Серед них чільні місця займають ті юнаки, які покинули батьківщину ще у шкільному віці, вирушивши на пошуки особистого та професійного щастя за кордон, придушивши в собі страх перед битвою з невідомим. Юнацький максималізм, знаєте, гори може зрушити, якщо його правильно застосувати.
Одним із таких хлопців українського походження, на якого звернули найпильнішу увагу закордонні футбольні фахівці, є уродженець Харкова Андрій Переплеткін. Ось уже майже рік його прізвище часто мигтить на сторінках спортивних газет та інтернет-порталів. А це, враховуючи, що потрапив хлопець не куди-небудь, а в гості до родоначальників футболу - англійців, - ще раз підтверджує високий потенціал українця. За красиві очі в Англії, яка досконало розбирається у футболі, вихваляти 19-річного гравця не стануть.
Втім, чи українець він? Цим питанням зараз задаються багато, хто хоч трохи знайомий з непростою біографією Переплеткіна. І однозначної відповіді на це питання поки немає. Хоча зовсім нещодавно в інтерв'ю ірландському виданню Irish Sun Андрій сказав, що серце підказує йому обрати саме Україну. Але чому так ставиться питання, чому футболіст обирає, представником якої країни йому бути? Давайте повернемося на кілька років тому.
Андрій народився в Харкові (31 грудня 1984 року), але в 14-річному віці - навесні 99-го - разом з батьком перебрався до Москви. Причина банальна - батьки юного футболіста, який не вирізнявся під час виступів за харківські юнацькі команди особливими «вокальними» даними, розлучилися (до речі, мама Переплеткіна досі живе в Харкові). З Білокам'яної, за прикладом багатьох наших талановитих дітей, він поїхав на Захід, де, як багато хто вважає, більше шансів для професійного зростання, не кажучи вже про рівень життя, і оселився в Брюсселі.
Бельгійський клуб «Андерлехт» - найтитулованіший у країні - завжди вирізнявся підвищеною увагою до виховання молоді, але ніколи не обмежував коло своєї уваги виключно бельгійцями. У формі брюссельського клубу, точніше його молодіжної та юнацьких команд, завжди можна було побачити вихідців із найрізноманітніших куточків світу. І українців теж. Але повторити долю вихідця з Тернополя Олега Ящука, який пробився до основного складу клубу і навіть виграв кілька чемпіонських титулів у Бельгії, Переплеткіну не судилося.
По-перше, йому не сподобалася Бельгія. «Переїзд до Бельгії виявився надто складним. Усе було зовсім іншим - мова, культура, спосіб життя. Мені не сподобалася французька. Словом, мені було тоді нелегко: не було друзів, жахливо хотілося поїхати і почати все спочатку. Але я знав, що робити цього не можна, оскільки для досягнення успіху потрібно обов'язково закріпитися в західному клубі». По-друге, майже через рік трапилася нагода змінити прописку.
Менеджер, який свого часу відправив на Британські острови латвійського футболіста Мар'яна Пахаря, який став у складі клубу англійської Прем'єр-ліги «Саутгемптона» лідером атак та основним голеадором, вважав, що Андрій ні в чому не поступається Пахарю. Таким чином у тренувальному таборі «Святих» (так називають в Англії «Саутгепмтон») з'явився український футболіст. З перших же днів перебування на англійській землі Переплеткін почав забивати у складі команди резервістів у товариських матчах напередодні старту офіційного сезону.
Андрій швидко став своїм у команді. Опитування, проведене на офіційному сайті клубу, принесло приголомшливі для самих британців результати: більша частина опитаних назвала найперспективнішим футболістом «Саутгемптона» саме Переплеткіна. Андрій швидко прогресував (у 14-ти матчах забив 16 голів), і керівники клубу не скупилися на компліменти. Так, начальник селекційної служби «Саутгемптона» Джон Сайнті беззаперечно заявив: «Немає жодних сумнівів, що хлопець має велике майбутнє. Він дуже схожий на Мар'яна Пахаря і згодом може замінити латвійського голеадора».
