Як повідомляє «Время новостей», двостороння угода передбачає «автоматизоване зіставлення генних профілів та відбитків пальців з банками даних іншої країни». Так за лічені хвилини можна буде встановити, чи не перебуває підозрювана на території Німеччини особа також під наглядом за океаном і навпаки.
Однак надто далеко довіра співробітництва слідчих двох країн поки не заходить. Якщо, скажімо, результати порівняння даних і підтвердять найгірші припущення, автоматично така інформація, як ім'я та адреса підозрюваного, передаватися через океан не будуть. Для взаємного доступу до таких відомостей сторонам доведеться звернутися до накатаної роками бюрократичної процедури запиту про надання юридичної допомоги.
Моделлю для майбутнього трансатлантичного співробітництва послужив Прюмський договір, підписаний у 2005 році в курортному містечку Прюм у німецькій землі Рейнланд-Пфальц. За цим документом Німеччина, Австрія, Бельгія, Іспанія, Франція, Нідерланди та Люксембург з грудня 2006-го отримали можливість взаємного доступу до поліцейських банків даних. В ефективності такого підходу криміналісти переконалися на досить швидко. Так, протягом кількох років німецькі слідчі не могли розкрити одне загадкове вбивство, скоєне в Єні. На злочинця вони натрапили за допомогою колег з Австрії, де він попався на шахрайстві з кредитними картками. Його ДНК у банках даних австрійської поліції повністю збіглася зі слідами, виявленими у 2003 році на недопалку, знайденому на місці вбивства в Тюрінгії. З тих пір європейські слідчі розібралися з сотнями подібних кримінальних історій.
Остання угода між Німеччиною та США є важливим, але поки що багато в чому символічним кроком у боротьбі з терором. На черзі узгодження документа про технічну реалізацію досягнутих домовленостей. Справа в тому, що спецслужби США – коли вони в цьому прямо не зацікавлені – не надто щедро розкривають свої інформаційні сховища навіть для близьких зарубіжних партнерів.
У минулому Берлін не раз скаржився до Вашингтона на недостатню відкритість американських служб безпеки. Але цього разу, як роз'яснив «Времени новостей» джерело в МВС Німеччини, двосторонні домовленості стали підсумком тісної співпраці між міністрами Шойбле та Чертоффом, для якого німецький колега є «найважливішою контактною персоною» в Європі. Вольфганг Шойбле розраховує, що трансатлантична модель співробітництва стане пілотним проектом для всіх 26 країн Євросоюзу, тим більше що в преамбулі угоди передбачається можливість приєднання до неї інших членів ЄС.
Але в Німеччині далеко не всі політики та високопосадовці поділяють оптимізм глави федерального МВС. Пояснюється це тим, що у ФРН є закон про охорону особистих даних фізичних осіб. Він регламентує характер відомостей, які мають право накопичувати та передавати державні інстанції та приватні компанії. Днями федеральний уповноважений уряду з охорони даних Петер Шаар публічно розкритикував як підписану з американцями угоду, так і ідею можливого розширення сфери її діяльності на ЄС.
«Прюмський договір, будучи поширеним на США, не зможе забезпечити необхідний стандарт охорони даних», – заявив Шаар. Він пояснив, що подібний закон у США гарантує лише охорону даних громадян цієї країни та осіб, які проживають у США тривалий час, а тому «однозначно не зачіпає дані, що надходять з-за кордону». Внаслідок цього виникає небезпека, що у спецслужб США з'являться відомості, наприклад, про учасника демонстрації протесту, затриманого поліцією в одній з країн Європи, або, скажімо, пасажира-безбілетника, який посварився зі сторожами порядку.