоуелл оголосила, що уряд докладе всіх зусиль для того, щоб Олімпіада приїхала до британської столиці - вперше з 1948 року. Джоуелл тоді сказала, що витрати на проведення Ігор у розмірі 2,37 млрд. фунтів стерлінгів (приблизно $4,3 млрд.) будуть покриті в основному за рахунок організації спеціальної олімпійської лотереї та збільшення місцевого житлового податку для мешканців столиці на 20 фунтів на рік.
Експерти тоді стверджували, що лондонцям доведеться створювати всю олімпійську інфраструктуру з нуля. На сході міста потрібно буде побудувати олімпійський стадіон і олімпійське селище, необхідно буде привести до ладу знамениту своєю непередбачуваністю та відсутністю пунктуальності столичну транспортну систему. Противники проведення Ігор, яких у британській столиці досить багато, вважають, що створення спеціалізованих споруд зовсім не допоможе Лондону та його східним околицям, які відстають від решти районів столиці. Однак Джоуелл заявила: «Олімпіада - не просто найбарвистіше шоу на Землі. Вона допоможе відродити Східний Лондон». Вторить міністру і мер столиці Кен Лівінгстон: «Олімпіада пройде в одному з найзанедбаніших і найбідніших на сьогодні районів, який животіє після того, як його покинули лондонський порт і промисловість».
Варто відзначити й те, що лондонці пообіцяли всім учасникам Олімпійських ігор 2012 року низку пільг. Це багатомільйонний проєкт, згідно з яким усі спортивні делегації будуть відправлені на батьківщину за рахунок організаторів. Усі мешканці олімпійського селища зможуть безкоштовно розмовляти по телефону з людиною, яка може перебувати в будь-якій точці світу. Також представники олімпійської сім'ї зможуть безкоштовно подорожувати поїздом між олімпійськими об'єктами, а сім'ям і родичам спортсменів буде надано житло (знову ж за рахунок організаторів ігор). Плюс до цього, кожному з 200 національних олімпійських комітетів буде запропоновано по $50 тис. для проведення тренувальних занять на території Англії.