Але надіям уболівальників і тренерів збутися поки не судилося. Виною всьому - бюрократичні перепони, які існують в Англії. Дозвіл на роботу отримати непросто, а для того, щоб контракт футболіста з англійським клубом мав юридичну силу, цей самий футболіст повинен отримати дозвіл на працевлаштування від Міністерства праці Великобританії. А слід зауважити, що потрапити іноземцю в англійський футбол непросто - необхідно відповідати дуже жорстким вимогам. Особливо для представників країн, що не входять до ЄС.
А Переплеткін, який ще не грав у серйозний футбол, похвалитися значними досягненнями не міг. У «Саутгемптоні» він опинився за студентською візою, яка не давала права виступати навіть за резервний склад в офіційних зустрічах. У товариських матчах - будь ласка, у складі юніорської команди теж. Але не більше того. І те, що керівники були дуже зацікавлені в цьому футболістові, ситуацію не рятувало. Вирішити питання, як це було у випадку з тим самим Пахарем (його теж тривалий час не допускали до офіційних ігор), не вийшло.
Андрій, який на перших порах не замислювався про майбутнє, вважаючи, що все і так налагодиться, був дуже засмучений бюрократизмом англійців: «Спочатку все було добре. Як не дивно, але порівняно з Бельгією мені було простіше влаштуватися тут. У команді було четверо людей, які розмовляли російською мовою, що було дуже важливо. Мені подобалося грати в клубі, головна команда якого виступає в Прем'єр-лізі, і розраховувати на потрапляння до основного складу. Але поступово я зрозумів, що для справжнього зростання цього недостатньо».
Зрозуміли це і в керівництві клубу. Не бажаючи втрачати хлопця, але в той же час не маючи можливості вплинути на розвиток ситуації, «Святі» прийняли рішення віддати Переплеткіна в оренду ірландському клубу «Богеміанс» - чинному чемпіону своєї країни, до речі. У Саутгемптоні вважають, що рік, проведений в елітному дивізіоні Ірландії (в цій країні закони набагато м'якші, ніж в Англії, що славиться своїм консерватизмом), може радикально змінити долю футболіста.
Судіть самі. По-перше, Переплеткін, якого «Богеміанс» хотів отримати до своїх лав вже давно, отримає стабільну ігрову практику. Точніше сказати, він її вже отримує, завойовуючи прихильників і в цій країні. У першому ж матчі в новій команді за 12 хвилин ігрового часу він удостоївся «вісімки» (вища оцінка - 10), ставши другим за оцінками журналістів у своїй команді. У другому українець вийшов у стартовому складі і вже на другій хвилині вразив ворота суперника, граючи в парі з нападником збірної Ірландії Гленом Кроу.
А зовсім нещодавно - 21 травня - у матчі Кубка Ірландії Переплеткін продемонстрував неабияку індивідуальну майстерність і забив черговий гол: «Мені ще ніколи не доводилося виступати на такому високому рівні. Але я впевнений у своїх силах і думаю, що зможу зарекомендувати себе з кращого боку. «Богеміанс» - гарний клуб, і мені тут дуже подобається».
По-друге, вдалі виступи в «Богеміансі» дозволять Андрію звернути на себе увагу тренерів збірної. Якої? Варіантів існує три - української, російської та ірландської. Так-так, ірландці вже звернули увагу на футболіста і готові надати йому громадянство своєї країни в обхід закону, згідно з яким для отримання ірландського паспорта потрібно прожити на острові п'ять років.
А якщо він заграє в якійсь із збірних, маючи при цьому досвід виступів в Ірландії, отримати робочу візу в Англії буде набагато простіше. Ще простіше все буде, якщо Переплеткін наважиться стати ірландцем. Ось ми й підібралися до заданого раніше питання: «Українець чи Переплеткін?»
Сьогодні формально він - українець. Хоча, з іншого боку, і росіянин. З третьої точки зору, можливо, майбутній ірландець. Але поки що він намагається підбадьорити своїх співвітчизників: «Чесно кажучи, я не знаю, що мені робити. У мене були контакти з представниками як російської, так і української збірної. Але після всього можу сказати тільки одне - серце підказує мені грати за Україну». Варто, мабуть, прислухатися...